Опубліковано в №1 Січень 2001

Валерій Геєць: «Підсумки 2001 року будуть набагато скромнішими» (2001)Продовжуємо тему узагальнення і передбачення можливого розвитку економіки України, яка вже переступила межу тисячоліть. Що можна очікувати в майбутньому? Які обнадійливі чи, навпаки, безнадійні перспективи нашого подальшого розвитку?

Є безліч макро- і мікроекономічних проблем, у вирі яких потрібно ґрунтовно розібратися, весь час щось обчислюючи, аналізуючи, порівнюючи, прогнозуючи... Є й установа, яка ось уже четвертий рік займається даними проблемами, а саме: Інститут економічного прогнозування Національної академії наук України.
То ж кому, як не директору відомого інституту, академіку НАН України, академіку нового часу, нової хвилі Валерію ГЕЄЦЮ, найдоречніше поділитися думками з цього приводу.


Валерій ГЕЄЦЬ:
«Підсумки 2001 року будуть набагато скромнішими»

Valeriy Geets
«The results of 2001 will be much more modest»

– Показники досягнень у 1999 та 2000 роках відомі, а що можна сказати про загальну економічну ситуацію в країні? Яким бачиться стан економіки України на межі третього тисячоліття?


– Ми вважаємо, що в другій половині 1999 та в 2000 році українська економіка запрацювала вже за тими законами і механізмами, які мають основні обриси економіки ринкового типу. Я не можу сказати, що це економіка соціально орієнтована. Для цього ще необхідно багато чого зробити. Але в економіці України вже є риси, які характерні для сучасних розвинутих країн.

Я б хотів, щоб мене правильно зрозуміли: це не тільки результат минулого року і далеко не результат минулого року. На фоні великої маси негараздів, які мали, мають і матимуть місце, можна засвідчити, що нарешті всі перетворення досягли якогось якісного ступеня, якісної зміни.

Однак успіхи ще не означають, що є гарантований механізм, що все відбудеться автоматично і в 2001 році. Нічого автоматично не буває.

Так звана «невидима рука Адама Сміта» не спрацьовує, працюють сучасні закони, і це не означає, що ринкові механізми з величезною гамою функцій держави повинні бути весь час ефективними і корисними. 2001 рік може бути більш суперечливим. І завдання поточної економічної політики в 2001 і 2002 роках – втримати ситуацію і дати можливість їй розвинутися. Можливо, підсумки в 2001 будуть набагато скромнішими, і вони повинні бути саме такими не тільки через те, що база висока, а й через те, що є багато нових моментів, які в 2001 році діятимуть не на нашу користь. Вони існують об’єктивно, і це є чинники як внутрішні, які надзвичайно впливові, так і зовнішні. Тому головне – зуміти пройти 2001 рік і використати існуючі надбання.

Передумови для розвитку економіки країни на початку ІІІ тисячоліття багато в чому мають для нас негативний відтінок. Так, Україна поки що не має механізмів підтримки нашої конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Вони випрацьовуються, і нам потрібно добрий десяток років цим серйозно займатися. Ціни на енергоносії все одно зростатимуть, тому адаптування до цих умов буде важким, оскільки ми ще не маємо такого технологічного рівня, коли можемо більш-менш спокійно реагувати на шоки, викликані змінами цін. Для нас навіть незначні коливання в бік збільшення цін будуть болісними. Нам поки що важко вписатися в технологічні контури нової постіндустріальної моделі, оскільки ми затрималися і багато чого втратили. Ми затрималися в минулі часи, а потім ще й втратили в часи перебудови. І це проблема не одного року... Тобто є чинники досить негативного характеру, які ускладнюватимуть діяльність вищих ешелонів державного управління. Залишається для нас важким і поступ у формуванні багатьох елементів уже не тільки ринкової, а й соціально-ринкової економіки. Це й інститути громадянського суспільства, і політична стабільність.

Також надзвичайно важливими є екологічні проблеми, а також соціальні в частині підтримки рівня освіти та здоров’я населення.

