Прикметною рисою нинішньої економічної політики Уряду є фактична відсутність пакету заходів антимонопольного регулювання, що призводить до монополізації переважної більшості ринків. Результативність першого антимонопольного закону Шермана доведено часом і він фактично став базовою інституціональною передумовою економічної могутності США.

На думку доктора економічних наук, професора Зої Борисенко, «українська економіка високомонополізована. І сталося це не завдяки успішності бізнесу окремих підприємців, а внаслідок сприяння наближеним до влади особам у процесах перерозподілу власності. Прикро, що Антимонопольний комітет (АМК), надаючи дозвіл на концентрацію, не лише не перешкоджає, а часто й сприяє цим процесам.

Тому в нас не тільки окремі потужні підприємства, а й цілі галузі належать олігархам. Важко тепер усе це перекроїти. Хоч законодавство й надає такі можливості, процедура досить складна. Єдиний вихід – припиняти зловживання монопольним становищем. З іншого боку, навіть зовні незалежні підприємці, щоб обійти конкурентну боротьбу, намагаються домовлятися між собою».

Особливо деструктивною є відсутність ефективної антимонопольної політики в секторі природних монополій (системи газопостачання, електропостачання, теплопостачання та водопостачання) та на енергетичному ринку, що дає можливість монополістам безперешкодно піднімати ціни і тим самим підвищувати енергомісткість виробленої продукції, а домогосподарства позбавляти належного платоспроможного попиту на ринку споживчих товарів.

Український журнал «Економіст»