СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ…(присвячено світлій пам’яті Сергія Івановича Дорогунцова)…За сухими рядками біографічних фактів непомітно ховається справжня доля людини. Дуже часто так буває, що значущість особистості вченого чи, скажімо, політика для країни, для тієї сфери, де людина працювала, навіть для найближчого оточення, для сім’ї, можна повноцінно осягнути й оцінити лише через десятиліття... Навіть якщо ще за життя на її честь назвали планету (а в біографії Сергія Івановича Дорогунцова був і такий факт).

У цьому році виповнюється 90 років із дня народження видатного вченого й талановитого викладача, член-кореспондента Національної академії наук України, доктора економічних наук, професора й депутата Верховної Ради України трьох скликань. І хоча минуло вже майже 10 років відтоді, як Сергій Іванович пішов із життя, саме про нього хочеться сказати дуже багато добрих слів, згадати, яким він був, який слід залишив у житті кожного, хто його знав.

Зустрічі з С.Дорогунцовим відбувались у багатьох людей за абсолютно різних обставин, проте залишалися в пам’яті назавжди. Хтось на початку професійної кар’єри зустрівся з ним як із викладачем. Його емоційні та яскраві лекції запам’ятовувалися всім. У 50-х роках минулого століття він викладав політичну економію в Тернопільському національному медичному університеті, згодом, вже за часів незалежної України, професор Дорогунцов очолював кафедру розміщення продуктивних сил і регіональної економіки Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана. Часто знайомство з ним було заочним – фактично всі, хто вчився в останні двадцять років на економіста, знайомилися із Сергієм Івановичем насамперед через навчальні посібники за його авторства. Вони були написані з дисципліни «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка», витримали не одне видання і до останнього часу входили до обов’язкової навчальної програми майбутнього економіста, менеджера, фінансиста й географа.

СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ…(присвячено світлій пам’яті Сергія Івановича Дорогунцова)

Хтось зустрівся із Сергієм Івановичем на початку свого наукового шляху. Важко порахувати тих аспірантів, кандидатів і докторів наук, у кого він був науковим керівником чи консультантом. Серед них був і я, коли писав своє дисертаційне дослідження на тему «Економіко-екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Полісся». Досі пам’ятаю черги в коридорі біля приймальні голови Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України С.Дорогунцова з аспірантів, докторантів і здобувачів наукового ступеня, які приносили своєму керівникові розділи робіт і вже готові рукописи. Незважаючи на велике навантаження (а в 90-ті роки фактично подвійне, враховуючи депутатство), Сергій Іванович приймав кожного, вислуховував, ретельно вичитував розділи дисертацій і вже підготовлені до захисту роботи, давав слушні поради й зауваження, допомагав із підбором рецензентів і опонентів. Багато учнів Сергія Івановича й досі згадують його як людину, яка відіграла вирішальну роль у їхньому житті, вивела на широку наукову дорогу і зробила справжнім вченим. Хоча сам С.Дорогунцов так і не став академіком, залишившись член-кореспондентом Національної академії наук нашої держави, проте він вивів у життя величезну когорту науковців. Серед його учнів на сьогодні чимало академіків Національної академії наук України, Національної академії аграрних наук, Національної академії педагогічних наук України тощо.

