Країни Центральної та Східної Європи по-різному трансформували національні економіки. Результати такої трансформації наступні: одні країни стали взірцем вдалої реалізації реформ (Польща, Угорщина, Чехія), а інші перебувають в лещатах олігархічного капіталу і продовжують впевнено рухатися в напрямку клубу Бананових республік (Україна).

В кінці 80-х та на початку 90-х років в Польщі були започатковані ринкові реформи, які проводилися за ліберальними лекалами і базувалися на співпраці з МВФ та урядами іноземних держав. Реформи були болісні в соціальному відношенні, але водночас відзначалися прозорістю та відсутністю традиційної для українських реалій вибірковості стосовно надання преференцій окремим бізнес-групам.

Вже в середині 90-х років Польща демонструвала стійкий тренд соціально-економічного зростання і подолала трансформаційну кризу, що сформувало надійні підвалини для формування сучасної високотехнологічної економіки. Тому й не дивно, що Польща була однією з не багатьох країн, які навіть під впливом світової економічної кризи 2008 року, не зійшли з висхідного тренду соціально-економічного піднесення.

Причини зміцнення економічної могутності Польщі наступні:
- патріотична пропольська налаштованість сенату та сейму, які сформували сприятливе інституціональне підгрунтя для успішної реалізації реформ;

- консолідуюча роль церкви та швидка і результативна люстрація представників так званої системи народної демократії;
- цільове використання допомоги міжнародних фінансових організацій та урядів іноземних держав першим демократичним, реформаторським та коаліційним урядом Тадеуша Мазовецького, яким була реалізована власна модель економічних реформ - модель шокової терапії;

- наявність відпрацьованого механізму ротації правлячої еліти, яка забезпечує елементарну свіжість в економічній та зовнішній політиці (ліберала Валенсу змінив соціал-демократ Квасневський, Квасневського консерватор Качинський);

- забезпечення прискореної модернізації виробничих галузей, які здійснюють виробництво продукції з високою доданою вартістю (квінтесенцією чого є високоефективна та конкурентоспроможна деревообробна галузь).

Україна теж з 1994 року задекларувала прихильність ліберальним реформам, магістральним елементом яких виступала співпраця з МВФ, але здійснювала ці реформи половинчато з використанням значної кількості рудиментів адміністративного впливу на розподіл найбільш ліквідних державних активів.

В результаті це спотворило саму ідею ліберальних реформ і сформувало українську модель печерного капіталізму, яка в останні роки призвела до тотального контролю олігархічним капіталом як політичних інститутів, так і розподілу національного продукту.

Так законсервувалася інституційна та технологічна відсталість української економіки від польської, що з кожним роком сприяє нарощенню «трудового» трафіку українців до Речі Посполитої.

Василь Голян, директор Європейського аналітичного центру