Стан житлово-комунального господарства України є незадовільним у зв’язку з тим, що українські уряди один за одним так і не спромоглися забезпечити створення сприятливих умов для диверсифікації джерел інвестування комунальної інфраструктури. Нині діюча парламентська більшість та сформований нею Уряд, які запропонували пересічному українцю парад реформ, добралися до українського комунального господарства, роблячи традиційні для них безсистемні та спорадичні кроки.

Квінтесенцією таких дій стало прийняття Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який, на думку більшості експертів, ще більше посилює монополізацію ринку житлово-комунальних послуг, що болісно вдарить по найменш захищених верствах населення.

Як зазначає у Facebook колишній київський мер Леонід Косаківський, що «за 26 років під гаслом реформування вітчизняного житлово-комунального господарства затверджено не одну програму як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях, стоси паперів списано. А віз і нині там. Біда в тому, що у нас нерідко пишуть закони люди, які не дуже уявляють, як вони мають працювати в реальному житті, а іноді просто фантазери, що вносять до їх текстів заздалегідь нездійсненні завдання.

Площа житлового фонду в Україні зараз становить 977,9 млн. кв. м, і майже половину в ньому складає старе житло. У багатьох будинків в Україні невблаганно закінчується строк експлуатації. До того ж, наш житлофонд старіє куди швидше через несвоєчасні ремонти або найчастіше відсутність таких, свавільне перепланування квартир або просто погане утримання.

В Україні зараз 60 тис. аварійних та ветхих будинків (третина від їх загальної кількості). Десь 26 тис. будинків перших серій масової забудови (понад 50 років). Як підсумок, кількість проблемного житла невблаганно зростає. Може реально початися «будинкопад».

За даними Мінрегіонбуду – з урахуванням заміни старого житла на якісне, і з огляду на європейські тенденції за кількістю квадратних метрів на людину – потрібно побудувати мінімум 1 млрд. кв. м житла. Що ми маємо на сьогодні? У містах в минулому році введено в експлуатацію 6,5 млн. кв. м. Інакше кажучи такими темпами на це знадобиться понад 160 років.

Висновок такий – швидкість виходу з ладу існуючих будинків новим будівництвом не перекриєш. Це вже стає всеукраїнською проблемою, і ховати від неї голову в пісок не варто. Потрібна продумана й добре прорахована загальнодержавна програма, розписана в деталях по регіонах, реновації житла, його належної експлуатації, будівництва нових квартир в достатніх обсягах, у т.ч. соціальних, пошук різних джерел фінансування. Інакше буде біда.».

Нині діюча парламентська більшість вже не один раз показала свою безпорадність, особливо в тих питаннях, які стосуються реформування сфери матеріального виробництва та об’єктів інфраструктури. За 2014-2017 роки не сформовано навіть критично необхідних передумов для того, щоб «зрушити з місця» проблему диверсифікації джерел інвестування комунальної інфраструктури і покращити якість і доступність надання житлово-комунальних послуг.

Український журнал «Економіст»