Боргове навантаження на українську економіку зростає з року в рік і відповідно воно зростає в розрахунку на одного українця. Українські громадяни не особливо переймаються проблемою повернення боргів держави, занурившись у вирішення своїх особистих справ. На думку виконавчого директора Фонду Блейзера Олега Устенка, це є доволі небезпечним явищем.

На своїй сторінці у у Facebook він стверджує, що «чи можна собі уявити, що звичайна українська сім'я постійно живе в борг протягом десятиліть? При цьому вона абсолютно не піклується про те, що борги «вішаються» на всі покоління цієї сім'ї. Батьків абсолютно не турбує, що за їх поточне споживання треба буде розраховуватися дітям, онукам, правнукам і т.д.

Періодично під час своїх сімейних зустрічей всі покоління сім’ї обговорюють як можна буде колись виграти в лотерею, або як «кинути» кредитора, або як криптовалюта витіснить всі інші валюти і можна буде не розраховуватися і т.д. Нерозумно звучить для окремо взятої сім'ї? Так чому ж це не по-дурному для держави в цілому?

Населення не переймається долею боргових зобов’язань, які взяла на себе українська держава через тотальне зубожіння, оскільки змушене щоденно вирішувати свої власні проблеми. Відсутність інститутів громадянського суспільства є однією з причин низького рівня обізнаності пересічних громадян стосовно необхідності повернення теперішніх боргів майбутніми поколіннями.

Український журнал «Економіст»