Володимир Олефір
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу
секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Київ

Уряд кожної країни в більшій чи меншій мірі стикається з проблемою «тіньового» сектора або нелегального виробництва, розповсюдження і спо-живання товарів і послуг. Оскільки «тіньовий» бізнес є протиправною діяль-ністю він потребує постійного контролю і втручання правоохоронних органів з метою його мінімізації.

Для здійснення своєї діяльності правоохоронні органи повинні знати приблизні масштаби «тіньового» бізнесу та його динаміку. Однак отримати таку інформацію у повному обсязі достатньо складно, враховуючи прихова-ний характер нелегального бізнесу. В цьому випадку доцільно робити приб-лизні, більш-менш точні оцінки нелегальної діяльності, використовуючи не прямі, а опосередковані індикатори. В економіці все взаємопов’язано, що дає можливість на основі непрямих показників державної статистики та інших об’єктивних джерел окреслити обсяги і динаміку «тіньового» сектора.

Для підрахунку частки «тіньового» ринку алкогольних напоїв є два підходи, які різняться вихідною статистичною інформацією: 1) підхід, який ґрунтується на даних реалізації алкогольних напоїв у роздрібній торгівлі; 2) розрахунок на даних виробництва, експорту та імпорту алкогольних напоїв. Кожний із цих методичних підходів передбачає врахування динаміки наявно-го населення.

В табл. 1 представлено розрахунок частки нелегального обороту міц-них алкогольних напоїв на основі даних роздрібної торгівлі. Вихідними да-ними для розрахунку були: кількість наявного населення, легальний продаж міцних алкогольних напоїв у торговій мережі і мережі ресторанного госпо-дарства, а також загальновизнана оцінка обсягів «тіньового» ринку у базово-му році (2008 р.). Більшість експертів ринку вважають, що обсяг нелегально-го обороту міцних алкогольних напоїв у 2008 р. складав приблизно 20 %.

В основі розрахунку частки «тіньового» ринку лежить теза про те, що споживання алкогольних напоїв змінюється пропорційно до кількості насе-лення. Тобто воно не залежить від ціни, яка коливається відносно швидко, а скоріше від звичаїв, традицій та інших соціальних факторів, які змінюються достатньо повільно. Таким чином, знаючи обсяг споживання алкогольних напоїв у базовому році і кількість наявного населення у звітному році, можна визначити приблизні обсяги споживання алкоголю у звітному році. Обсяг не-легального споживання визначається як різниця між загальним споживанням і легальним продажем у торговій мережі і мережі ресторанного господарства.



В табл. 2 показано розрахунок обсягів «тіньового» ринку міцних алко-гольних напоїв на основі офіційних даних про виробництво, експорт та ім-порт. Розрахунок передбачає, що перехідні запаси на кінець року готової про-дукції у виробників і в торгівлі залишаються приблизно однаковими, а вся реалізована на внутрішньому ринку продукція споживається. Таким чином, легальне споживання буде дорівнювати сумі виробництва та імпорту за міну-сом експорту.

В табл. 3 зведено результати обчислення обсягів «тіньового» ринку міцних алкогольних напоїв на основі двох підходів. Як видно з табл. 3, оці-ночні результати дещо різняться між собою, хоча в цілому вказують на одна-кову динаміку. Впродовж 2008-2009 рр. «тіньовий» ринок зростав, а протя-гом 2010-2011 рр. – зменшувався. Відмінними виявились темпи зростання і спаду «тіньової» діяльності.



Якщо результати за двома підходами помітно різняться між собою, то можливі три варіанти подальшої їх обробки і тлумачення: 1) вибрати з двох підходів один і орієнтуватись на його результати; 2) усереднити результати за двома підходами; 3) на основі наявної додаткової інформації в діапазоні отриманих значень вибрати найбільш реальну оцінку «тіньового» ринку. На нашу думку, найбільш раціональним є третій варіант обробки отриманих ре-зультатів.

Серед наявної додаткової статистичної інформації, яка опосередкова-но свідчать про зростання нелегального обігу алкогольних напоїв і тютюно-вих виробів можна відзначити: 1) частку витрат на алкогольні напої і тютю-нові вироби в структурі кінцевих споживчих витрат домашніх господарств; 2) смертність населення від випадкового отруєння та дії алкоголю; 3) кіль-кість хворих, які перебували на обліку у медичних закладах, на кінець року з діагнозом розладу психіки та поведінки внаслідок уживання алкоголю (алко-голізм і алкогольні психози).

Динаміка цих показників впродовж 2008-2012 рр. вказує на те, що сут-тєвого збільшення нелегального обігу не відбулось. Частка витрат на алкого-льні напої і тютюнові вироби в споживчих витратах домогосподарств зроста-ла, що свідчить про те, що населення у великих обсягах не купувало нелега-льну продукцію. У протилежному випадку частка витрат залишилась би не-змінною або навіть зменшилась. Статистика також не зафіксувала суттєвого збільшення отруєнь сурогатними алкогольними напоями і зростання кількос-ті хворих алкоголізмом і алкогольними психозами. Це дає підстави за реальні значення оцінки брати величини не більші за середні (табл. 3).