У цьому переконує голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського, професор Володимир Шевчук

Землеробство має будуватися на природничих, а не політичних засадах– Чи справді земля не матиме ефективного господаря, поки замість абстрактного народу (власника землі, згідно з Конституцією), у неї, нарешті, не з’являться справжні власники?

– Господарів усіх благ встановлює, як правило, чинний у певній країні конституційний порядок. Такою є загальноприйнята у світі практика. Конституція України передбачає три форми власності. Тож власність на землю, як і на решту благ, може бути не лише державною чи комунальною, але і приватною. Та визначальним для ефективного господарювання на землі є не це, а дотримання законів природи, котрим має підпорядковуватися економіка, насамперед в аграрному секторі. Відтак стартом аграрних реформ, передусім земельної, має бути приведення юридичних законів у беззастережну відповідність до законів природи.

Це аксіома, відкрита світовими геніями, у т.ч. українськими мислителями. Нашими вченими зроблено унікальний внесок у золотий фонд загальнолюдської економіко-філософської культури, використання якого якраз на часі.

Бо ці генії змінили економічне мислення. Запроваджена ними нова наукова парадигма вимагає відповідних змін господарювання та урядування. Такі зміни здатні стати рятівними як для України, так і для всього людства, житницею якого вона є. І вихід із кризи, і реформи належить бачити виключно на цьому шляху. Ефективним господарем стане той, хто впроваджуватиме такі зміни, і чиє господарювання на землі буде, так би мовити, природоугідним.

– Поява в Україні нових землевласників і нових жебраків – саме таким численні експерти бачать кінцевий результат земельних реформ, запропонованих владою. Чи так це?

– Проблема багатства і бідності є вічною. Найвидатніші мислителі світу б’ються над її розв’язанням із найдавніших часів. Для її вирішення відповідно до українських умов належить звертатися до надбань українських науковців, – передовсім доктора Сергія Подолинського, котрий свого часу присвятив спеціальні праці цій проблемі, та сучасного мислителя, письменника і правозахисника Миколи Руденка, який досліджував її у наші часи. «Киньте у землю зерня кукурудзи, – радив наш незабутній сучасник, – а потім порахуйте число зерен на кукурудзяному качані, що в урожайний рік виростає з посіяного зерняти, – додавав він. – Матимете не порівнюване ні з чим збагачення, що притаманне сільському господарству, насамперед сфері рослинництва».

Оптимістичну перспективу для України і світу відкрила ідея автотрофності людства, висунута академіком Володимиром Вернадським ще в першій чверті ХХ ст., та досі не лише не поцінована, а навіть належно не осмислена.

Микола Руденко був глибоко переконаний у тому, що вільне, не скуте владними та іншими перешкодами господарювання на землі може продукувати продовольство в обсягах, здатних повністю задовольняти потреби усіх землян, а не лише так званого «золотого мільярда». Він довів, що надлишок зерна, за обсягами експорту якого Україна в урожайні роки займає третє місце у світі, забезпечує такі умови для розвитку суспільства, за яких розкривається глибинна сутність і планетарна місія людини.

Нашим сучасником обґрунтовані принципи розподілу національного продукту, дотримання яких здатні гарантувати справедливість суспільного устрою. Ця здатність випливає з фізичної економії, котра спирається на природничі, а не політичні засади господарювання, у т.ч. в аграрному секторі економіки.

– Чому нинішня влада так педалює проведення земельної реформи? Чи зможуть розпорядитися землею нові власники, чи вони за 3–5 циклів знищать найцінніші чорноземи, спустошать і зроблять непридатними для сільського господарства величезні території?

– Бо вона не керується розумом! Такою є найстисліша відповідь на це запитання. Влада педалює зміни і робить те, що, як їй видається, вигідне саме їй. Але результат таких дій виявляється не завжди корисним (а як засвідчує досвід – переважно навіть шкідливим) для землі, природи, а значить і для суспільства.

Тим самим влада провокує поглиблення кризи, а відтак – наближає час свого неминучого краху. Недаремно вже цитований Микола Руденко уподібнював її Іродові.

