Сучасні теорії економічного розвитку основну увагу обґрунтовано приділяють забезпеченню розвитку людини як основної продуктивної сили суспільства, а міжнародні організації й уряди країн світу при розробці різного роду стратегій і програм надають пріоритет саме інвестиціям у людину - її здоров’я, освіту, культуру, побут тощо.

Порівняння країн світу за витратами на охорону здоров’я. Особливий пріоритет країнами світу надається сьогодні забезпеченню належного рівня здоров’я людини: у 2000-2013 рр. частка цих витрат у структурі ВВП країн світу постійно зростала у сегменті країн з дуже високим і високим рівнем розвитку таке зростання склало більше ніж 2 рази, середнім – 2,5, низьким 3,2 рази; в Україні таке збільшення склало 2,7 рази (табл. 1, рис. 1).





Джерело: складено автором за даними: Human development report 2013 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2013-report; Human development report 2014 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2014-report/download; Human development report 2015 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/sites/default/files/hdr_2015_statistical_annex.pdf.




Джерело: Human development report 2013 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2013-report; Human development report 2014 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2014-report/download.

Зазначимо, що залежно від моделі системи охорони здоров’я в країнах світу суттєво різниться рівень власних (з власного карману) витрат на охорону здоров’я у їх загальному обсязі (табл. 1). Проте, як правило, найнижчий рівень витрат на охорону здоров’я «з власного карману» притаманний високорозвиненим країнам, а найвищий - найменш розвиненим (рис. 2); в Україні цей рівень у 2011 р. склав 45,2%, що є на рівні країн з середнім рівнем людського розвитку (Україна належить до країн з високим рівнем), що, на наш погляд, відображає неефективну побудову системи охорони здоров’я та неналежну забезпеченість населення якісними медичними послугами в країні.



Джерело: Human development report 2014 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2014-report/download.

Суспільні витрати та макроекономічна результативність здійснення охорони здоров’я в Україні.

Важливим показником результативності сфери охорони здоров’я є очікувана тривалість життя при народженні - для України станом на 2013 р. вона складає 68,5 років, що суттєво нижче ніж для країн з дуже високим рівнем (для більшості країн це за 80 р. та близько 80 р.) та однією з найнижчих серед своєї групи країн з високим рівнем людського розвитку (в основному це за 70 р.; нижче лише Туреччина (66,5 р.) та Російська Федерація (68,0 р.))[1]. Очікувана тривалість здорових років життя станом на 2010 р. становить для України: для жінок 64,9 р., що суттєво нижче ніж у країнах з дуже високим рівнем (близько і більше 70 р.) і є на середньому рівні у межах своєї групи країн; для чоловіків - 56,6 р., що суттєво нижче ніж у країнах з дуже високим рівнем (приблизно 64-68 рр.) і однією з найнижчих серед країн своєї групи (нижче лише Російська Федерація 55,4 р.; Тринідад і Тобаго 55,7 р.; Казахстан 53,9 р.; Сейшели 54,2 р.). Якщо порівняти очікуваний рівень смертності дорослого населення (вірогідність 15-річних не дожити до 60 років, у розрахунку на 1000 населення) то показники України є «лідируючими» серед країн з дуже високим і високим рівнем людського розвитку  станом на 2011 р. це 120 жінок (кожна восьма) і 310 чоловіків (більше ніж кожний третій). Гірше лише Лівія (134 і 411 осіб), Казахстан (152 і 337), Російська Федерація (131 і 351)[2]. Тобто, за даним показником Україна є на рівні країн з середнім рівнем людського розвитку. Ще одним важливим показником діяльності сфери охорони здоров’я є показник задоволеності якістю медичної допомоги (відсоток осіб, що висловили задоволеність)[3], який для України в 2007-2009 рр. дорівнював 23%, що суттєво менше ніж в країнах з дуже високим рівнем людського розвитку (в середньому 65-70%; виняток становить Литва з 29%) та є одним з найгірших в групі країн з високим (в середньому 55-60%), середнім (в середньому 50-60%) і навіть низьким (в середньому 40-50%) рівнем людського розвитку[4]. Звісно, останній показник є досить суб’єктивним і, на наш погляд, відображає скоріше динаміку якості медичних послуг та впевненість у їх отриманні у кожному певному суспільстві, аніж є строгим результатом порівняння різних країн, проте надзвичайно низький рівень задоволеності якістю медичних послуг в Україні порівняно з країнами світу (у рази нижчий) говорить сам за себе.

