Концепція загальнодержавної програми поводження з відходами (проект) - закінчення
Читати початок статті

5. Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання програми


Розв'язання поставленої проблеми (виходячи з оптимального варіанта та національних пріоритетів) має здійснюватися шляхом:
1) запобігання або мінімізація утворення відходів;
2) попередження чи зниження негативного впливу небезпечних відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людей;
3) забезпечення технічно і економічно доцільного використання відходів виробництва й споживання як вторинних матеріальних та енергетичних ресурсів;
4) розвитку системи заготівлі, роздільного збирання й перероблення побутових відходів і підвищення якості надання послуг у цій сфері;
5) екологічно безпечного видалення та захоронення відходів.

За першим з означених шляхів до способів розв'язання проблеми належить: розроблення й впровадження економічних важелів, спрямованих на витискування багатовідходних технологій; оподаткування первинної сировини, ресурсоємної продукції та процесів; впровадження нормативного регулювання утворення відходів, а також механізмів зі стимулювання інноваційної діяльності з розвитку маловідходних, безвідходних, ресурсоощадливих, екологічно безпечних, екологічно чистих технологій.

За цим шляхом передбачаються як заходи, що зменшують загальні обсяги утворення відходів, так і заходи, що зменшують вміст небезпечних речовин у відходах і категорію (клас) небезпеки відходів.

На другому шляху до основних способів розв'язання проблеми належить створення потужностей зі знешкодження і знищення найбільш небезпечних категорій відходів. Відповідна інфраструктура включає окремі установки (в тому числі пересувні) та полігони з комплексом устаткування для відходів різного походження, а також об'єкти для захоронення залишкових продуктів. Окрема інфраструктура має створюватися стосовно медичних відходів. В означених рамках знаходиться формування системи послуг щодо поводження з небезпечними відходами та відповідної логістики, а також жорсткий ліцензійний і екологічний контроль у цій сфері.

До складу способів на цьому шляху належить також:
• посилення контролю й обмеження використання у виробничих процесах небезпечних речовин (компонентів), що можуть потрапляти у відходи;
• налагодження моніторингу за потоками відходів на базі відповідного інформаційного забезпечення;
• методичні розробки щодо віднесення відходів до категорії небезпечних (з визначенням відходів, які не є небезпечними, а також інертних та побутових);
• розроблення переліків відходів за категоріями небезпечності на базі нового класифікатора, гармонізованого з європейськими стандартами;
•розроблення переліку небезпечних відходів, що підлягають утилізації та організованому видаленню в першочерговому порядку;
• встановлення вимог і правил щодо розміщення (зберігання) відходів за категоріями небезпечності й розроблення методології оцінки ризику для навколишнього середовища та здоров’я людей;
• розроблення методики та порядку реабілітації забруднених територій.

На третьому шляху до основних способів вирішення проблеми належить створення організаційно-виробничих систем заготівлі та утилізації окремих категорій найбільш ресурсноцінних відходів, зокрема: відпрацьованих мастил (олив), зношених шин і гумових відходів, пакувальних матеріалів і тари, транспортних засобів, електричного та електронного обладнання, батарей і акумуляторів тощо.

Цей процес вимагає державної підтримки, визначення державних і регіональних пріоритетів, на які будуть поширюватися заходи відповідної підтримки, та створення територіально-виробничих комплексів щодо переробки відходів у регіональних центрах і координацію їх розвитку на рівні територіального утворення.

Одним із визначальних засобів має стати прийняття спеціальних законопроектів, які регулюють діяльність, пов'язану із вторинними ресурсами (рециклінгом матеріалів) загалом, а також пакувальними матеріалами, в рамках яких мають бути задіяні конкретні механізми.

Важливими складовими способів сприяння залученню вторинного ресурсного потенціалу є постановка відповідних технологічних досліджень, реалізація законодавчих вимог щодо вивчення речовинного складу відходів з боку їх власників, врегулювання статусу техногенних родовищ та прав власності на них.

На четвертому з визначених шляхів розв'язання проблеми пов'язується зі створенням всіх складових інфраструктури, починаючи з роздільного збирання, транспортного обслуговування, сортувальних і сміттєпереробних комплексів, об’єктів енергоефективної утилізації. Співвідношення тих чи інших технологічних рішень і конкретних схем базується на регіональних стратегіях поводження з ТПВ в залежності від величини населених пунктів й аналізу потоків відходів.

