Україна остаточно перемістилась на задвірки світової економікиВ кінці 90-х років минулого століття глобальна економічна кон’юнктура посприяла тому, щоб Україна просто виповзла з дна економічної кризи. Сформувався певний запас господарської самодостатності, але розгул популізму, що охопив Україну, починаючи з кінця 2004 року, знівелював економічні здобутки початку 2000-х років і вже у 2009 році ми отримали небувалий спад ВВП.

Великий капітал, який сформувався в кінці 90-х років і виступав доволі сприятливим майданчиком для технологічної модернізації економіки, поступово трансформувався в необмежену владу олігархів. Коли це сталося? Це сталося внаслідок перемоги так званої помаранчевої революції, після якої олігархи почали домінувати над владними інститутами, а точніше формувати їх.

Поступово Україна з індустріально-аграрної країни перетворилася в аграрно-індустріальну, а віднедавна в сировинний придаток вже не лише Заходу, але й Сходу. Підтвердженням чого є те, що за підсумками 7 місяців 2020 року 50% загального експорту харчових продуктів – це залишки і відходи харчової промисловості (рис. 1).

Україна остаточно перемістилась на задвірки світової економіки

Рис. 1. Експорт та імпорт залишків і відходів харчової промисловості у 2010-2020 роках*
*розраховано за даними Державної служби статистики України

Якщо у 2010 році частка залишків та відходів харчової промисловості у загальному експорті харчових продуктів становила 18,65%, у 2014 році – 35,8%, у 2016 році – 40,1%, у 2020 році (7 місяців) – 50,1%. Тобто спостерігається зростання частки продукції з низькою доданою вартістю.

Фактично залишки та відходи харчової промисловості – це, як правило, корм для сільськогосподарських тварин високорозвинених країн та сировина для виробництва готової продукції.

Водночас в імпорті готових харчових продуктів частка залишків та відходів харчової промисловості є значно нижчою (у 2010-2020 роках питома вага залишків та відходів харчової промисловості в загальному імпорті харчових продуктів становила 8,2-10,5%). Це свідчення того, що Україна завозить переважно продукцію з високою доданою вартістю, стимулюючи закордоном створення нових робочих місць та введення додаткових потужностей у сектор переробно-харчових виробництв.

Відсутність в Україні цілісної аграрної політики у 2014-2020 роках поглиблює структурні диспропорції в аграрному секторі національної економіки і посилює сировинну спрямованість вітчизняного сільськогосподарського виробництва. Це дуже небезпечне явище, особливо напередодні запуску ринку земель сільськогосподарського призначення.
«Тепличні» умови, які створила влада для великого аграрного капіталу у 2014-2019 роках, не забезпечили модернізації агропромислового виробництва в сторону збільшення обсягів виробництва продукції з високою доданою вартістю та зменшення сировинних експортних потоків.

Відтак Україна з кожним роком стає все більшим сировинним придатком світової економіки. Агрохолдинги продовжують максимізувати свій прибуток на основі присвоєння небувалої за світовими мірками земельної ренти і вже приготувались за символічними цінами скупити землі сільськогосподарського призначення, починаючи з 1 липня 2021 року, коли ринок сільськогосподарських земель буде запущено.

Водночас особисті селянські та фермерські господарства не зможуть в боротьбі за збільшення банку сільськогосподарських земель конкурувати з акулами аграрного бізнесу і вже не за горами подальший занепад сільських територій. Планетарна економічна криза, спричинена пандемією коронавірусу, так чи інакше призведе до стискання ділової активності в глобальному масштабі, а це і зменшення попиту на українські сировинні товари, що свою чергу проб’є чергове дно зниження життєвого рівня пересічних українців.

Василь Голян, директор Європейського аналітичного центру





Друкувати
Найбільш популярні матеріали