Майже вся Україна завдяки радіо та телебаченню знала Сергія Івановича як політика. І не тільки на виборчому окрузі Одещини, де він балотувався до парламенту, а й у кожній домівці, де був хоча б старий репродуктор. Дуже часто під час трансляції засідань у Верховній Раді України можна було почути голос Сергія Івановича. Його яскраві виступи стосувалися найнагальніших на той час питань, пов’язаних насамперед із Чорнобильською катастрофою, іншими екологічними проблемами, захистом довкілля та земельними питаннями. Деякі з яких, як, наприклад, питання вільного ринкового обігу землі й досі стоять на порядку денному в українському парламенті. Перебуваючи на депутатській посаді упродовж трьох скликань, С.Дорогунцов провів величезну роботу в Комісії з питань екології, яку очолював у парламенті на початку 90-х років, та в Комітеті з питань науки і освіти, в якому був заступником голови наприкінці 90-х – на початку 2000-х років. Саме завдяки в тому числі і його наполегливій праці було свого часу проведено багато парламентських слухань та прийнято низку законодавчих актів, які безпосередньо стосувалися мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС та підтримки сфери науки й освіти в Україні. Цей його доробок і досі важко переоцінити, оскільки під час трьох депутатських каденцій С.Дорогунцов долучився до створення практично всього чинного на сьогодні екологічного й природоохоронного законодавства України.

СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ…(присвячено світлій пам’яті Сергія Івановича Дорогунцова)

Проте все ж таки наукова спільнота України частіше за все згадує доктора, професора, член-кореспондента НАН України Сергія Івановича Дорогунцова як багаторічного очільника одного з найстаріших наукових закладів України – Голову Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, якою він керував понад 20 років, починаючи з 1984. Саме на цей період припало одне з найтяжчих випробувань для нашої країни. У 1986 році сталася найжахливіша у світі техногенна катастрофа – Україну накрило Чорнобильске лихо. І з перших днів аварії Сергій Іванович очолив напрям наукових досліджень, пов’язаних із мінімізацією наслідків цієї аварії для народного господарства країни та розробкою різноманітних організаційно-практичних заходів з метою трансформації господарської діяльності на забруднених територіях, насамперед у зоні відчуження ЧАЕС. За його безпосередньої участі в 1995 році було видано величезну наукову двотомну монографію «Чорнобильська катастрофа», яка стала хрестоматійною книгою про цю подію й отримала загальнонаукове визнання як фактично єдине вичерпне дослідження з цієї проблематики. Паралельно з роботою в РВПСУ НАНУ Сергій Іванович багато років очолював відому громадську організацію – Українську екологічну академію наук (УЕАН), наукова діяльність якої була спрямована на розвиток фундаментальних і прикладних екологічних досліджень, розроблення основ раціонального природокористування та наукового забезпечення екологічної політики тощо. Її членами були відомі вчені: екологи, економісти, географи... Під егідою цієї академії було проведено низку наукових заходів, де обговорювалися різноманітні актуальні для нашої країни екологічні проблеми та окреслювалися шляхи їх вирішення. Фактично весь величезний науковий доробок Ради по вивченню продуктивних сил України НАНУ за другу половину 80-х – першу половину 2000-х років був пов’язаний із безпосереднім керівництвом доктора, професора Сергія Івановича Дорогунцова. Це були й виконані замовлення щодо різноманітної наукової тематики, зокрема комплексні програми та прогнози соціально-економічного розвитку територій країни, інноваційні дослідження в галузі сталого розвитку національного господарства та сталого використання водних, земельних, лісових і мінеральних ресурсів, низка науково-практичних регіональних досліджень, включаючи розробку нової схеми економічного районування України, фактично перший за роки незалежності розрахунок вартості національного багатства України, десятки виданих за результатами дослідницьких робіт монографічних досліджень. Всі вони стали настільними книгами для багатьох поколінь вчених.

СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ…(присвячено світлій пам’яті Сергія Івановича Дорогунцова)

Окремо хочеться сказати про Сергія Івановича як про дуже чемну, добру, високоінтелігентну та надзвичайно працьовиту людину, багато в чому так званого старого загартування, яка пройшла сувору школу радянської епохи і зберегла найкращі якості, притаманні людям тих часів. Це насамперед дійсно енциклопедичні знання (Сергій Іванович мав вищу юридичну та економічну освіту), багаторічний практичний досвід живої роботи з людьми, відданість справі, вірність власному слову, щирість, відвертість і прямота у спілкуванні, підтримка молоді й величезна повага до людей старшого віку. Так, Сергій Іванович ніколи не давав порожніх обіцянок. Якщо він щось обіцяв, то це означало одне: буде стовідсотково виконано за будь-яких обставин. Він не змінював власних рішень, не пристосовувався до швидкоплинної кон’юнктури сьогодення, хоча це інколи створювало проблеми і йому. Таким він був і на роботі, й у сімейних стосунках. Мені особисто пощастило знати Сергія Івановича з дитинства, бути знайомим із членами його родини: дружиною Сусанною Миколаївною, яка була архітектором, донькою Надією, яка теж стала викладачем і науковцем та багато років працювала у ВУЗах України, сином Ігорем, онуком Славою.

СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ…(присвячено світлій пам’яті Сергія Івановича Дорогунцова)

З моїм батьком, кандидатом економічних наук, доцентом Віталієм Сергійовичем Клиновим, Сергія Івановича пов’язувала багатолітня дружба, початок якої сягає кінця 40-х років минулого століття, коли вони були студентами спочатку юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, а потім – вищих курсів підготовки викладачів суспільних наук при цьому ж навчальному закладі. Варто згадати й про те, що з тодішнім випуском юридичного факультету КДУ (1953 рік) пов’язана доля ще однієї видатної постаті в українській економічній науці – академіка НАН України, д.е.н., професора, директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії наук України Юрія Миколайовича Пахомова, з яким С.Дорогунцов та мій батько довгі роки підтримували дружні стосунки. Також у мого батька й у Сергія Івановича був один науковий керівник з кандидатської дисертації в Академії суспільних наук, де обидва вчилися у 60-х роках. Товаришувала з моєю матір’ю й дружина Сергія Івановича. До мене самого Сергій Іванович також дуже добре ставився, як, щоправда, і до всіх представників молодого покоління науковців в РВПС. Хоча як науковий керівник він часто критикував мою роботу переважно за повільність та занадто сухий стиль викладення наукового матеріалу.

СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ…(присвячено світлій пам’яті Сергія Івановича Дорогунцова)

Пам’ятаю дуже теплу й гостинну атмосферу, яка панувала в родині Сергія Івановича. Згадується також величезна кількість книг у квартирі Дорогунцових, серед яких можна було, зачитавшись, і загубитись: насамперед це велика кількість енциклопедичних видань (С.Дорогунцов багато років співпрацював із видавництвом Української радянської енциклопедії), і найновітніша художня вітчизняна й зарубіжна література, і велика кількість періодики. Сергій Іванович завжди цікавився літературними новинками, вони з моїм батьком часто обговорювали у дружніх бесідах нові кінофільми, книжки, вірші, зокрема поезію «модного» тоді поета Євгена Євтушенка. Не можна не згадати й улюбленців родини Дорогунцових – кішок та котів, які за довгі роки мешкали поруч із господарями: Еллочка, Гуттіере, Жоржик, Олаф. Жоден із них не пропускав нагоди посидіти в голови родини на колінах, коли той передивлявся вечірній випуск новин. Згадується також, що Сергій Іванович дуже любив музику й пісні та неодноразово на ювілеях, за столом, разом з усіма міг і заспівати. Однією з найулюбленіших пісень у його родинному колі була найпопулярніша у 70-х роках, відома у виконанні Ганни Герман пісня «Надія», словами з якої й варто завершити ці спогади: «Надежда – мой компас земной, а удача – награда за смелость, а песни довольно одной, чтоб только о доме в ней пелось….. Снова между нами города, жизнь нас разлучает, как и прежде, в небе незнакомая звезда светит, словно памятник надежде»….

Незважаючи на те, що Сергій Іванович давно пішов із життя, зірка його імені світить на небі нам усім і сьогодні….

Дмитро Клиновий,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник,
доцент, провідний науковий співробітник відділу
методології сталого розвитку
Державної установи «Інститут економіки природокористування
та сталого розвитку Національної академії наук України»






Друкувати
Найбільш популярні матеріали