Побудова власного формату соціально-орієнтованої ринкової економіки, в першу чергу, вимагає створення сприятливих умов для розвитку людського капіталу, або у вузькому розумінні – забезпечення зростання рівня життя населення та підвищення його купівельної спроможності. Щодо останньої, то вона перебуває в оберненому зв’язку з індексом споживчих цін та кількісно характеризує стан справ із можливістю задовольнити фізіологічні та соціальні потреби, а отже і можливості зі зростання потенціалу людського ресурсу як у кількісному вимірі, так і в якісному. Саме тому однією з головних цілей макроекономічної політики Європейського Союзу є недопущення зростання цін на товари та послуги невиробничого споживання для пересічного громадянина, оскільки в іншому випадку профспілки будуть домагатись індексації номінальної заробітної плати, що в свою чергу призведе до перевищення темпів росту останньої над зростанням продуктивності праці і відповідно розкручування інфляційної спіралі.

Індекс споживчих цін є тільки результуючою вершиною-наслідком дії структурних економічних чинників та макродиспропорцій. Утримування його на стабільно низькому рівні передбачає також і недопущення росту індексу цін виробників та дефлятора ВВП. Ці показники при наявності структурних відхилень в розвитку національного господарства завжди будуть прогресувати в бік зростання.

Причини росту цін на товари та послуги приховані у розбалансуванні сукупного попиту та сукупної пропозиції. З одного боку, економічні агенти в Україні спроможні купити більше, ніж виробляє країна, а з іншого, – перевищення темпів росту номінальної заробітної плати над зростанням продуктивності праці та висока питома вага імпортних енергоносіїв у структурі матеріальних витрат звужують можливості виробників для розширення сукупної пропозиції. Крім цього, ще накладаються проблеми кредитної експансії іноземних банківських установ, постійного росту видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, від’ємне сальдо поточного рахунку і низька частка інвестиційного споживання в сукупному попиті.

Виходячи з кількісної теорії грошей сукупний попит має грошову форму, тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений насамперед загальними умовами грошового обігу, які встановлюються рівнянням Фішера:
M*V = P*Q, (1)
де: М – кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки;
V – швидкість обігу грошей;
Р – рівень цін;
Q – реальний обсяг національного виробництва.

З одного боку, згідно з рівнянням (1), номінальний розмір сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу та швидкості їхнього обертання. Чим більше грошей знаходиться в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів та послуг можуть вони купувати один в одного при відповідному рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим вища швидкість обігу грошей і більший сукупний попит. В кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною в короткостроковому періоді.

З іншого боку, сукупна пропозиція дорівнює реальному валовому внутрішньому продукту. Вона залежить від рівня цін, виробничих потужностей економіки і рівня витрат. Тому на зростання індексу цін в основному впливають дві групи факторів: фактори сукупного попиту та фактори сукупної пропозиції. Суть впливу предикторів кожної групи полягає в тому, що під їх дією розбалансовується співвідношення реального ВВП та спроможного на придбання товарів та послуг попиту. Крім того, у випадках дослідження впливу окремого фактора на результуючий показник виникає проблема, за якої предиктор може змінювати як розмір сукупного попиту, так і розмір сукупної пропозиції (наприклад, номінальна заробітна плата).

Розвиток інфляційних процесів у національній економіці характеризується як зростанням платоспроможного попиту, так і скороченням обсягу пропонованих товарів та послуг. В структурі сукупного попиту прослідковується тенденція до зниження питомої ваги витрат на капіталовкладення у споживанні державного сектора, населення та комерційних структур.



Додатковим фактором для розширення внутрішнього споживання послугували кредитні ресурси комерційних банків. На рис. 1 видно, що надання позик в період з 1998 по 2005 роки відбувалося за рахунок залучених коштів. Тоді як у 2006-2010 роках відбувався процес неконтрольованого зростання кредитного портфеля банків, який фінансувався міжнародним спекулятивним капіталом та призвів до значного перевищення сукупного споживання над реальним валовим внутрішнім продуктом країни і питома вага реальних інвестицій при цьому була незначною. Фактично відбулось «проїдання» капіталу, який потрібно повернути з відсотками.

