Осушені землі в окремих адміністративних областях України становлять значну частку території і відновлення їх потенціалу може стати одним з локомотивів соціально-економічного піднесення цих регіонів. Саме інвестування проектів реінжинірингу використання осушених угідь може забезпечити відновлення традиційної сільськогосподарської спеціалізації областей Поліського економічного району та прискорити відродження сільських депресивних територій.

25 грудня в Державній установі «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» відбувся круглий стіл на тему «Фінансово-економічне забезпечення відновлення потенціалу осушених земель». В роботі круглого столу прийняли участь представники установ НАН та НААН України, зокрема Інституту водних проблем і меліорації, ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України, Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України», а також ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Відкриваючи роботу круглого столу, академік НААН України, директор Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» Михайло Артемович Хвесик розкрив зміст проблем, пов’язаних з раціоналізацією та екологізацією використання осушених угідь, а також реінжинірингом використання мереж гідротехнічних споруд в зоні ризикового землеробства. На його думку, сільськогосподарські угіддя в зоні осушення, які внаслідок глибокої стагнації національної економіки в 90-х роках минулого століття, були фактично вилучені з господарського обороту, є вагомим резервом нарощення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, в тому числі і за рахунок відновлення традиційної для цієї зони спеціалізації. Відновлення традиційної спеціалізації, зокрема за рахунок розширення посівної площі луб’яних культур, сприятиме зменшенню проявів водної та вітрової ерозії, а також дасть можливість збільшити обсяги біомаси для виробництва енергетичних ресурсів. Він також зосередив увагу на необхідності диверсифікації сільської економіки в зоні ризикового землеробства за рахунок комплексного використання ренатуралізованих земель, особливо в період децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування.

Академік НААН України, директор Інституту водних проблем і меліорації НААН України Михайло Іванович Ромащенко акцентував увагу на проблемах упорядкування відносин власності щодо використання міжгосподарських та внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд як необхідної передумови впровадження сучасних форм господарювання в зоні ризикового землеробства. На його думку, неузгодженість між формами і правами власності на мережі гідротехнічних споруд та безпосереднім використанням цих об’єктів не дає можливості забезпечити імплементацію сучасних форм державно-приватного партнерства та інших форм господарювання. Вчений зосередив увагу присутніх на значних зрушеннях в структурі сільськогосподарського виробництва в зоні осушення у зв’язку зі збільшенням питомої ваги виробництва зернових, що вимагає розробки принципово нових підходів до формування політики використання осушених сільськогосподарських угідь. Основною проблемою модернізації мереж гідротехнічних споруд як в зоні осушення, так і в зоні зрошення, на думку академіка М.І.Ромащенка, є значний дефіцит інвестиційних ресурсів. Передувати розробці програмних та проектних рішень щодо інвестиційного забезпечення відновлення меліоративних систем мають глибока інвентаризація меліоративного фонду та створення асоціацій водокористувачів. Академік М.І.Ромащенко наголосив, що в Інституті водних проблем і меліорації НААН України розроблено конкретні пропозиції щодо внесення змін до Законів України «Про концесії» та «Про трубопровідний транспорт», які дадуть можливість активізувати роботу меліоративних систем на новій технологічній основі.

У виступі заступника директора з науково-організаційної роботи, завідувача відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» Василя Анатолійовича Голяна йшлося про наявні проблеми використання об’єктів меліоративної інфраструктури, зокрема щодо фінансового забезпечення капітального ремонту міжгосподарських та внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд. Враховуючи наявне інституціональне середовище перерозподілу земельної власності, власники внутрішньогосподарських меліоративних споруд не мають змоги отримувати кредитні ресурси на прийнятних умовах унаслідок неможливості використання гідротехнічних об’єктів з прилеглими сільськогосподарськими угіддями як застави. На його думку, комплекс проблем використання осушених сільськогосподарських угідь не вирішується через те, що відсутні спеціальні фонди фінансування реконструкції та модернізації як міжгосподарських, так і внутрішньогосподарських меліоративних систем у більшості областей, де проведено осушення. Він запропонував механізм підвищення рівня концентрації інвестиційного потенціалу через створення державно-приватних партнерств на основі передачі прав тимчасового користування водними та водогосподарськими активами або ж входження суб’єктів водогосподарського підприємництва в добровільні інтегровані об’єднання. Вагомим джерелом нарощення інвестиційного забезпечення сфери водокористування є впровадження механізму сек’юритизації водогосподарських активів.

Доктор біологічних наук, завідувач лабораторією ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» НААН України Юрій Леонідович Цапко зосередив увагу на негативних наслідках масштабної меліорації 1966-1986 років, на втратах торфу при виробництві просапних культур, на необхідності ефективнішого використання осушених земель для виробництва торфобрикетів. Також висловив занепокоєння посиленням процесів вторинного заболочення, підвищеною концентрацією на осушених землях діоксиду вуглецю, надмірною парцеляцією угідь. Він обґрунтував перспективні напрями (культурно-землеробський, ресурсно-сировинний, природно-охоронний, відновлювальний) використання осушених земель та переконливо довів необхідність формування водонакопичувачів для усунення дефіциту вологи у посушливі роки.

