Серед найважливіших стратегічних пріоритетів державної політики України визначено курс на європейську інтеграцію. Важливим елементом Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ). Важливим інструментом реалізації європейської інтеграції є системне транскордонне співробітництво, однією з найпоширеніших форм якого є діяльність євро регіонів.

Їх розвиток сприяє підвищенню конкурентоспроможності прикордонних територій. Згідно із Законом України «Про транскордонне співробітництво» єврорегіон – організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво. Багаторічний досвід їхнього розвитку дозволяє розглядати механізми, котрі при цьому створюються, як найбільш поширені й ефективні форми субрегіональної співпраці та рушії європейських інтеграційних процесів.

Початок створення єврорегіонів за участю України розпочато в 1990-х рр., хоча нормативно-законодавче поле розвитку транскордонної співпраці було сформовано дещо пізніше. У 2004 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про транскордонне співробітництво», який згодом було доповнено постановами та рішеннями Кабінету Міністрів України, що розширили й удосконалили цей процес. Зокрема, у Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 рр. визначено низку заходів щодо вдосконалення нормативно-правової бази, інфраструктури, спільних транскордонних проектів, інформаційної мережі тощо. У Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2011–2015 рр. основними заходами екологічного спрямування щодо забезпечення розвитку транскордонного співробітництва за вказаний період визначено такі:

• Створення та забезпечення функціонування українських ділянок транскордонних біосферних резерватів, водно-болотних угідь міжнародного значення, об’єктів всесвітньої природної спадщини.

• Облаштування автоматизованих пунктів вимірювання показників якості поверхневих вод на транскордонних водних об’єктах.

• Створення автоматизованих пунктів вимірювання якості повітря та контролю за рівнем транскордонного забруднення повітря на великі відстані.

• Активізацію транскордонного співробітництва у сфері надзвичайних ситуацій.

• Стимулювання створення інформаційної інфраструктури транскордонного туризму та її розвиток.

• Забезпечення активізації співробітництва в межах наявних єврорегіонів та діяльності міжурядових комісій з питань транскордонного співробітництва.

• Формування мережі інформаційних центрів, технічне забезпечення, освіта, кадрова робота.

В Україні з 27 адміністративно-територіальних одиниць 19 є прикордонними, а територія більшості з них увійшла до складу єврорегіонів.
Ті регіони, що межують з країнами-членами Європейського Союзу, входять до складу трьох з них (табл.), мають можливість користуватися фінансовою та технічною підтримкою, яку ЄС надає через свої різноманітні ініціативи та програми.

Слід зазначити, що першою міжрегіональною асоціацією на території постсоціалістичного простору став єврорегіон «Карпати». За час його існування реалізовано низку екологічних проектів транскордонного характеру: впровадження проектів із запобігання забруднення довкілля та захисту природних ресурсів (українсько-австрійсько-румунський проект ECOPROFIT); здійснення заходів із зміцнення берегової лінії річок для зменшення негативних наслідків повеней (спільний проект України, Словаччини, Угорщини та Румунії зі створення системи гідроспоруд у прикордонних регіонах з метою уникнення загрози повеней); профілактика зсуву ґрунтів; спільні заходи щодо забезпечення населення якісною питною водою. Так, у межах Карпатського євро регіону при допомозі Фонду Східної Європи, Посольства Фінляндії в Україні та Агентства США з міжнародного розвитку було здійснено проект „Енергія Карпат” (2009–2010 рр.), спрямований на підвищення якості державних послуг, що надаються в галузі енергозбереження в українській частині єврорегіону, за рахунок аналізу існуючих енергетичних ресурсів у гірських районах Львівщини, Івано-Франківщини та Закарпаття.




У Львівській області в рамках єврорегіону «Карпати» за підтримки Європейської комісії було реалізовано проект «Агротуристика – шанс для працевлаштування поляків і українців», кілька проектів розвитку та використання зелених насаджень і парків Львова.

Для української частини Карпатського єврорегіону (особливо для сільських, гірських, периферійних територій Західної України) важливу роль відіграє технічна допомога ЄС (гранти), що спрямовуються на потреби місцевого розвитку. Пріоритетне значення для проектів технічної допомоги у межах єврорегіону «Карпати» має сфера туризму, підтримка тут історичної й культурної спадщини та проектів, пов’язаних з екологією й безпекою проживання людини, безпекою та комплексним розвитком прикордонних територій. Серед екологічних проектів у рамках програм сусідства «Україна–Словаччина–Угорщина» фінансуються такі проекти: «Розвиток Берегівської транскордонної польдерної системи в басейні річки Тиса» – 0,72 млн. євро, „Чиста вода” – 0,6 млн. євро. В рамках даної програми в області спільно з угорськими партнерами реалізується всього 6 проектів.

З метою активізації розвитку соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв’язків українсько-польсько-білоруського прикордоння було створено євро регіон «Буг». З травня 1996 року він є членом Асоціації Європейських прикордонних регіонів (АЄПР), інституцією, що має значний вплив на розвиток взаємин між прикордонними територіями Європи, і в прийнятті рішень якої значну роль відіграють транс- і прикордонні об'єднання європейського континенту. На засіданнях Генеральної асамблеї АЄПР у 2003 році (м. Карлові Вари, ЧР) та у 2011 році (м. Курськ, РФ) євро регіону «Буг» було відзначено нагородою «Вітрила Папенбургу» за значні досягнення у сфері транскордонного співробітництва.

