Представники діючої влади, обґрунтовуючи результативність здійснюваних ними «реформ», як правило, оперують номінальними величинами стосовно динаміки доходів і видатків Державного бюджету України і відповідно його дефіциту. Тому й не дивно, що дефіцит Державного бюджету України 2017 року можна трактувати по-різному.

На своїй сторінці у Facebook народний депутат України, екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник зазначає, що «дефіцит державного бюджету 2017 року визначений у розмірі 47,8 млрд. грн., що майже на 30 млрд. менше затвердженої законом цифри. Чи відбиває дана цифра реальний стан нестачі коштів? У доходах державного бюджету 2017 року можна знайти конфісковані кошти майже на 30 млрд. грн.

А це разові надходження, що можуть покривати дефіцит коштів, але не повинні зараховуватися в доходи. Прикладом подібних коштів є приватизаційні надходження, які у звітність по доходах бюджету не включено. Бо вони носять тимчасовий, разовий характер.

Потребує врахування ще один важливий момент. Минулого року на збільшення статутного капіталу банків спрямовано майже 71 млрд. грн. Та ці видатки не відбито у бюджеті, бо проходять вони «повз касу», через випуск і передачу «споживачам» не грошей, а боргових зобов’язань Уряду, який у майбутньому повинен гасити ці зобов’язання (повертати кошти).

З урахуванням зазначених двох обставин реальна цифра дефіциту майже втричі перевищує оприлюднену. Заради справедливості варто відзначити, що порівняно з 2016 роком (з урахуванням «позакасових» видатків) дефіцит бюджету зменшився на третину.

Це прогрес. Хоча додає він небагато радості. Бо: 1) наявний розмір дефіциту не зменшив подальшого стрімкого зростання державного боргу, який минулого року збільшився на 212 млрд.; 2) протягом минулого року прийнято чимало рішень, що в подальшому істотно збільшуватимуть видатки без можливостей покриття їх відповідними надходженнями до державної казни.

Зазначимо, що переважна більшість фінансових аналітиків переконана, що видаткова частина бюджету на поточний рік є надзвичайно роздутою, що не корелює з реальними темпами зростання економіки і відповідно зі збільшенням податкових та неподаткових надходжень до головного кошторису країни. За таких умов досягнення проривних зрушень в частині зменшення податкового тиску на бізнес є дуже проблематичним.

Український журнал «Економіст»