При цьому середня за 2003-2012 рр. кількість лікарів на 10000 населення України (35,2 чол.) є однією з найвищих серед своєї групи країн, вище лише в Російській Федерації (43,1 чол.), Казахстані (38,4), Болгарії (37,6), Білорусі (37,6) та Уругваї (37,4 чол.)[5]. Така ситуація  низька очікувана тривалість життя при народженні, низька очікувана тривалість здорових років життя, дуже високий очікуваний рівень дорослої смертності та вкрай низька задоволеність населення якістю медичних послуг на фоні високого забезпечення лікарями - свідчить, зокрема, про низьку макроекономічну результативність та низьку якість системи охорони здоров’я в Україні. Порівняння суспільних витрат на систему охорони здоров’я та її макроекономічну результативність у розрізі груп країн світу за рівнем людського розвитку та України наведено в табл. 2.



* вірогідність 15-річних не дожити до 60 років, у розрахунку на 1000 населення
** оціночно
Джерело: складено автором за даними: Human development report 2013 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2013-report; Human development report 2014 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2014-report/download.

Дані таблиці 2 свідчать про існування дисбалансу між високими витратами українського суспільства на утримання (забезпечення) системи охорони здоров’я та її низькою макроекономічною результативністю. Отже, реформування сфери охорони здоров’я в Україні з метою забезпечення якісних та доступних медичних послуг для населення є одним із найважливіших напрямів діяльності держави у контексті забезпечення людського розвитку та підвищення макроекономічної ефективності означеного виду економічної діяльності.

Напрями та принципи реформування системи охорони здоров’я в Україні.

Основною проблемою існуючої системи охорони здоров’я (ОЗ) в Україні є те, що вона не орієнтована на споживача. Сьогодні державне фінансування спрямовується на утримання застарілої інфраструктури та застарілих технологій, оплату послуг низької якості. Так, держава фінансує ОЗ на рівні 46 млрд.грн., з яких 70% йде на амортизацію будівель. Система ОЗ має неефективне управління усіх рівнів та неефективну модель фінансування.

В основу побудови нової моделі національної системи охорони здоров’я (НСОЗ) пропонується покласти європейську політику «Здоров’я - 2020», зокрема: забезпечення комплексного підходу до зміцнення здоров’я, профілактики та раннього виявлення захворювань, здійснення ефективного контролю за перебігом захворювань та запобігання їх несприятливим наслідкам, підвищення рівня благополуччя громадян, формування ефективної системи надання медичних послуг, яка забезпечувала б загальне охоплення доступною та якісною, а відтак безпечною медичною допомогою (МД).

В результаті реформування системи ОЗ планується фінансувати саме медичні послуги, які будуть оплачуватися з державного та місцевих бюджетів напряму за надані послуги або через систему соціального страхування. Пропонується гарантований пакет послуг для всіх громадян, що включає первинну та невідкладну (швидку) допомогу, медичну допомогу дітям до 3-х років, лікування соціально небезпечних захворювань, імунізацію й вакцинацію, підтримання громадського здоров’я на належному рівні, державні програми по забезпеченню лікарськими та іншими медичними засобами. Громадяни з високим рівнем добробуту можуть придбати додатковий пакет медичних послуг.

Основні складові реформування системи ОЗ є такими[6]:

- замість декларування безкоштовності медичних послуг визначається певне коло безкоштовних послуг (що фінансуються з бюджету); визначається обсяг інфраструктури, який необхідний для надання безкоштовних послуг;

- перехід від фінансування пропозиції послуг до фінансування попиту на медичні послуги;

- перехід від неможливості контролю за обсягом та якістю надаваних медичних послуг до створення системи посередників, які закуповують послуги і таким чином контролюють їх кількість і якість;

- з метою вдосконалення управління створення можливості та стимулів переходу медичних закладів від державної до інших організаційно-правових форм;

- створення єдиної медико-соціальної бази даних населення з метою ідентифікації користувача послуг (сьогодні відсутній інструмент ідентифікації пацієнтів);

- створення розцінок на медичні послуги (сьогодні відсутній інструмент укладення та моніторингу договору між виробником послуг і платником).

Важливим щодо побудови нової системи ОЗ є упровадження простих, зрозумілих і справедливих правил гри для всіх учасників, зокрема:

- зміна системи фінансування - перехід від фінансування ліжок до гарантованого фіксованого фінансування закладів охорони здоров’я;

- зміна форми управління закладів ОЗ - перехід до автономної форми господарювання;

- нові правила регулювання імпорту, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами та медичними виробами;

- визнання усіх будівельних стандартів для закладів ОЗ країн ЄС.