Крім цього, не так швидко відбувається трансформація поведінки суб’єктів економічних відносин щодо моделі пропозиції в нинішній ситуації. Наприклад, населення не повністю адаптувалося до нових умов: як треба поводитися і на ринку праці, і в переговорному процесі щодо заробітної плати, і у зміні мотивів до діяльності, як діяти за відсутності гарантованих соціальних благ.

Всі означені проблеми мають стратегічний характер і діють як чинники глобального впливу. Тому Україна входить у нове тисячоліття з достатньою масою проблем, які й народу, й уряду доведеться вирішувати, щоб не втратити, а просуватися вперед.

– Деякі політологи прогнозують в цьому році відставку уряду Ющенка. Чи не відкине це нас на ту саму точку, з якої ми починали в 1999?

– Всілякі зміни у верхньому ешелоні економічного адміністрування є завжди небажаними. І це, цілком зрозуміло, матиме негативні наслідки. Скажімо, навіть якщо прийде новий уряд і він діятиме правильно, все одно на перехідному етапі, поки відбуватиметься розпізнавання образів, буде якась втрата. Навіть при умові, що новий Кабінет Міністрів діятиме ефективніше. Тому, незважаючи ні на що, потрібно мати стабільний уряд. І це стосується не тільки нашої країни.

– Фактично можна вважати, що економіка століття розвивалася у трьох суспільних формаціях: капіталізм, соціалізм і нинішній так званий перехідний період до капіталізму. Чим, на Вашу думку, відрізняється українсько-російський капіталізм початку століття від сучасного нашого капіталізму?

– Я б питання так не ставив. Сьогодні є теоретичні роботи, що показують, які риси, навіть ринкові ознаки, були в минулій системі (хоча вона діяла за планово-розподільчим механізмом), і можна говорити про те, що сучасна українська економіка ще не повністю набула ознак ринкової.

Ми маємо економіку перехідного типу, феномен якої не існував до цього часу і сформувався в останні 10-12 років. Він має багато теоретично нерозв’язаних речей. Навіть капіталізм переживає масу проблем, пов’язаних з формуванням господарчого розвитку нової моделі. А нам доводиться створювати основні складові, базові елементи, без яких неможливий розвиток, і одночасно адаптуватися до тих змін, які постійно відбуваються у світі. Це досить суперечливий період.

На мою думку, це питання треба розглядати в більш класичній постановці. От, скажімо, на початку формування капіталізм розвивався на основі моделі первісного нагромадження. Якщо подивитися на формування і нагромадження капіталу як на основу, на якій функціонує економіка, то в наших умовах він формується за зовсім іншими ознаками – за ознаками і методами приватизації.

При цьому приватизація принесла багато зловживань (корупція, тіньовий бізнес).

Тут є принципово відмінні ознаки, хоча первісне нагромадження і нагромадження як таке теж відбувається. Тобто воно має місце, але суть його, форми і методи – різні.

Зараз ми готуємо новий підручник для студентів «Економіка перехідного типу», де викладаємо величезну гаму нових явищ перехідної економіки, її елементні ознаки, які раніше не існували...

– Що було рушійною силою української економіки на різних етапах її розвитку, починаючи з 1900 року?

– Це питання швидше до істориків... Україна пережила кілька етапів. Економіка України мала свої специфічні особливості, але при цьому вона не була ізольованою і відокремленою від економіки Союзу. Вона мала величезні мінерально-сировинні ресурси, які широко використовувалися для відбудови та індустріалізації.

На жаль, всі ці речі випрацювали себе. На етапі індустріалізації використовувалися потенції, які були закладені в інтелектуальних можливостях і надбаннях, ентузіазмі, потім був період середини 60-х років, коли була спроба закласти нову модель, яка б ґрунтувалася на лібералізованих засадах (мається на увазі госпрозрахунок). Але цей механізм не був використаний. Ми пішли шляхом додаткового залучення ресурсів Сибіру (насамперед нафти, газу). Для України це була інша модель – модель обмеженого нового інвестування і використання ресурсів амортизації. І коли всі ресурси були вичерпані, то життя потребувало нової економічної моделі, яка використовувала б потенціал людини (коли б вона мала розкритися і на мотиваційних засадах сформувати свою діяльність). Якщо говорити про НТП, то економіка України і Союзу в цілому не мала механізмів, ґрунтуючись на яких досягнення НТП могли б бути використані повною мірою, оскільки надбання були, а механізмів перетоку інвестицій з однієї сфери до іншої не існувало або вони були досить обмеженими.

