Який економічний спадок отримує новий Президент УкраїниВідомий український вчений 90-ті роки минулого століття назвав «втраченим десятиліттям», виходячи з тих втрат, які понесло суспільство у зв’язку з небувалим розшаруванням населення та зубожінням його більшості. Період між двома Майданами один з президентів України небезпідставно назвав «зламаним десятиліттям», виходячи з тих міркувань, що була втрачена позитивна економічна динаміка внаслідок волюнтаристських дій нових керманичів країни. Рано чи пізно експертне середовище дасть назву економічним здобуткам періоду 2014-2019 років.

На кінець 2014 року в парламентсько-президентській республіці, якою є Україна, сформувалася конституційна парламентська більшість, цементуючою ланкою котрої виступали Блок Петра Порошенка та Народний фронт (політсила тодішнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка). Таких сприятливих інституційних передумов для впровадження пакету антикризових заходів не мало ані жодне покоління політичного істеблішменту за всю історію пострадянської України.

Однак результати діяльності сформованих нинішньою парламентською більшістю Урядів не дали очікуваних зрушень, які забезпечили б найширшим верствам можливість «жити по новому». Парламентська коаліція так і не спромоглася по-серйозному заслухати звіти Урядів Яценюка та Гройсмана, щоб скоректувати економічну політику держави та усунути практику завуальованого підігрівання державної машини основним олігархічним групам. Нинішня парламентська коаліція та парламент в цілому як базові інститути державотворення та забезпечення господарської самодостатності країни себе вичерпали і розпуск Верховної Ради став би стратегічно правильним стартом для нового Президента України.

Довівши національну економіку до дна падіння і знизивши до катастрофічного рівня базу порівняння, зростання окремих макроекономічних індикаторів влада всі останні роки подавала як проривні досягнення, як результат небувалого успіху реформ. Хоча для всіх давно зрозуміло, що мінімальний номінальний економічний ріст в умовах інтенсивного розкручування девальваційно-інфляційної спіралі – це не досягнення якісних змін як у сфері виробництва, так і в сфері обігу.

Підтвердженням цього виступає динаміка ВВП в доларовому еквіваленті та обсягів інвестицій в базові галузі національної економіки, а також капітального будівництва в останні роки у порівняних цінах 2001 року. Якщо у 2001 році ВВП України в доларовому еквіваленті становив 38 млрд. дол., то у 2004 році – 64,8 млрд. дол. (ріст склав 70,5%) (рис. 1). Створення парламентської більшості в січні 2000 року, яке отримало назву «оксамитової революції» дало можливість сформувати законодавче підґрунтя для продовження і закріплення результатів економічних реформ і зробити «українське економічне диво» реальністю. У 2008 році ВВП України досяг позначки в 180 млрд. дол.

В останній рік економічної стабільності, яким є 2013 рік, доларовий ВВП України становив 179,9 млрд. дол., що на 62,7 млрд. дол. більше обвального для України 2009 року. У 2018 році ВВП України склав 130,8 млрд. дол., що на 48,1 млрд. грн. менше відповідного показника 2013 року. Так в динаміці ВВП України у доларовому еквіваленті у 2015-2018 рр. спостерігається висхідна тенденція, але темпи зростання є недостатніми, щоб забезпечити хоча б критично необхідні реальні позитивні зрушення як у сфері нагромадження, так і у сфері споживання.

Який економічний спадок отримує новий Президент України


Рис. 1. ВВП України за 1995-2018 роки, млрд. дол.*


*розраховано European Analytical Centre за даними Державної служби статистики України

Особливе занепокоєння викликає низхідна динаміка залучення інвестицій у структуроутворюючі ланки національної економіки, яка спостерігається в останні роки. Хоча у 2000-2007 роках в цілому мала місце позитивна динаміка інвестицій в основний капітал в таких структуроутворюючих ланках національного господарства як металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість. Обсяг інвестицій приводиться в порівняних цінах 2001 року (розраховувався шляхом ділення номінальної величини інвестицій за відповідний рік на кумулятивний індекс цін виробників), щоб усунути вплив кількісного чинника – інфляційно-девальваційних коливань.

