Завершення 2017 року продемонструвало інвестиційний оптимізм щодо майбутнього розвитку економіки України. Інвестиційні фонди і фінансові інститути з досвідом роботи в агросфері і на ризикованих ринках, до яких належить Україна, великі гравці фуд-індустрії, фонди з регіонів світу, які мають проблеми в самозабезпеченні аграрною продукцією, активно вкладають в розвиток агрокомплексу. Крім того, сьогодні міжнародні банки в Україні пропонують цікаві фінансові інструменти для малого і середнього бізнесу саме в напрямку агробізнесу під невеликі проекти на вигідних умовах кредитування.

В цілому, основою економічного зростання будь-якої країни виступає системний процес щодо залучення капіталовкладень в основні сектори національної економіки. В умовах України, де обсяг інвестицій суттєво знизився протягом 2014-2015 років, найбільш привабливим напрямком для інвестування продовжує залишатися агробізнес. Разом із тим, темпи відновлення ділової активності в цілому по економіці залишаються повільними, однак інвестори налаштовані оптимістично щодо істотного прискорення економічного зростання в 2023 році.

Основними ризиками власники капіталів вважають прискорення інфляції та нестабільність на валютному ринку. Також створює деякі ризики для економіки України динаміка платіжного балансу, оскільки в умовах високої залежності від світових сировинних ринків будь-який зовнішній шок може спровокувати турбулентність на валютному ринку.

Тому, у зв’язку із невизначеністю подальшої динаміки валютного курсу та розвитку системи захисту прав інвесторів, інвестклімат буде розвиватись за наступними сценаріям:

1) продовження повільного відновлення в існуючому форматі, без суттєвих змін щодо інституціонального середовища. Інвестори вкладають кошти в галузі, котрі розвиваються із мінімальною реакцією на зміну ділового середовища на короткостроковий період з високим терміном окупності, включаючи агробізнес (сценарій продовження поточного тренду);

2) прискорення економічного зростання в України та зміна інституціонального середовища в напрямку більш комфортних умов ведення бізнесу, в результаті інвесткомпанії приймають протягом 6-12 місяців після завершення протистояння ряд позитивних рішень щодо капіталовкладень в такі сфери як машинобудування та інфраструктурні проекти (оптимістичний сценарій);

3) регрес щодо інституціональних змін ділового середовища. Інвестори відкладають рішення щодо вкладення коштів та очікують завершення реформ. Інвестиційний клімат практично відсутній (песимістичний сценарій).

Поточна ситуація вимагає від України активізації не тільки внутрішніх джерел фінансування економічного розвитку, котрі забезпечують повільне економічне відновлення протягом останніх 10 місяців, а зовнішніх. Негативний вплив екзогенних ризиків призвів до зниження балансу іноземних капіталовкладень до рівня 2009-2010 року (рис. 1).



Починаючи з 2014 року іноземні інвестори активно зменшували вкладення в економіку України та намагалися вивести раніше інвестовані кошти. Все це зумовило ситуацію, при якій темпи приросту активів протягом 2014-2016 років залишалися від’ємними. Найбільш суттєво баланс іноземних інвестицій в економіку України скоротився в 2015 році – на 21%. З огляду на описаний вище тренд, економічне відновлення у 2016 році фінансувалося в основному за рахунок внутрішніх джерел та коштів заробітчан, що працюють за межами країни. Це дозволило на фоні 350% девальвації національної грошової одиниці підтримати рівень капіталовкладень в основний капітал на відмітках 2001 року та не провалитися у 90-ті (рис. 2).



Незважаючи на позитивну динаміку номінальних інвестицій в основний капітал протягом 2015-2016 років, що зумовлена зростання вартості імпортного устаткування, капіталовкладення в фіксованих цінах 2001 року, що відображають реально введені потужності в економіці, почали скорочуватись ще з 2012 року паралельно із зниження темпів зростання реального валового внутрішнього продукту.

