Однією з прикметних рис розвитку національної економіки є високий рівень монополізації, а також домінування державних корпорацій на ряді стратегічних ринків. Державним корпораціям в теперішніх умовах створили «тепличні умови» для розвитку, що супроводжується реалізацією комплексу проектів, які є збитковими для держави, але вигідними для вітчизняних олігархів.

На переконання відомого українського економіста Володимира Ланового, усе почалося з перших років незалежності. Компартійний контроль спочив у бозі, а йому на заміну не прийшов політичний, правовий і громадський контроль за зразком західних демократій. Бюрократи відчули власну вольницю та безкарність за зловживання і діяли вкрай агресивно.

Спочатку вони провели у владу своїх одноплемінників – чиновників радянського штибу – Кравчука і Кучму. Наша національно-патріотична опозиція виявилася надто слабкою, щоб протистояти старій комуністичній номенклатурі та мережі радянських спецслужб, які зберіглися.

Бюрократичний клас, залишившись після 1991 року без уваги і тиску української громади, дійсного громадянського суспільства, якого не було, започаткував і просуває далі систему махрового корупційного розкрадання спільних публічних доходів і національних багатств. Уся олігархічна кліка, надумані формули, як Роттердам+, схеми тіньового привласнення державних доходів придумані і реалізовані цими ненажерливими кабінетними котами.

Нагадаємо, що домінування державних корпорацій на ряді стратегічних ринків призводить до згортання конкуренції, що негативним чином відображається на модернізації та реконструкції виробничо-технічної бази базових галузей національного господарства, що зберігає високий рівень енергомісткості кінцевої продукції і відповідно низький рівень її конкурентоспроможності.