За багато років реформ український уряд так і не приступив до демонополізації газового ринку, що й надалі зберігає за НАК «Нафтогаз України» абсолютну монополію, яка не дозволяє забезпечити прозорі умови постачання різним категоріям споживачів блакитного палива.

Водночас Нафтогаз не спромігся залучити необхідні інвестиції для модернізації матеріально-технічної бази вітчизняного видобутку природного газу, що вимагає диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення.

На думку відомого українського економіста Олега Устенка, НАК «Нафтогаз» не повинен виходити на зовнішні ринки запозичення капіталу. По-перше, це неймовірно дорого. Доведеться позичати мінімум під 10% річних. По-друге, це так звані квазісуверенні борги. По-третє, якось не по-християнськи виходить – премії собі нараховують в таких обсягах, що здається ніби в компаніях все настільки добре, що платники податків цілком можуть собі дозволити преміювати своїх найманих менеджерів. А потім виявляється, що треба позичати. Причому надовго і ще й задорого. По-четверте, може все-таки варто зайнятися демонополізацією?

Зазначимо, що Нафтогаз є державною корпорацією, яка об’єднує багато підприємств, що займаються видобутком та транспортуванням природного газу. Це фактично один з найбільших монополістів на енергетичному ринку, що створює додаткові передумови для надмірного подорожчання блакитного палива і тим самим зниження конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників.

Український журнал «Економіст»