Серед напрямків розвитку, що стосуються екологічної сфери, згідно з розробленою інтегрованою функціонально-просторовою концепцією розвитку єврорегіону «Буг» до 2020 року, визначено створення й утримання транскордонних природоохоронних територій та діяльність, спрямовану на підтримку чистоти басейну Бугу. Успішний приклад реалізації спільних проектів щодо охорони навколишнього середовища – організація пункту пропуску «Варшавський міст», створення біосферного заповідника ЮНЕСКО «Прибузьке Полісся» (Єврорегіон «Буг»). Непроста екологічна ситуація, актуальність проблем раціонального природокористування й транскордонний характер забруднення сприяли виробленню узгодженої екологічної політики країн-учасниць цього єврорегіону.

Як результат, на початку 2000-х рр. було реалізовано проекти „Створення системи моніторингу на річках Західний Буг, Уж, Латориця”, а також „Сприяння політиці сталого розвитку та захисту навколишнього середовища в контексті транскордонної співпраці між Україною та Польщею” (2002–2004 рр.), „Покращення навколишнього середовища в басейні річки Західний Буг” (2008–2010 рр.) тощо.

22 вересня 2000 року в румунському місті Ботошани підписано Угоду про утворення євро регіону «Верхній Прут». Серед головних напрямів діяльності якого визначено екологічну безпеку, попередження забруднення басейнів Дунаю, Прута, Сірета, Дністра і Чорного моря, попередження та ліквідація наслідків промислових аварій і стихійних лих, збільшення кількості екологічно чистих виробництв. Єврорегіон особливо цікавий і досить нетрадиційний. Його складовою є екологічний єврорегіон (своєрідне ноу-хау у теорії і практиці цього напряму).

Основною метою створення екоєврорегіону є визначення державними та місцевими органами влади, а також підприємцями трьох країн їх взаємної зацікавленості у впровадженні сучасних механізмів управління техногенно-екологічною безпекою на всіх стадіях життєвого циклу виробництва та споживання для покращення конкурентоспроможності продукції, успішної приватизації, інвестування та реконструкції з одночасним забезпеченням сталого соціально-економічного розвитку регіону в цілому.

Планується вироблення необхідних передумов для відпрацювання, демонстраційної реалізації та подальшого розповсюдження нових уніфікованих рішень, які органічно будуть об’єднувати соціально-економічний розвиток регіонів з принципами сталого розвитку техногенно-екологічної безпеки, подальші антропогенні перетворення з новими стандартами управління станом довкілля, формуванням масової свідомості на національному й міжнародних рівнях з правилами самодостатнього та екологічно обумовленого виживання нашої цивілізації. Передбачається, що екоєврорегіон відіграє роль моделі для подальшого поширення на весь Карпатсько-Чорноморський регіон.

Створення Регіонального центру чистих виробництв «Cleaner Production» з відділеннями у Чернівцях, Сучаві, Бельц сприяє трансферу сучасних західних технологій у базові галузі регіону, а також забезпечить:

- послідовне зменшення в них енергоресурсоємності;

- запровадження ефективних технологій поводження з відходами;

- розбудову системи моніторингу із застосуванням сучасних геоінформаційних технологій у басейнах прикордонного регіону за Дунайською програмою;

- підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг за рахунок зменшення їх енергоресурсоємності;

- поліпшення якості та залучення нових технологій з одночасним підвищенням рівня техногенно-екологічної безпеки в регіоні.

Розвиток відносин із сусідніми державами в межах єврорегіонів сприяє виконанню багатьох завдань, особливо за рахунок формування мережі партнерських організацій та донорів, використання моделей державно-приватного партнерства, популяризації серед населення завдань охорони довкілля та сталого розвитку в транскордонному контексті тощо. Водночас незважаючи на значний потенціал такого співробітництва, сьогодні спостерігається недооцінка його переваг з боку України. Основними чинниками, які стримують повноцінне використання можливостей транскордонного співробітництва, зокрема й у сфері охорони довкілля, є:

• невідповідність нормативно-правового регулювання повноважень місцевих органів влади та місцевого самоврядування завданням транскордонного співробітництва у формі єврорегіональної співпраці;

• недостатній рівень співпраці із закордонними учасниками транскордонного співробітництва щодо розвитку інфраструктури для наукових досліджень, технологічних розробок, освіти, культури, зв’язку, охорони здоров’я, використання потенціалу єврорегіонів для розвитку туристично-рекреаційної сфери;

• низький рівень залучення до транскордонного співробітництва підприємницьких структур, недержавних установ та громадських організацій;

• відсутність цілісної багаторівневої структури управління транскордонного співробітництва, як наслідок – її елементи працюють не узгоджено;

• відсутність механізмів забезпечення поетапної реалізації транскордонних ініціатив на рівні національних представництв єврорегіонів;

• недостатня кількість кваліфікованих фахівців з проектного менеджменту в органах державної влади та місцевого самоврядування;

• нестабільність фінансового забезпечення та організаційних прорахунків.

Очевидно, що на зміну такому підходу має прийти виважена й системна політика з розширення участі України в роботі єврорегіонів, зокрема у сфері підвищення якості довкілля.


Алла Омельченко,
кандидат економічних наук
Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»