Разом з тим в українській економіці існує суперечність (з позицій класичної економічної думки) між динамікою номінальної заробітної плати та продуктивності праці. Значне зростання заробітної плати створює умови у короткостроковому періоді для підвищення сукупного попиту та операційних витрат, а в довгостроковому періоді – для розширення сукупної пропозиції. Продуктивність праці в свою чергу залежить від рівня технологічного укладу виробничих підприємств та фондоозброєності основних робітників.



Рис. 2 ілюструє: темпи росту продуктивності праці відстають від зростання номінальної заробітної плати, створюючи таким чином загрозу фінансовій стабільності в майбутньому. Так, середньорічний приріст продуктивності праці за аналізований період складає 22,2%, а оплати праці – 24,3%. Крім того, темпи росту номінальної заробітної плати були нижчими за даний проміжок часу тільки в 4-х періодах: у 1999, 2001, 2004 та 2009 роках.

Вагомим фактором зниження конкурентоспроможності національного господарства є високий рівень матеріаломісткості вітчизняної продукції промисловості та наявність значних обсягів природного газу в критичному імпорті.

Як видно з рис. 3, матеріаломісткість промислової продукції знаходиться в межах 0,6-0,7. З 2003 по 2006 роки відбулось зниження частки матеріальних витрат у собівартості продукції промисловості, зумовлене впливом цінового чинника, а не зниженням споживання сировини та енергоносіїв. Саме в цей часовий проміжок завершилось формування повного технологічного циклу (поглинання активів підприємств-постачальників) для основних фінансово-промислових груп України, які функціонують в рентоформуючих сировинних сферах економіки. Коливання матеріаломісткості у 2008 та 2009 роках відбулося в результаті скорочення споживання сировини та енергоресурсів, а також у зв’язку з ростом цін на природний газ.



Загалом зростання цін на критичний імпорт, який входить до складу витрат переважної більшості національних суб’єктів господарювання, створює мультиплікативний вплив на розбалансування товарної та грошової маси, зокрема на зниження першої та зростання другої. Суть даного впливу полягає у тому, що при купівлі іноземних енергоносіїв створюється тиск на курс національної грошової одиниці.

Висока затратність валового внутрішнього продукту країни знижує конкурентні позиції на світових ринках та провокує дефіцит вільних фінансових ресурсів, які необхідні для структурних змін та розвитку сфер економічної діяльності з високою часткою доданої вартості в ціні готової продукції. Крім того, чисті грошові потоки, що формуються у промисловості, не інвестуються в інновації через політичну флуктуацію та недієву систему захисту прав власності.

З викладеного вище випливає: в основі волатильності індексу інфляції лежать структурні диспропорції національного господарства. З огляду на цей момент при здійснені моделювання та прогнозування динаміки споживчих цін недоцільно застосовувати моделі, які базуються на рядах динаміки. Натомість актуальним буде відслідковування ланцюгу взаємозв’язків за допомогою регресійного аналізу. Причинно-наслідкове моделювання дозволить врахувати ширший спектр предикторів, аніж коли б це відбувалося при використанні моделі проінтегрованої ковзної середньої. Останню, в свою чергу, доцільно використовувати при моделюванні стійкої соціально-орієнтованої ринкової економіки, оскільки в такому випадку економічна система буде знаходитись на оптимальній траєкторії розвитку і використання у функціональному описі процесів росту цін моделей аналізу тенденцій буде виправданим.

Регресійний аналіз в комплексі з причинно-наслідковим представленням взаємозв’язків розпочинається з формування графічної карти процесу, який вивчається, де висвітлюються всі рівні факторів впливу на кінцевий результуючий показник (рис. 4).



Виходячи з фундаментальних причин росту споживчих цін, індекс інфляції поставлено в залежність від розмірів сукупного попиту та реального ВВП. При цьому для детермінації математичного зв’язку між предикторами та відкликом використовується множинна нелінійна регресійна модель виду y=x₁^a₁x₂^a₂, де y – індекс споживчих цін, x₁ – розмір сукупного попиту, x₂ – реальний ВВП і а₁,а₂ – невідомі параметри моделі.

