В останні два роки українські можновладці дуже часто акцентували увагу не необхідності продажу державних підприємств у зв’язку з неефективним менеджментом. При цьому мова йде про елітні підприємства та надзвичайно ліквідні активи. Їх продаж в період глибокої економічної кризи не дасть можливості отримати адекватну ціну, що позбавить бюджет додаткових надходжень. Враховуючи попередній досвід приватизації державних підприємств навряд чи буде забезпечено прозорий конкурсний механізм їх продажу.

Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності зростав до 2012 року (з незначним просіданням у 2011 році, що пов’язано з кон’юнктурними особливостями), а з 2013-2014 роках відбувся катастрофічний спад податкових надходжень у зв’язку з загостренням кризових явищ в національній економіці (рис. 1). Однак у 2015 році через відновлення прозорої фінансової політики державні підприємства різко збільшили податкові платежі (майже до рівня 2007 року). Питома вага податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в загальній величині податкових надходжень до Зведеного бюджету України протягом аналізованого періоду відображала аналогічну динаміку.



У 2007 році податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності та його питома вага в загальній величині податкових надходжень до Зведеного бюджету України становили відповідно 4428,3 млн. грн. і 2,75 %, у 2008 – 5534,4 млн. грн. і 2,44 %, у 2012 – 10611,5 млн. грн. і 2,94 %, у 2014 – 1039,6 млн. грн. і 0,28 %, а у 2015 – 4164 млн. грн. і 0,82 %.

У 2015 році порівняно з 2007 роком податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності зменшився менше ніж на 10 %, а порівняно з 2014 роком зріс в 4 рази. Питома вага податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в загальній величині податкових надходжень до Зведеного бюджету України у 2015 році порівняно з 2007 роком зменшилася більше ніж у 3 рази, у зв’язку із збільшенням питомої ваги інших складових податкових надходжень.

Досвід передових країн свідчить, що в національній економіці має бути присутнім мобільний державний сектор, який реалізує стратегічні пріоритети розвитку господарського комплексу. На жаль в Україні державні підприємства розглядаються в якості базового елемента чергового перерозподілу загальнонародної власності для їх подальшої передачі наближеним до владного істеблішменту корпоративним структурам. Сьогодні світова практика демонструє значну кількість моделей ефективного антикризового управління державними активами, що ставить під сумнів доцільність приватизації українських державних підприємств, тим більше в умовах глибокої економічної кризи.


Василь Голян,
директор громадської організації
«Європейський аналітичний центр»