Зокрема у 2007 році обсяг капітальних інвестицій в основний капітал металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів становив 4,96 млрд. грн., що у 3,5 разу більше відповідного показника 2001 року. Обсяг капітальних інвестицій в основний капітал машинобудування у 2007 році порівняно з 2001 роком збільшився у 2,5 разу, обсяг інвестицій в основний капітал хімічної та нафтохімічної промисловості у 2007 році порівняно з 2001 роком зріс у 2,6 разу (рис. 2).

Який економічний спадок отримує новий Президент України


Рис. 2. Інвестиції в основний капітал металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості у 2001-2018 роках в порівняних цінах 2001 року, млрд. дол.*


*розраховано European Analytical Centre за даними Державної служби статистики України

Обвальне падіння інвестицій в основний капітал металургійного виробництва, машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості відбулося у 2009 році порівняно з 2008 роком у зв’язку з наслідками світової фінансової кризи, а також частковою відсутністю дієвих антикризових заходів стосовно пом’якшення впливу несприятливих кон’юнктурних коливань на інвестиційний клімат в країні.

У 2010-2013 роках частково вдалося подолати спадну тенденцію в обсягах інвестиційних вливань в основний капітал металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості. Але у 2014-2016 роках мало місце масштабне згортання інвестування в базових ланках національного господарства, що сформувало передумови для подальшої деіндустріалізації економіки в цілому. Певні позитивні зрушення намітилися у 2017-2018 роках, але вони не забезпечують належних темпів зростання для того, щоб забезпечити необхідне оновлення основного капіталу і підвищити конкурентоспроможність готової продукції.

Важливим індикатором індустріального розвитку виступає капітальне будівництво. За період з 2001 по 2004 рік обсяги капітального будівництва в Україні невпинно зростали. Зокрема у 2001 році вони становили 7,26 млрд. грн., у 2002 – 11,29 млрд. грн., у 2003 – 13,94 млрд. грн., а у 2004 – 20,99 млрд. грн. Тобто у 2004 році порівняно з 2001 роком обсяги капітального будівництва зросли в 2,8 разу (рис. 3).

У 2014-2018 роках в цілому спостерігалось падіння обсягів капітального будівництва, що стало чи не основною причиною тотальної деіндустріалізації української економіки і втрати традиційної конкурентоспроможності. Зокрема у 2018 році порівняно з 2008 роком обсяги капітального будівництва у порівняних цінах 2001 року скоротилися в 7,5 разу, порівняно з 2013 роком – на 6,57 млрд. грн. Якщо не переломити низхідну тенденцію у капітальному будівництві, яка має місце у 2014-2018 роках, то Україна через декілька років ще більш прискореними темпами буде скочуватися до дна деіндустріалізації і можливість позбавитися тавра сировинного придатку буде дорівнювати нулю.

Який економічний спадок отримує новий Президент України


Рис. 3. Капітальне будівництво у 2001-2018 роках в порівняних цінах 2001 року, млрд. грн.*

*розраховано European Analytical Centre за даними Державної служби статистики України

День інавгурації нового Президента України Володимира Олександровича Зеленського фактично означатиме завершення політичного циклу, який тривав з 2014 року і в економічній площині характеризувався «фасадними» реформами соціальної сфери (медицина, освіта, пенсійне забезпечення), що теж не відзначалися системністю та вдалою імплементацією передового іноземного досвіду.

Уряди Яценюка та Гройсмана не спромоглися зробити те, що вони мали зробити в першу чергу, – сформувати прозорий енергетичний ринок, щоб мобілізувати всі можливі резерви для зниження енергомісткості виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, щоб вивести українського виробника з порочного кола низької конкурентоспроможності. Енергетичний ринок став ще більш закритим та монополізованим і почав ще більше «з’їдати» оборотні кошти підприємств та згортати купівельну спроможність домогосподарств, що кумулятивним чином відобразилося на діловій активності в цілому.

Консервація монополізму олігархічних груп на базових ринках призвела до подальшого згортання обсягів капітального будівництва і якщо така тенденція у найближчий рік не буде переломлена, забезпечити реальне економічне зростання буде надто проблематично. І тим актуальнішим є формування нового складу парламенту з більшістю, зорієнтованою на усунення рецидивів перманентного надання преференцій вітчизняним олігархом у всіх ланках національної економіки, в першу чергу на енергетичному ринку.

Василь Голян, директор Європейського аналітичного центру






Друкувати
Найбільш популярні матеріали