Важливою складовою впровадження роздільного збирання побутових відходів є проведення освітньої роботи серед населення, консультації з громадськими організаціями, декларування екологічних наслідків і відкритий доступ до екологічної інформації.

Передбачається задіяння механізмів стимулювання процесів розробки, опрацювання на пілотних об’єктах і просування на ринку вітчизняних конкурентоспроможних технологій та обладнання, призначених для сфери поводження з ТПВ, у тому числі сортувальних комплексів для виділення з побутових відходів вторинної сировини.

На п'ятому з визначених шляхів засобом розв'язання проблеми є упорядкування полігонів відповідно до екологічних вимог, реконструкція і будівництво нових сучасних полігонів за стандартами безпеки.

Запобігання чи максимально можливе зниження негативного впливу на довкілля місць розміщення відходів чи об’єктів видалення протягом усього періоду їх життєвого циклу має базуватися на встановленні відповідних вимог, правил та процедур. Сюди також входить розроблення процедур і проведення ідентифікації та класифікації полігонів, технічна оцінка існуючих полігонів, приведення у відповідність існуючих полігонів вимогам екологічної безпеки за європейськими стандартами, моніторинг і контроль полігонів; процедури прийняття відходів на полігон для захоронення, а також закриття полігонів.

У реалізації оптимального варіанта визначальна роль належить запровадженню фінансових механізмів регулювання, які мають бути спрямовані на збалансованість бюджетних джерел (вертикальних та горизонтальних), недержавних інвестицій та інших позабюджетних коштів, насамперед на шляху:
- підтримки державно-приватного партнерства і його стимулювання, зокрема, початковими бюджетними інвестиціями;
- створення умов для успішності приватного сектора у сфері поводження з відходами як вторинною сировиною;
- запровадження стимулюючого податкового регулювання.

Створення умов, за яких приватний інвестор вкладатиме кошти в реалізацію проектів Програми насамперед у контексті реалізації механізмів приватно-державного партнерства, належать до базових цільових орієнтирів, оскільки саме від цього залежатиме активізація інвестиційного процесу. Серед означених способів знаходиться також удосконалення тарифної політики у сфері послуг щодо вивезення і захоронення відходів з тим, щоб забезпечити більш вагому участь громадян у фінансування програмних заходів через адекватну оплату відповідних послуг.

Нормативно-правове забезпечення розв'язання проблеми передбачає розробку низки технічних регламентів (щодо спалювання відходів, їх видалення та захоронення, поводження з відходами електротехнічного та електронного обладнання тощо), а також законодавчих актів, до базових з яких відносяться Закон про вторинні матеріальні ресурси та Закон про упаковку та відходи упаковки. Вихідним положенням щодо нормативно-правового забезпечення є його адаптація до законодавства Європейського Союзу з урахуванням національних особливостей. До європейських стандартів має бути приведено систему обліку відходів та їх класифікацію.

Науково-технічним забезпеченням Програми передбачається проведення наукових досліджень, дослідно-конструкторських та проектних робіт, їх орієнтація на показники "найкращої з доступних технологій". Вибір останніх має базуватися на відповідних інформаційно-методичних розробках.
Програму передбачається виконати протягом 2013-2020 років, що знаходиться в рамках терміну дії "Основних засад (стратегії) національної екологічної політики на період до 2020 року". При постановці завдань Програми доцільно виходити з розгляду двох етапів, а саме:
перший - 2013 – 2015 роки;
другий – 2016 – 2020 роки.

Перший етап збігається за часом з виконанням Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища і передбачає інтеграцію відповідних заходів останнього. Він визначається як час реалізації масштабних заходів з ліквідації найбільш екологічно небезпечних осередків (об’єктів) зберігання небезпечних відходів, а також як етап реалізації пілотних проектів із будівництва полігонів зі знешкодження відходів та об'єктів їх перероблення.

Другий етап визначається як час введення програмних заходів в системне русло з формуванням базових інфраструктурних складових з роздільного збирання, заготівлі й повторного перероблення відходів як вторинної сировини, з безпечного їх видалення тощо. Ці заходи мають бути підтримано мобілізацією коштів приватного підприємництва і значним збільшенням їх частки у фінансовому забезпеченні заходів програми.


6. Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності

Виконання програми сприятиме впровадженню ефективної системи управління відходами, залученню коштів у створення сучасної інфраструктури поводження з ними, розв’язанню проблем забруднення навколишнього природного середовища і поліпшенню умов життєдіяльності людей. Складовими її результативності стане:
• суттєве зменшення ризиків, пов’язаних з об’єктами накопичення і зберігання високотоксичних відходів;
• запровадження новітніх технологій утилізації та видалення твердих побутових відходів, поступове зменшення і стабілізація обсягів їх захоронення на полігонах;
• розширення обсягу і підвищення якості послуг із санітарного очищення територій населених пунктів;
• приведення у екологобезпечний стан об’єктів видалення відходів і зменшення соціальної напруги серед населення територій, де розміщені об’єкти поводження з відходами;
• збільшення обсягів заготівлі, перероблення та утилізації відходів як вторинної сировини та випуску додаткової продукції із них
• перетворення сфери поводження відходами на самоокупний та рентабельний сектор економіки, створення в ньому додаткових робочих місць та зростання податкових надходжень і відрахувань;
• формування екологоорієнтованої поведінки суб’єктів підприємництва в тому, що стосується мінімізації обсягів утворення відходів та зниження їх небезпечності.

Показниками (індикаторами) ефективності Програми стануть:
• інтенсивність утворення відходів, насамперед небезпечним, на одиницю ВВП;
• частка переробки й утилізації твердих побутових відходів, в тому числі спалювання, в загальних обсягах їх утворення;
• абсолютні й відносні показники заготівлі та переробки найбільш ресурсоцінних відходів із категорії залишкових продуктів кінцевого побутового і виробничого споживання (макулатура, шини зношені, мастила відпрацьовані тощо);
• відсоток населення, охопленого послугами із вивезення і централізованого видалення побутових відходів.

7. Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів:
- Державного бюджету України (з урахуванням його загального і спеціального фондів);
- місцевих бюджетів, у тому числі бюджетів Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя;
- приватного сектору;
- підприємств, зокрема житлово-комунальної сфери, задіяних у системі поводження з відходами;
- міжнародних фінансових організацій та грантів;
- інших не заборонених законодавством джерел.

Концепція загальнодержавної програми поводження з відходами (проект) - закінченняОрієнтовний обсяг фінансування Програми становить 23,9 млрд. грн., у тому числі за І етапом – 5,5 млрд. грн.; за ІІ – 18,4 млрд. грн. Розподіл коштів за джерелами фінансування демонструє табл. 2. При цьому обсяги за першим етапом включають вартість відповідних заходів, що увійшли в Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011 – 2015 роки.

Перспективним плануванням заходів Програми передбачається поступове перенесення центру уваги у фінансуванні з державного і місцевих бюджетів (на першому етапі) на позабюджетні джерела фінансування (на другому етапі). Зазначена стратегія виходить із передбаченого Програмою впровадження організаційно-економічних і фінансових механізмів державно-приватного партнерства.

Загальні можливості бюджетного фінансування визначалися з урахуванням прогнозних показників зростання доходів державного бюджету, зокрема за рахунок перегляду нормативної бази екологічного податку за розміщення відходів. Відправним показником для обрахунку обсягів фінансування сфери поводження з відходами слугував 2010 рік. Передбачається, що подальше зростання фінансування має супроводжуватися консолідацією відповідних коштів та їх цільовим спрямуванням як на державному, так і місцевому рівнях.

Обсяги фінансування Програми мають уточнюватися під час складання проектів державного і місцевих бюджетів на відповідний рік у межах видатків, передбачених головним розпорядником коштів, відповідальним за виконання окремих завдань і заходів Програми.

В Україні у сфері поводження з відходами задіяний значний виробничий, науково-технічний, підприємницький потенціал, формується організаційно-виробнича інфраструктура ринку вторинної сировини. За узагальненням наявної інформації у цій сфері налічується близько 1500 підприємств. Іде інтенсивний наробіток технологічної бази. В цій сфері працюють десятки установ академічної та відомчої науки, проектних організацій. Тобто в Україні є можливості забезпечення виконання Програми матеріально-технічними та трудовими ресурсами.

Проект Концепції підготували:
Виговська Г.П., к.т.н., Національний центр поводження
з небезпечними відходами Мінприроди України, Київ
Міщенко В.С., д.е.н., НАН України, Київ
Жуховицький В.Б., ТОВ ВКФ "ЕКОПРОН-ЮГ", Дніпропетровськ






Друкувати
Найбільш популярні матеріали