Український мислитель вказав не лише на взаємну залежність між дотриманням біоенергетичних співвідношень в аграрній сфері та формою держави, але й розробив алгоритм, що базується на константах світобудови. Йдеться про формулу енергії прогресу Миколи Руденка, що має кілька варіантів, які описують поступ чи деградацію суспільств.

Згідно з цією формулою все залежить від того, в яких відносинах перебувають влада та суспільний розум. Керована цим розумом влада своєю чергою прагне захистити його, – в цьому головна запорука суспільного прогресу. У протилежному випадку, держава занепадає, зумовлюючи занепад суспільства, що закономірно відкидає некеровану розумом державу на узбіччя історії.

Педальовані владою реформи виявляються псевдореформами, якщо супроводжуються нехтуванням природних законів замість безумовного приведення господарювання у відповідність до цих законів, особливо в аграрній сфері.

– Чи залишиться АПК в Україну після земельної реформи?

– Доктором Сергієм Подолинським, академіком Володимиром Вернадським, Героєм України Миколою Руденком та їхніми сподвижниками науково обґрунтовані засади адекватного, а не ворожого природі господарювання на землі. Їхні праці вимагають розглядати землю (гумус) разом з такими життєво важливими для людей благами, як зерно, солома, худоба, гній. Сукупність цих благ являє собою абсолютний капітал.

Кожна з його складових безальтернативна. Вона незамінна з погляду людської життєдіяльності і невід’ємна від сукупності. У разі відсутності будь-якого абсолютного блага людство гине.

Та з іншого боку, дотримання законів природи забезпечує можливість і самовідтворення, і значного нарощування цих благ – аж до обсягів, здатних забезпечити людство біологічною енергією, достатньою для переселення землян на інші планети…

Ось чому дотримання природничих засад господарювання застерігатиме землю від виснаження. Бо дозволяє визначати гранично припустимі площі під олійні та інші виснажливі для гумусу технічні культури, вирощування яких має «вписуватися» у самонарощування, притаманне названим абсолютним благам, взятим у сукупності.

Викладені фізико-економічні положення є настільки фундаментальними, що мають стати предметом активного наукового та суспільного обговорення – як основа Конституції України та Екологічної конституції Землі, вже запропонованої для ООН сучасними українськими вченими.

– Чи не загрожує земельна реформа агропромисловому комплексу і, відповідно, продовольчій безпеці України?

– Справжність, а не імітація реформ означатиме не руйнування, а принципово нову трансформацію АПК. Вона буде позитивною у разі підпорядкування промисловості сільському господарству.

Це відбуватиметься за умов, коли на додаток до перетворення рослинництва і тваринництва в антиентропійні фотосинтетичні еколого-економічні системи новітня модернізація АПК означатиме інноваційне творення ще кількох типів систем. Так, на зміну традиційному виготовленню знарядь для обробітку землі, вирощування абсолютних благ, спорудження вітряних та водяних млинів, енергоустановок на спалюваних енергоносіях тощо мають прийти ентропійні техніко-економічні, антиентропійні нефотосинтетичні та ентропійні енергетичні системи.

У майбутньому – причому не такому вже віддаленому – на цій основі мають бути вибудувані кластери з притаманними їм властивостями самовідтворення, самодостатності та ін., а в подальшій перспективі – ініційовані Україною транснаціональні корпорації. Це відкриватиме можливості творення стійкої до кризогенних викликів економіки та сприяння її розвиткові незагрозливим для нащадків шляхом.

Біоенергетичною основою побудови цих структур буде насамперед абсолютний капітал. Він продукуватиме абсолютну додаткову вартість, фізичним аналогом якої є енергія прогресу, тобто додаткова енергія Сонця, збільшення освоєння обсягів якої людство здатне досягати виключно завдяки природоугідному хліборобству.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова
Джерело: http://dialogs.org.ua/ru/dialog/page134-2066.html






Друкувати
Найбільш популярні матеріали