Нові регуляторні правила на ринку медикаментів передбачають таке: лікарські засоби, допущені на ринки розвинутих країн, допускаються на український ринок за спрощеною процедурою; відмова від цінової регуляції цін на фармацевтичну продукцію; скасування ліцензування імпорту; скасування корупційних бар’єрів для оптової і роздрібної торгівлі; скорочення кількості медикаментів, які закуповуються державою, та перехід до відшкодування витрат пацієнтів.

Контрольними показниками реформування системи охорони здоров’я та підвищення її результативності визначено такі завдання до 2020 р.:

зниження смертності
- збільшити середню тривалість життя при народженні на 0,7-1 рік;
- зменшити рівень відворотної смертності населення працездатного віку на 20%;
- зменшити рівень малюкової смертності на 17%;
- зменшити рівень материнської смертності на 12%;
- зменшити показники госпітальної летальності від основних причин: від гострого інфаркту міокарда на 25%, інсультів на 40%, травм на 35%;

підвищення ефективності використання ресурсів шляхом зміни їх структури
- збільшити частку витрат на первісну МД до 25-30% від загальних обсягів фінансування галузі ОЗ з паралельним зменшенням частки витрат на стаціонарну допомогу до 46%;
- зменшити рівень госпіталізації на 20%;
- скоротити середню тривалість перебування у стаціонарі до 8,3 днів;
- довести рівень забезпечення ліжками для інтенсивного лікування у закладах ОЗ вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги до рівня країн Центральної та Східної Європи (46 на 10 тис. населення);
- зменшити частоту викликів екстреної та швидкої медичної допомоги на 30%.

У матеріалах презентації Національної Ради Реформ при Президентові України «На шляху до європейської системи охорони здоров’я» від 16.04.2015 р. зазначено, що в результаті реформи охорони здоров’я українське суспільство має отримати:

- орієнтовану на пацієнтів систему ОЗ, зокрема гарантоване фінансування базового пакету послуг всім громадянам України та вільний вибір лікаря та медичного закладу, при цьому основою конкуренції буде якість медичних послуг;

- покращення якості медичного обслуговування, зокрема за рахунок конкурування закладів ОЗ за пацієнтів та залучення альтернативних (додаткових) джерел фінансування (в технології, людські ресурси, медичні послуги та інфраструктуру);

- ефективну систему фінансування, зокрема за рахунок розмежування між замовником та надавачем медичних послуг, введення професійних посередників (у т.ч. приватних страхових компаній).

Напрями нормативно-правового регулювання.

Реформування сфери ОЗ потребує упровадження у практику діяльності нових положень закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», а також розроблення і прийняття законів України «Про заклади охорони здоров’я та медичне обслуговування» та «Про медичне страхування». Крім того, законодавчого унормування потребують такі процеси: проведення інвентаризації та паспортизації медичних закладів; створення реєстрів медичних закладів, працівників, препаратів, обладнання; запровадження ліцензування медичної діяльності; створення єдиного простору медзакладів усіх форм власності й підпорядкування та єдиного інформаційного простору для збирання, оброблення та прогнозування клінічних і фінансових даних, створення єдиного реєстру пацієнтів та їхніх медичних даних; запровадження медичних протоколів з переліком медпослуг та формул розрахунку їхньої вартості; розмежування рівнів надання медичної допомоги; перехід до фінансування на основі подушного надання медичних послуг та закінченого випадку лікування на основі системи діагностичних груп відповідно до встановлених тарифів; упровадження самоврядування та автономності медзакладів шляхом надання їм статусу неприбуткових організацій за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування та укладання з ними договорів на медобслуговування; інтеграція медзакладів у лікарсько-госпітальні об’єднання; запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та розвиток добровільного страхування.

Згідно Угоді про асоціацію з ЄС Україна має імплементувати Міжнародні медико-санітарні правила, здійснювати обмін інформацією та кращими практиками, поступово інтегруватися в європейські мережі охорони здоров’я.

1. Human development report 2014 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2014-report/download;
2. Human development report 2014 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2014-report/download.
3. Відсоток респондентів, які відповіли «так» на питання Світового опитування Gallup (2012): «Чи довіряєте Ви системі медикосанітарної чи медичної допомоги в своїй країні?»
4. Human development report 2013 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2013-report;
5. Human development report 2014 [Електронний ресурс] / Сайт ООН. – Доступний з : http://hdr.undp.org/en/2014-report/download;
6. Презентація Національної ради реформ при Президентові України «На шляху до європейської системи охорони здоров’я» від 16.04.2015 р. / Офіційне інтернет-представництво Президента України. Доступний з: www.president.gov.ua.

Тетяна Лебеда,
кандидат економічних наук
Державна установа «Інститут економіки і прогнозування НАН України»