Перспективи інтеграції ядерної енергетики України та ЄС: диверсифікаційний аспектСистемні кризи значно загострили проблему енергобезпеки, що призвело до перегляду стратегії енергозабезпечення. Не обійшли осторонь всі ці питання і Україну, вирішення яких стимулювалося підписанням домовленості про асоціацію з Євросоюзом. Вибраний курс на євроінтеграцію супроводжувався відповідною зміною підходів в енергозабезпеченні і знайшов своє відображення у Новій енергетичній стратегії України: безпека, енергоефективність, конкуренція, розробленої Міністерством енергетики та вугільної промисловості (2015 р.).

У той же час у травні минулого року Європейська комісія прийняла нову стратегію енергетичної безпеки і розробила рекомендації сфокусовані на забезпеченні енергобезпеки за рахунок зменшення залежності країн ЄС від імпорту російських енергоносіїв, у тому числі шляхом більш ефективного використання диверсифікаційного фактору розвитку ядерної енергетики. Необхідність такої переорієнтації була пов’язана з критичним імпортом енергоносіїв.

Україна належить до одного з найбільших споживачів атомної енергії в світі. Найбільшими країнами-споживачами атомної енергії у 2014 р. вважалися США – 33,1% від загальносвітового рівня, Франція – 17,2%, Росія – 7,1% і Україна – 3,5% відповідно.

З урахуванням перспективи зростання в Україні прогнозної потреби в ядерній енергетиці до 28,0 млн. т н.е. у 2035 р. набуває особливого значення імплементація українського законодавства відповідно до директив і вимог країн ЄС в першу чергу пов’язаних з можливостями використання диверсифікації.

Розглядаючи сучасну енергетичну політику країн Євросоюзу відмічають, що проблема енергозабезпечення у ХХІ ст. вийшла за рамки однієї країни, що позначилося на інтеграційному вирішенні цієї важливої економічної задачі і за рахунок національних інноваційних досягнень. Актуальні всі ці питання для України, де поглиблення залежності від Росії в ядерній енергетиці становить одну з найбільших загроз для суверенітету та незалежності нашої держави.

Експерти у розвитку АЕС відмічають період після 2011 р., коли ядерна галузь України опинилася в повній залежності від Росії. Саме у цей час була згорнута програма співробітництва з транснаціональною компанією Westinghouse (США) у постачанні ядерного палива. Крім того, не відбулося будівництво стратегічного об’єкту з виробництва ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-1000, утворене спільно з російською компанією на основі технології запропонованої ВАТ «ТВЕЛ».

Євросоюз у новій стратегії енергетичної безпеки характеризує Росію як країну, політика якої у ядерній енергетиці не дозволяє Євросоюзу успішно проводити диверсифікацію поставок ядерного палива. Так єдина з усіх світових російська компанія ТВЕЛ, прив’язує будівництво ядерних блоків до умови довічної поставки свого палива. За даними Єврокомісії у теперішній час Росія постачає послуги по виробництву палива для 16 російських реакторів у постсоціалістичних країнах Східної Європи, у тому числі у Болгарію, Чехію, Фінляндію, Угорщину і Словакію. Відмічають, що розробка російськими ядерниками технології тепловиділяючих збірок (ТВЗ) для воднево-водяних реакторів конструкції західних компаній може збільшити залежність енергокомпаній ЄС від поставок ядерного палива з Росії.

За рекомендацією Єврокомісії окрему увагу слід приділити інвестиціям у нові ядерні реактори, які планується побудувати за неєвропейськими технологіями при умові, що ці АЕС не будуть залежати тільки від РФ у поставках ядерного палива. Можливість диверсифікації поставок ядерного палива повинна бути умовою для нових інвестицій. За стратегією ЄС диверсифікація постачальників палива необхідна для усіх європейських операторів. Такий підхід вважають сучасним в європейській енергетичній політиці, а Україну за цих умов розвитку галузі – однією з перших країн, яка може використати це становище.

Сьогодні компанія – оператор атомних електростанцій Енергоатом поновила реалізацію проекту по кваліфікації і можливого використання ядерного палива компанії Westinghouse (США) на українських АЕС. Успішне завершення дослідно-промислової експлуатації дозволить Україні отримати альтернативного постачальника і відтіснити російську компанію ТВЕЛ.

В ядерній галузі іншим напрямом зменшення залежності від Росії повинна стати диверсифікація постачальників сировини та послуг на окремих стадіях. Останнє підтверджується практикою світових ринків. До цього часу Україна у відповідності з умовами контракту між Енергоатомом і ТВЕЛ отримує готові ТВЗ, вартість яких постійно зростає.

За свідченням керівництва Енергоатома, кардинальне вирішення проблеми забезпечення АЕС ядерним паливом слід вважати будівництво енергоблоків на існуючих і нових площах з використанням західних, а не російських реакторів. Однією з таких дослідних площадок розглядається Південно-Українська АЕС.

У розширенні диверсифікації джерел постачання ядерного палива може розглядатися організація національного виробництва в кооперації з країнами-власниками відповідних технологічних процесів. Такий висновок було зроблено після неможливості реалізації такого проекту разом із Росією.

Сьогодні всі енергоблоки на АЕС оснащені реакторами типу ВВЕР російського виробництва. З позицій енергетичної безпеки вважається за доцільне диверсифікувати постачання реакторів для вітчизняних АЕС за рахунок використання як можливої альтернативи, наприклад, європейського реактора PWR, або американського АР-1000, або канадського CANDU.

Одним із варіантів вирішення цієї проблеми могло би бути приєднання нашої країни на правах співвиконавця до вже існуючих програм у рамках країн ЄС–28 під назвою «Зелена книга. Європейська стратегія стійкої, конкурентоспроможної і безпечної енергетики» і «Стратегія енергетичної безпеки ЄС».

Володимир Бурлака,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,
Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН
України»






Друкувати
Найбільш популярні матеріали