Стягнення рентної плати за користування надрами є традиційною практикою вилучення ренти на користь фінансових фондів держави у зв’язку з освоєнням мінерально-сировинного потенціалу. У багатих на мінеральну сировину країнах рента виступає одним з основних джерел наповнення центрального бюджету та бюджетів територіальних громад. В країнах, які не відзначаються значними запасами викопних мінеральних ресурсів, ставки рентних платежів стимулюють їх ощадливе використання. Україна не вписується ні в першу, ні в другу модель фіскального регулювання надрокористування.

В Україні внаслідок спорадичних та безсистемних інституціональних перетворень використання мінерально-сировинного багатства відбувається в інтересах великих промислово-фінансових груп, для яких мінеральна сировина становить ресурсну базу всього продуктового ланцюга, а символічна величина нормативів плати за користування надрами забезпечує перетікання мінерально-сировинної ренти в сегмент великого бізнесу.

Вилучення мінерально-сировинної ренти є формою розподілу грошових потоків, які утворюються у зв’язку з освоєнням належних українському народу надр. Для цивілізованих країн видається дивним: як українські приватні корпоративні структури протягом тривалого періоду отримують надприбутки через залучення у господарський обіг корисних копалин, які перебувають у власності українського народу? Натомість території, які виступають основним ареалом концентрації мінерально-сировинних ресурсів, перебувають депресивному стані, а місцеве населення не отримує необхідної за цивілізованими мірками частини ренти.

Прикметною рисою вилучення мінерально-сировинної ренти стало завищення ставок плати на одні види корисних копалин і заниження – на інші. Завищення ставок виступало перепоною для активізації діяльності видобувних підприємств, а заниження – автоматично призводило до перетікання ренти в корпоративний сектор.

У 2016 році в структурі надходжень рентної плати за користування надрами до Зведеного бюджету України найбільшу питому вагу займала рентна плата за користування надрами для видобування природного газу (76,68%). Частка рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення та нафти відповідно становила 9,81% та 9,07%. Також вагомою складовою надходжень мінерально-сировинної ренти до Зведеного бюджету України є рентна плата за користування надрами для видобування газового конденсату, яка складала 4,22% (рис. 1).



Перманентне збільшення ставок рентної плати за природний газ забезпечило висхідну тенденцію в надходженнях даного фіскального платежу до Зведеного бюджету України за 2003-2016 рр. У 2003 році до Зведеного бюджету України надійшло 522 млн. грн., у 2008 – 1127 млн. грн., у 2013 – 5167 млн. грн., у 2016 – 31271 млн. грн.

У 2016 році порівняно з 2008 роком обсяг надходжень рентної плати за користування надрами для видобутку природного газу збільшився у 27,7 разу, порівняно з 2013 роком – у 6 разів (рис. 2). Стягнення рентної плати за видобуток природного газу відповідає світовій практиці фіскального регулювання природокористування, яка передбачає вилучення частини ренти на користь власника природних ресурсів.



Незважаючи на значне збільшення номінальної величини надходжень рентної плати за користування надрами для видобутку природного газу до Зведеного бюджету України, в динаміці реальних надходжень газової ренти висхідний тренд не є таким різким. Це пов’язано з тим, що при розрахунку обсягів рентної плати за користування надрами для видобування природного газу номінальна величина була поділена на кумулятивний індекс цін виробників промислової продукції, що дало можливість усунути чинник механічного підвищення ставок рентної плати у зв’язку з інфляційно-девальваційними процесами.

Також причиною відсутності суттєвого зростання реальної величини надходжень рентної плати за користування надрами для видобування природного газу є наявність прецедентів несвоєчасної сплати даного виду рентних платежів. Значною мірою українська влада і дала «зелене світло» такій практиці.

Кабмін вніс революційні зміни у правила гри на енергетичному ринку, санкціонувавши 3 липня пролонгацію спеціальних дозволів на користування надрами для компаній, що мають заборгованість по оплаті рентних платежів. Відповідні зміни були внесені урядом до власної постанови №615 від 30 травня 2011 р якою затверджено порядок надання спецдозволів на користування надрами.

Нові правила гри фактично є адресними. Цільова аудиторія цих змін – напівдержавне ПАТ «Укрнафта», яке де-факто контролюється групою «Приват». На сьогоднішній день «Укрнафта» є найбільшим боржником по податках. За офіційними даними, зобов'язання цього підприємства перед ДФС складають 12 млрд. грн.

Спочатку чиновники намагалися змусити компанію «приватівців» погасити цю суму, але ці спроби виявилися марними: в очах бізнес-групи Ігоря Коломойського сформований багатомільярдний борг був своєрідною вендетою за багаторічне ігнорування державою заборгованості за газ «Укрнафти».

Йдеться про 10 млрд куб м ресурсу, видобутого протягом 2006-2014 рр. Весь цей час ПАТ просто фізично передавало газ «Нафтогазу України», і при цьому відмовлялося підписувати договори його купівлі-продажу, вважаючи пропоновану НАКом ціну заниженою.

Існуючі нормативи плати за користування надрами для видобутку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення не відповідають реальній вартості тих мінерально-сировинних ресурсів, які видобуваються формально державними та приватними підприємницькими структурами і виступають ресурсною базою їх продуктового ланцюга. Фактично йде присвоєння ренти бізнесом і тим самим унеможливлюється її справедливий розподіл в інтересах держави та територіальних громад.

Посилення позицій олігархічних груп в українській економіці відбулося завдяки отриманню ними права освоєння мінерально-сировинного потенціалу, який де-факто знаходиться у власності українського народу. Занижені нормативи плати за спеціальне користування надрами з метою видобутку корисних копалин давали можливість підприємствам, які входять у вертикально інтегровані підприємницькі об’єднання, отримувати прийнятний рівень рентабельності без модернізації техніко-технологічної бази видобувних виробництв.

У сфері господарського освоєння мінерально-сировинного потенціалу склалася ситуація, при якій формально державні та приватні видобувні підприємства, які входять у вертикально інтегровані підприємницькі об’єднання, не сплачують адекватної плати за залучені у відтворювальний процес корисні копалини. Особливо складна ситуація у сфері газовидобування, оскільки собівартість видобутку природного газу з огляду на високий рівень енергомісткості національної економіки та існуючі системи опалення житлового фонду сьогодні виступає важливим чинником соціальної стабільності.

Домінування олігархічних груп на базових ринках якраз зумовлено заниженими ставками рентної плати за користування надрами. Наведення ладу щодо рентного регулювання надрокористування та видачі ліцензій на видобуток корисних копалин сприятиме усуненню монополії олігархічних груп та підвищить позитивний вплив мінерально-сировинних благ на прискорення соціально-економічного піднесення країни та окремих регіонів.

Необхідно максимальною мірою використати передовий іноземний досвід в частині вилучення рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, щоб мінерально-сировинна рента розподілялася в інтересах українського народу, а не зрощених з управлінським істеблішментом олігархічних груп.

Василий Голян, директор Європейського аналітичного центру