Науковий погляд на реформу науки
«Настав найвищий час, щоб люди при владі почали з допомогою фахівців шукати наукових розв’язків і взагалі – щоб почали шанувати науку»
Любомир Гузар


Останнім часом почастішали згадки в періодичній пресі про діяльність НАН України та розлогі коментарі з цього приводу різного роду «експертів» та політиків. Одні світлі голови з високих печерських кабінетів пишуть про академію суто в темних кольорах, а інші їх колеги (підлеглі чи домочадці тому, що вони самі вже мають науковий ступінь) в газеті «Освіта України» публікують оголошення про прилюдний захист своїх кандидатських чи докторських праць.

Відкидаючи суто популістський (з політичним підтекстом) хотілося б представити науковий підхід до цієї суспільно значущої проблеми. Наука як повітря, коли вона є її ніхто не замічає (читайте не фінансує), коли немає держава задихається. НАН України є тим механізмом, що створює тиск в державній системі і дозволяє успішно протікати суспільним, політичним та економічним процесам.

Наукові дослідження в Європі здійснюються в університетах, науково-дослідних організаціях та в дослідницьких відділеннях великих корпорацій. Перелік Національних академій наук Європи[1] свідчить, що дані установи успішно функціонують у всіх європейських державах. Суть і функції які виконують як Європейські так і НАН України є однаковими і незмінними уже на протязі декількох століть, це – сприяти розвиткові науки, інженерних досліджень і діяльності молодих учених, проводити фахові експертизи, підтримувати міжнародні зв’язки з установами й організаціями в цій сфері та інформувати громадськість про розвиток перспективних технологій.

Щодо статусу європейських академій то всі вони мають загальнонаціональний статус, й отримують державну підтримку (до бюджету академій надходять субсидії уряду) та пожертви і гранти зацікавлених компаній. Органами управління академії є загальні збори, президія, сенат, комітет сенату, Наглядова рада. Загальні збори – колегіальний керівний орган академії. Щодо структури академій, то вони побудовані за функціональним (Франція) чи територіальним (Німеччина) принципом.

Створення НАН України у 1918 р. В.І. Вернадським було підпорядковано європейській традиції, тому органи управління, структура, функції та фінансування як європейських академій наук, так і НАН України є ідентичними.

Особливу увагу хотілося б акцентувати на відмінності між блоком суспільних наук та технічних наук. Об’єктом вивчення перших є взаємозв’язки, других конкретні тіла. Цікавим є той факт, що у академії Німеччини було об’єднано вчених переважно природничих і соціальних наук, оскільки технічні науки ніколи не входили в коло академічних, фундаментальних наук, вони вважалися прикладними.

Звідси суспільні і природничі науки фінансувалися як правило державою. Розуміння цього виходить із теорій «суспільних благ чи колективної власності», знання потрібні і є власністю суспільства в цілому. Проте окремий індивід користуючись ними в повному обсязі, не готовий нести фінансові витрати за їх створення, а готовий платити лише за власну освіту. В такому випадку як у Європі, так і в Україні за створення таких наукових знань (теорій) витрати бере на себе держава або меценати.

Говорячи про науку, державні мужі свідомо замовчують одну дуже важливу деталь. Наука – це об’єктивне відображення реальності, а чути правду керівництво держави не завжди хоче. Тому і бачимо на телеекранах велику кількість «наукових експертів» які дають експертні коментарі в усіх царинах науки, починаючи з економіки і закінчуючи проблемами медицини та представляють липові інститути, які співзвучні з академічними і які так щедро через відповідні фонди фінансуються політиками (читайте тими самими можновладцями). Чути правду не завжди приємно, тому навіщо слухати науку, якщо можна створити собі «теплу ванну» з коментарів псевдо науковців «грантоїдів», обмежуючи при цьому в поступку справжню науку.

Реформуючи сучасну систему науки, реформаторам доцільно було б звернути увагу на досвід НДР. У 90-тіроки ХХ ст. Східна Німеччина повинна була інтегруватись у загально німецькі кордони та переходити до створення власного наукового профілю, що був би орієнтований і на споживчу економіку та ведення конкурентної боротьби із західними високорозвиненими країнами. Інституціональна модель науки ФРН дала процесові чітке спрямування.

Основний масив східногерманської науки був зосереджений у Академії наук: у 1990 р. у її складі нараховувалось 60 інститутів, а вже до жовтня цього року Академія як цілісне утворення перестала існувати. Галузева наука у її колишньому вигляді зникла, лише 6% із інститутів АН НДР зберегли майже повністю свій персонал. Після об'єднання Німеччини кількість вчених та інженерів у східних землях скоротилась з 85 тис. до 16 тис. Було ліквідовано всі інститути суспільних наук та економіки. Спроби реформувати дослідницькі програми часто-густо не схвалювались і переводились на освітянську ниву – дослідницькі групи, які Рада визнала життєздатними, були злиті зі східнонімецькими університетами.

У трансформації східнонімецької науки в основному використовувались чотири основних стратегії: скорочення персоналу; пошук зовнішньої підтримки; стратегія «відповідального вибору» – спроба реорганізації та контактування з науковими інститутами Західної Німеччини; «Менеджмент враження» – спроби представити інститут під якнайкращим особистим враженням експертів наукової ради[2].

Виходячи з вище сказаного можна зробити наступні висновки:
1. Академії наук існують в усіх європейських державах, вони можуть мати різні назви та підпорядкованість, про те функції, які вони виконують, є ідентичними з функціями НАН України.
2. Фінансування фундаментальної науки у всьому світі здійснюється державою або меценатами і в значно більших обсягах, ніж українських 0,3-0,5% ВВП.
3. Реформування науки у цивілізованому світі – це не скорочення фінансування і звільнення персоналу, а пошук зовнішньої підтримки та контактування з науковими інститутами Європи, тобто пошук власного наукового профілю, що був би орієнтований на споживчу економіку та ведення конкурентної боротьби із високорозвиненими країнами.
4. Національна академія наук разом з іншими державними інститутами створює базис існування держави і є каталізатором процесу державотворення України.
Якщо ми хочемо побудувати успішну, багату та процвітаючу державу Україну, то зробити це без науки і відповідно її координатора НАН України є не можливим.


1. http://irbis-nbuv.gov.ua/fond/IA/ires/nanue.html.
2. Водопьянова Е. Страны центральной и восточной Европы: наука в пути // Мировая экономика и международные отношения. 2000. №10. С. 71 — 77. — с. 71.


Ігор Лицур,
доктор економічних наук, професор






Друкувати
Найбільш популярні матеріали