Без права на вибір: між кризою та європейською інтеграцією
Сучасні реалії розвитку української економіки не викликають жодних сумнівів щодо подовження у часі тяжких наслідків знецінення гривні, яке відбулося протягом 2014 2015 рр., з додаванням політичних ризиків та невизначеності перебігу подій, пов’язаних військовим конфліктом на сході країни. Ситуація виглядає такою, що навіть за умови реалізації рішучих заходів з проведення дієвих реформ, а не їх імітації, відчутного результату можна буде очікувати тільки разом із першими передвісниками макростабілізації.

У даному контексті активне просування українського стратегічного вектора на євроінтеграцію об’єктивно викликає запитання стосовно доцільності входження у зону вільної торгівлі з ЄС з початку 2016 р. з перспективою набуття асоційованого членства з огляду на глибину економічної рецесії, в якій перебуває країна, та низку негативних процесів, що об’єктивно супроводжують кризові шоки. Для відповіді на поставлене запитання цікавим є вивчення досвіду країн Єврозони, що увійшли до ЄС напередодні розгортання кризових подій та мали споріднені з українською економікою проблеми на момент набуття асоційованого членства. До таких країн можна віднести Румунію і Болгарію, які належали до, так званого, колишнього соцтабору, і напередодні фінансової кризи 2008 р. стали повноправними членами ЄС, чому передували 12 років асоційованого членства.

Маючи об’єктивний потенціал скорочення відставання завдяки ефекту конвергенції на початку інтеграційного процесу, Румунія і Болгарія випереджали середні темпи економічного зростання ЄС-27 в середньому на 4.5%. При цьому зростання було забезпечене, в основному, за рахунок активізації внутрішнього споживання. Даний фактор мав ключове значення, так як знецінення національної валюти через фінансову кризу призвело до негативних наслідків, які не були настільки відчутними для економік визначених країн. Тенденція до зростання інвестицій та зниження чистого експорту в обох країнах наприкінці кризи змінилася на протилежну, а головним рушієм економічного зростання стало підвищення продуктивності праці.

Поряд із незначним збільшенням боргового тягаря, як загальної тенденції розвитку світової економіки, питома вага державних зобов’язань кожної з країн не перевищує 40% ВВП. При цьому динаміка зростання боргу в Румунії у післякризовий період мала більш стрімкий характер по відношенню до ситуації, що склалася в Болгарії. Більшість макроіндикаторів розвитку економіки дефіцит бюджету, інфляція, платіжний баланс, валютний курс тощо у період з початку перебування визначених країн у складі ЄС дрейфували у напрямі наближення до відповідних характеристик усталеного розвитку. За темпами скорочення відставання від ЄС-27 станом на кінець 2014 р. Румунія і Болгарія отримали найкращі результати у просуванні економічних реформ, у той час як державний менеджмент, демократія і рівень життя мають нижчі позиції у рейтингу (рис. 1).
Без права на вибір: між кризою та європейською інтеграцією
Рис. 1. Індекс скорочення відставання (the catch up index), 2014

Джерело: Інститут відкритого суспільства, Софія.

Український сценарій розгортання подій у разі ратифікації асоційованого членства та запровадження зони вільної торгівлі з ЄС має високий економічний потенціал. З огляду на досвід успішного просування Румунії і Болгарії у напрямі економічної конвергенції у складі ЄС, а також низький рівень економічного розвитку України за європейським інтеграційним індексом країн східного партнерства, існують реальні передумови для використання вказаного потенціалу на етапі виходу з кризи. Як показують складові згаданого індексу, попри покращення співробітництва з ЄС у напрямі просування економічних реформ, темпи просування останніх не витримують жодної критики, що негативно позначається на успішності результатів адаптації розвитку економіки України до середньоєвропейського рівня (рис. 2).
Без права на вибір: між кризою та європейською інтеграцією
Рис. 2. Європейський інтеграційний індекс країн східного партнерства (eap-index), Україна 2014

Джерело: www.eap-index.eu.

Світовий досвід відзначає порівняно більш високі темпи економічного зростання на початку виходу з кризи, що може бути значно підсилено у разі згортання військових дій на сході України, або, принаймні, тимчасового заморожування конфлікту. До стримуючих факторів позитивного впливу європейської інтеграції на Україну слід відзначити більшу відкритість та високі темпи зростання державного боргу. За оцінками фахівців МВФ питома вага держборгу до ВВП у 2015 році складе не менше 94%, що на 23% більше, по відношенню до попереднього року.

Переорієнтація ринків збуту у зв’язку з конфліктом зі східним партнером відбувається вимушено пришвидшеними темпами, що підвищує шанси на покращення торговельного балансу у разі вступу до зони вільної торгівлі з ЄС. Разом з тим, не вирішення питання зростання боргового тягаря у проекції фіскально-монетарної взаємодії ставить під сумнів часові орієнтири покращення ситуації. Таким чином, можна стверджувати, що позитивний поступ України на межі між кризою та європейською інтеграцією багато в чому залежатиме від швидкості та якості прийняття управлінських рішень в частині приборкання боргових викликів і просування економічних реформ.

Сергій Швець
кандидат економічних наук, доцент, старший науковий співробітник
відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку
Державної установи «Інститут економіки і прогнозування НАН України»






Друкувати
Найбільш популярні матеріали