Загальновідомим залишається той факт, що зниження реального валового внутрішнього продукту розпочалось зі скорочення ділової активності в будівництві та машинобудуванні. Зниження випуску продукції машинобудування було зумовлено монополією російського ринку, котра утворилася в радянські часи та продовжувала існувати після здобуття незалежності України.

Функціонування машинобудівного комплексу, що в основному використовувався як елемент технологічного ланцюга з випуском готової продукції в Російській Федерації, не дозволило вітчизняним підприємствам швидко переорієнтуватися на іноземні ринки. При цьому за рівнем капіталовкладень в дану сферу Україна опинилась на рівні 1997-98 років (рис. 3).



Варто відмітити, що машинобудівна індустрія України так і не відновилась після кризи 2008 року, а обсяги інвестицій у 2015 році складали лише третину від реальних значень докризового періоду. З огляду на це, збільшення капіталовкладень в дану сферу дозволить ліквідувати монополізм російського ринку через випуск високотехнологічної продукції, що користуватиметься попитом на міжнародних ринках.

При цьому важливим інструментом для досягнення даної мети може стати використання фондового ринку як майданчику для залучення іноземних портфельних інвестицій. Стан фондового ринку України на сьогодні відображає обсяг торгів рівня 2005 року, що ознаменувався стартом розвитку фондових майданчиків в Україні через залучення іноземного капіталу (рис. 4).



При цьому, у випадку розвитку фондового ринку в Україні протягом наступних 10 років можливо залучити фінансування від іноземних інвесторів не тільки у сферу машинобудування, а й в цілому у переробну промисловість, емітенти якої отримають змогу розміщувати цінні папери на відкритих національних спотових майданчиках. Як наслідок розвиток машинобудування та в цілому промисловості дозволить наростити обсяги внутрішнього ринку та експортні потужності, що створить фінансову основу для подальшого зростання.

Загалом, вже сьогодні в Україні реалізуються інвестиційні проекти в сфері машинобудування, відновлювальної енергетики та переробки сировини для продуктів харчування. Інвестори розглядають проекти, мінімальна сума яких становить в середньому від $ 2 млн. При цьому, власники капіталів дивляться на бізнес і з урахуванням історичних даних і стратегічно вибудуваної на підставі цих даних моделі розвитку на найближчі 3-5 років.

У більшості випадків інвестують в компанії зі зрозумілою бізнес-моделлю, менеджментом, юридичною структурою, історією (не новачки на ринку). Крім того, важлива готовність власників бізнесу відкрити себе для інвестора та персональна гарантія.

Значна кількість потенційних інвесторів утримуються від вкладень значних фінансових ресурсів в українську економіку через подвійні стандарти в економічній політиці, яку проводить нинішня парламентська більшість і сформований нею уряд. Надання численних преференцій наближеним до правлячої коаліції бізнес-групам нівелює стартові конкурентні умови для ведення бізнесу і прямо та опосередковано суперечить базовим принципам законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Квінтесенцією вибіркової політики при визначенні пріоритетів державної підтримки є нееквівалентний розподіл бюджетної підтримки розвитку тваринництва, що поглиблює секторальні дисбаланси у вітчизняному АПК і посилює монополізацію регіональних аграрних ринків вертикально-інтегрованими підприємницькими об’єднаннями холдингового типу.

Період діяльності нинішньої парламентської більшості за 2014-2017 роки продемонстрував відсутність реального перезавантаження економічної політики в напрямку усунення проявів монополізації та різного роду дискримінації, що не вписується у хрестоматійні лекала ведення бізнесу у цивілізованому світі.

За таких умов очікувати суттєвого нарощення іноземних інвестицій в українську економіку не приходиться. Надати додаткових імпульсів системним економічним перетворенням та модернізації структуроутворюючих ланок національного господарства може лише повне перезавантаження державної економічної політики через формування нової парламентської коаліції шляхом проведення дострокових виборів до українського парламенту.

Василь Голян,
директор Європейського аналітичного центру