За період з 1997 по 2017 рік вийшло близько 370 номерів Українського журналу «Економіст» в сучасній оновленій версії. Редакційна політика видання була зорієнтована на миттєве реагування через неупереджений аналіз на найбільш резонансні процеси соціально-економічного розвитку України в названий період. Прикметною рисою більшості публікацій, з огляду на пройдений час, було критичне переосмислення найбільш больових точок зміцнення української державності. Тому й не дивно, що ще у 1997 році в першому номері оновленого журналу «Економіст» оглядач Микола Росошенко розглядав імовірність загострення протистояння між Україною та Російською Федерацією.

Значна частина статей у 1997-2000 роках була присвячена проблемам переведення національної економіки на модель економічного зростання; у 2001-2004 роках – проблемам закріплення проявів макроекономічної стабілізації, утвердженню інститутів громадянського суспільства та супротиву проявам утвердження тоталітаризму; у 2005-2010 роках – зміцненню господарської самодостатності держави, зменшенню енергетичної залежності від Російської Федерації, політичній структуризації суспільства; у 2010-2014 роках – модернізації та реконструкції техніко-технологічної бази промислового виробництва, формуванню багатоукладності у сільськогосподарському виробництві, зниженню ресурсомісткості виробництва готової продукції, посиленню соціальної спрямованості поглиблення ринкових перетворень; у 2014-2017 роках – зміцненню національної безпеки в умовах загострення екзогенних ризиків, подоланню компрадорсько-олігархічної моделі національної економіки, здійсненню децентралізації та реформи місцевого самоврядування, формуванню прозорого та конкурентного енергетичного ринку.

Перший номер відновленого Українського журналу «Економіст» вийшов у 1997 році. В даному піонерному випуску розглядалися проблеми політекономії, макроекономіки, функціонування банківської системи, залучення інвестицій та воєнної економіки.


У вступному слові головний редактор Юрій Коваленко пояснюючи причини створення спеціалізованого економічного видання зазначав: «Чому саме «Економіст»? Адже знаємо зарубіжні видання з аналогічною назвою. Так, але й для українського проекту є підстави. По-перше, економічному прогресові, взагалі добробуту громадян сприяють не тільки декларації, закони та праця колективів, а й найбільше – конкретні люди з економічним мисленням у конкретній справі, тобто – Економісти.

По-друге, ця назва для України не нова. Перша спроба організувати такий журнал була зроблена ще в 1898 році. Окремим виданням «Економіст» виходив у Львові, починаючи з 1904 року і до Першої світової війни. Потім невдалі спроби відродити його були у Харкові та Києві за радянських часів. Ми ставимо за мету продовжити традиції колишнього «Економіста» і сподіваємось, що разом з Вами створимо цікавий та корисний журнал.

Географічно Україна є центральноєвропейською державою, але нам потрібно багато ще попрацювати заради того, щоб стати на рівень з нашими західними сусідами. Журнал, який пропонується Вашій увазі, ставить собі за мету сприяти рухові до демократії, відкритої ринкової економіки та нового рівня національної культури».


У цьому ж номері була розміщена російськомовна стаття Миколи Росошенка «Шестая российско-украинская война?». В цій статті оглядач розкрив проблему російсько-українських відносин, зокрема зазначав, що «Эскалация напряженности, последовательно осуществляемая Москвой в постсоветских российско-украинских отношениях, логично подошла в 1996 году к территориальным притязаниям и угрозам силового решения ею же созданных проблем.

И хотя притязания и угрозы эти прозвучали от почти опереточных (или цирковых) фигур российского истэблишмента, тем не менее серьезность ситуации не вызывает сомнений. Потому что происходит все это на фоне фактического молчания российской исполнительной власти и предписаний российских законодателей прекратить раздел Черноморского флота...

Но Ельцину одному не преодолеть давление российского военно-промышленного комплекса. К проблеме возможной украинско-российской войны уже более чем желательно подключение прогрессивного общественного мнения и в России, и в мире. Вряд ли имеет смысл занимать выжидательную позицию. Более всего сегодня поражает пассивность наших парламентариев. Поэтому при любом варианте развития событий пора уже нашу официальную дипломатию дополнять дипломатией народной – встречами общественных деятелей, круглыми столами, поездками всевозможных делегаций и т.д.».


У номері були опубліковані статті Володимира Рябошлика «Реальний податковий тягар приховано статистикою ВВП», Андрія Васильченка «Державний борг невпинно зростає», Світлани Мемех «Курсові прогнози. Чого більше – техніки чи інтуїції?», Віктора Лисицького «Доктор економіки Трохим Ковальчук «лікує» політику», Івана Макухи та Володимира Рябошлика «Ринкові реформи одночасно з посівною?», Олександра Гуревича «Великі банки України в умовах спаду інфляції», Андрія Колесника «В Україні з’являються портфельні інвестори», Сергія Ковальова «Інвестори об’єднуються з трастами», Олега Стоцького «Європейський Банк обіцяє мільярд» та інших авторів.

Василь Голян,
головний редактор наукового та громадсько-політичного журналу «Економіст»