Розмір впливу відповідних факторів на розмір сукупної пропозиції моделюється за допомогою множинних лінійних рівнянь типу y = a₀ + a₁x₁ + .. + a_nx_n, де х₁..х_n – фактори, а₀..а_n – невідомі параметри і n – кількість факторів в моделі, і використання виробничої функції Кобба-Дугласа y = a₀K^a₁L^a₂ (табл. 1). За отриманими результатами з використанням обох функцій моделювання реального ВВП розраховується середній показник.



Розрахунок сукупного попиту проводиться за класичними економічними доведеннями про сумування споживання приватного сектора та державного сектора і чистого експорту товарів та послуг. За отриманими стохастичними залежностями, представленими в табл. 1, проводиться розрахунок індексу споживчих цін та зростання реального ВВП на плановий період (2012 рік). При цьому необхідно здійснити прогноз факторів, які формують дані показники.

Зростання сукупного споживання в 2012 році буде зумовлено ростом видатків Зведеного бюджету на 7,37% пропорційно запланованим видаткам Державного бюджету; витрат населення на 10%, зростання яких у зв’язку з наслідками світової фінансової кризи буде нижче середньорічного приросту після 2008 року; інвестицій в основний капітал на 10% (в 2011 році 21%), які пов’язані тільки з проведенням ЄВРО-2012 в Україні і на зниження росту яких впливає також втрата Україною позитивного іміджу внаслідок відсутності дотримання вимог захисту прав власності та незалежності судової системи.

Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу зросте на 25% у зв’язку з негативними погодними умовами для сільського господарства, в результаті чого знизиться експортний потенціал України, а також у зв’язку з посиленням негативного впливу поглиблення світової фінансової кризи на основні сировинні галузі національного господарства. Зростання негативного результату зовнішньої торгівлі товарами та послугами зменшить сукупне споживання, а при збереженні політики фіксованого курсу національної валюти по відношенню до іноземних призведе до фінансування імпорту та «проїдання» валютних резервів.



В табл. 2 наведений розрахунок першого фактора, необхідного для отримання прогнозу індексу споживчих цін на 2012 рік за формулою (1). Розрахунок прогнозу другого фактора проводиться одночасно з використанням залежностей (2) і (3). Позитивно на ріст реального ВВП у 2012 році вплине середньорічний ріст номінальної заробітної плати населення на 23% та продуктивності праці на 15%; інвестицій в основний капітал на 10%. Однак уповільнення зростання ВВП у 2012 році буде зумовлене: недостатнім обсягом інвестування в економіку; зростанням матеріальних витрат у промисловості на 17,3%; високою матеріаломісткістю вітчизняної промислової продукції; переважанням непрямих податків у доходах Державного бюджету, а саме зростання надходжень ПДВ на 5,8%; загостренням світової фінансової кризи.



Матеріальні витрати, наведені в табл. 3, розраховувались за регресійною моделлю y = -2409339 + 35532,49 * x₁ + 428,05 * x₂ з R²=0,922, де х₁ – спожито природного газу, млрд.м³ і х₂ – ціна на газ для промислових підприємств, грн/тис.м³. При цьому в розрахунках бралось до уваги подорожчання природного газу до 416 дол. за 1 тис.м³, так як дана вартість закладена в Законі України «Про Державний бюджет на 2012 рік» та скорочення споживання до обсягів 2009 року – 50,1 млрд.м³. Таким чином зростання реального ВВП в Україні у 2012 році складе близько ((((1375732,7 + 1320347,7)/2) / 1315000) - 1) * 100% = 2,5%. Індекс споживчих цін виходячи з формули (1) буде знаходитись в межах 1,07-1,073.

Отже, загострення світової фінансової кризи, ескалація конфліктів на Близькому Сході з подальшим зростанням цін на енергоносії, «зацикленість» на добувних галузях національної економіки, низький рівень технологічного укладу і як наслідок випередження темпів росту заробітної плати над продуктивністю праці, висока частка соціальних видатків та значна питома вага непрямих податків, невилучення рентних доходів від сировинних секторів економіки, низька диверсифікованість експорту, недієвість механізмів захисту прав інвесторів та інші структурні й інституціональні проблеми економіки України уповільнять зростання реального ВВП та нададуть можливість для розвитку інфляційних процесів у 2012 році.