Кандидат економічних наук, докторант Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» Оксана Володимирівна Сакаль у доповіді «Формування біоенергетичних агроекосистем як пріоритетний напрям використання осушених земель» обґрунтувала пріоритетні напрями використання осушених земель у контексті формування біоенергетичних систем: 1) вирощування і переробка традиційних для зони осушення сільськогосподарських культур; 2) підвищення енергоефективності як на регіональному, так і національному рівні; 3) ренатуралізація угідь, відновлення традиційних екосистемних функцій території. Вона також переконливо довела доцільність вирощування біоенергетичних культур на осушених сільськогосподарських угіддях для нарощення потенціалу енергоефективності України.

У виступі заступника директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України Миколи Васильовича Яцика йшлося про посилення процесів ерозії грунтів, особливо торфовищ, про значне переосушення 60% території гумідної зони. Для подолання дефіциту вологи він запропонував створювати цілу систему акумулюючи ємностей, додатково робити копанки, щоб вони вписувалися в природний ландшафт. Важливим, на його думку, є забезпечення цілісності міжгосподарських та внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд в разі подальшого роздержавлення та реструктуризації меліоративного фонду.

Доктор економічних наук, професор, провідний науковий співробітник Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Дмитро Федосович Крисанов розкрив необхідність формування інституціонального підґрунтя створення кооперативів на базі сільських домогосподарств, які функціонують в зоні ризикового землеробства, зокрема в зоні осушувальних меліорацій. Провідний науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Олександр Миколайович Нечипоренко наголосив на необхідності перегляду пріоритетів встановлення нормативів плати за спеціальне використання води для потреб зрошуваного землеробства. У виступі доктора економічних наук, директора ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Йосипа Мирославовича Дороша йшлося про удосконалення інституціонального середовища земельних відносин як базової передумови підвищення ефективності використання осушених сільськогосподарських угідь.

На основі виступів та подальшої дискусії було прийнято резолюцію круглого столу щодо впровадження сучасних форм фінансово-економічного забезпечення відтворення потенціалу осушених земель. Ключовою тезою прийнятої резолюції є те, що реалізація напрямів реінжинірингу використання осушених земель потребує суттєвого нарощення обсягів інвестування проектів модернізації, реконструкції та технічного переоснащення меліоративних систем і здійснення цілого комплексу природооблаштувальних заходів через впровадження сучасних форм фінансово-економічного забезпечення відновлення потенціалу осушених земель, зокрема:

- укладання угод державно-приватного партнерства стосовно експлуатації міжгосподарських і внутрішньогосподарських гідротехнічних споруд (у Законі України «Про державно-приватне партнерство» необхідно чітко ідентифікувати державних (комунальних) та приватних партнерів щодо використання міжгосподарських та внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд; необхідно інституціоналізувати форми державно-приватного партнерства, які можуть поширюватися на мережі гідротехнічних споруд в зоні осушення (кластери, холдинги, асоціації, концесії, оренда));

- інституціональне оформлення дуальної системи регулювання партнерських відносин щодо використання міжгосподарських та внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд виходячи з моделі державно-приватного партнерства: 1) мережі передаються у тимчасове користування (оренда, концесія, контракт на обслуговування); 2) власники та користувачі міжгосподарських і внутрішньогосподарських мереж входять в добровільні статутні та нестатутні підприємницькі об’єднання (кластери, холдинги, асоціації);

- створення стратегічних водогосподарських партнерств на базі суб’єктів аграрного підприємництва, спеціалізованих водогосподарських організацій, вищих навчальних закладів, які передбачають збереження фінансової та управлінської незалежності учасників і об’єднують лише окремі сторони діяльності, зокрема в частині здійснення меліоративних заходів;

- формування інституціонального підґрунтя (в період наявності мораторію на вільний оборот сільськогосподарських угідь) отримання власниками та користувачами осушених сільськогосподарських угідь кредитних ресурсів комерційних банків під заставу цих угідь нероздільно з внутрішньогосподарськими гідротехнічними спорудами за умови запуску повноцінного ринку сільськогосподарських земель;

- формування інструментарію випуску облігацій місцевої позики та облігацій підприємств (сек’юритизація активів) під заставу земель в зоні осушення нероздільно з внутрішньогосподарськими гідротехнічними спорудами;

- стимулювання державою в рамках державно-приватного партнерства розширення сільськогосподарськими підприємствами та особистими селянськими господарствами посівних площ сільськогосподарських культур, які сприятимуть укріпленню агроландшафтів та упереджуватимуть екологодеструктивні процеси в землекористуванні;

- фінансова та консультативна підтримка входження сільських домогосподарств в асоціації землекористувачів та обслуговуючі кооперативи з метою консолідації та централізації інвестицій для модернізації внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд.


Відділ проблем економіки земельних і лісових ресурсів
Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку
Національної академії наук України»