Хоча, звичайно, це лише деякі штрихи до загального портрету.

– Майже три роки тому Ви говорили, що ділова активність у країні залежить і від аргументованих прогнозів. Тож з яким потенціалом ділової активності входить Україна у ІІІ тисячоліття?

– Сьогодні навіть та зміна в структурі інвестицій у напрямку реструктуризації говорить про те, що Україна починає формувати передумови для постійного підвищення продуктивності праці, тобто того, завдяки чому має розвиватися економіка всіх країн. Щодо ділової активності, то в Україні, наприклад, формується новий підхід у діяльності в аграрній сфері. Тобто фактично ділова активність аграрного менеджменту навіть на фоні неприйняття деякими керівниками складових аграрної реформи відбувається, і в аграрному секторі закладається значний потенціал.

Якщо подивитися на ділову активність підприємств і взяти всю сукупну продукцію, то 50% її експортується, і при цьому 50% тих товарів, які виробляються й у нас, імпортується. Я вважаю, що це досить висока активність. Порівняно з радянськими часами зовнішній товарооборот зріс майже удвічі. Хоча ділова активність не завжди діє в інтересах держави, оскільки є величезна маса тіньової економіки. Головне полягає в тому, як весь потенціал цієї активності, всі механізми, які напрацьовані, проаналізувати і зробити конструктивними та ефективно діючими.

Побутує навіть думка, що якби все те, що надбано в тіньовій економіці, висвітлювалося в публікаціях або в підручниках, то економічна теорія була б значно збагаченою.

– Колись на Вченій раді вашого інституту йшлося про необхідність підвищення рівня наукових робіт. Що б Ви порадили з цього приводу молодим науковцям?

– І зараз ми можемо говорити про необхідність підвищення цього рівня. Він має декілька аспектів.

Попереду досить серйозні проблеми узагальнення суті перехідного процесу, теоретичне осмислення, поєднання теоретичних надбань зі світовою економічною думкою. Попереду досить серйозний перегляд ролі держави. Так, Китай, використавши зовсім іншу модель держави, досяг значних успіхів. Це взагалі феноменальне явище, як при компартійній системі Китай має такі небачені результати протягом останніх десятиліть. За прогнозами, в найближчі 50 років економіка цієї країни безперервно зростатиме...

Сьогодні теоретична економічна думка значною мірою відстає від потреб тих змін, які відбуваються. Я вважаю, що в майбутньому буде багато нових теоретичних робіт, які стануть визначальними на тривалий період часу.

...Якось, виступаючи перед випускниками економічного факультету Національного університету, я сказав студентам, що саме в пошуках моделі розвитку не виключені нові відкриття, нові здобутки, які приведуть, можливо, до отримання Нобелівської премії. А якщо врахувати, що після розпаду СРСР утворився величезний простір, то на цьому терені є широкі можливості для діяльності.

Молоді я бажаю бути сміливою у своїх дослідженнях і водночас намагатися не ковзати по поверхні... Десь у середині січня я побував на одному солідно організованому симпозіумі, де були презентовані наукові дослідження молодих людей. Як на мій погляд, то вони ще не займаються науковими дослідженнями, а лише ліквідовують рівень свого незнання у відношенні до того, що вже є і що вже описано. Я розумію їхні погляди, їхнє бачення і їхнє бажання, але, повірте, претендувати на наукове дослідження ще зарано... Якби вони виступали з реферативними результатами, то все було б зрозуміло, але для аудиторії, яка зібралася, це не зовсім той рівень.

Всім науковцям я побажав би більш плідно вивчати те, що вже зроблено попередниками, і генерувати нові ідеї, керуючись надбаннями, які існують.
Інтерв’ю взяла Вікторія ЗАХАРОВА






Друкувати
Найбільш популярні матеріали