Лєшек Бальцерович – людина-легенда, блискучий економіст і стратег. На початку 1990-х він провів кардинальні економічні реформи, названі "шоковою терапією", які вивели відсталу і бідну Польщу на рівень розвинутих країн Європи. Його називають архітектором польського економічного дива, а він сором’язливо уточнює, що це не його заслуга, а скоординовані й чіткі дії зібраної ним команди. Йому пропонують високі посади в урядах різних країн світу (у тому числі й в Україні), а він із посмішкою констатує, що посади для нього нічого не варті, адже єдине, що він може запропонувати – це свій досвід.

Про першочергові і критично необхідні кроки для виходу України з кризи, невідворотність падіння гривні, важливість швидких і ефективних реформ для збереження рейтингів політиків та війну, яка повинна прискорити ці реформи колишній віце-прем’єр, міністр фінансів і глава Національного банку Польщі Лєшек Бальцерович розповість медіа-аналітику й політичному консультанту Олексію Ковжуну у "Першій студії". Програма вийде в ефір уже цього понеділка, 6 квітня, о 22:00.

Про те ж, чому для України критично важливо не запізнитись з реформами, основну різницю між Помаранчевою революцією і Революцією Гідності й необхідність ухвалювати непопулярні рішення, аби країна могла рухатися вперед, Лєшек Бальцерович розповів в інтерв’ю.

Пане Лєшеку, є приклади реформування Польщі, Грузії, країн Прибалтики… Який із них підходить для України найбільше? Чи нам варто шукати якийсь особливий шлях?

Є зразки реформ, і вони універсальні для всіх країн. Це як у медицині: якщо людина хвора на туберкульоз, то неважливо, українець чи китаєць – терапія та сама. Так і в економіці.

Тоді яка, на Вашу думку, формула українського економічного дива?

Головна проблема, яку потрібно вирішити – це досягти економічного зростання, бо воно найбільш важливе для рівня життя людей, для фінансування армії. Одним із перших кроків у цьому напрямку, на мою думку, має стати приватизація системотворчих державних підприємств. Треба скоротити вплив держави та кількість чиновників так, щоб у рамках правової держави люди могли розвивати свої ініціативи. Потрібно віддати державні підприємства у приватні руки, але водночас створити конкурентне середовище. Для цього вам необхідно провести демонополізацію та лібералізацію зовнішньої торгівлі. Також варто стежити за реалізацією угоди з Міжнародним валютним фондом, бо там прописані саме ті заходи, яких Україна потребує найбільше. Без втілення цієї угоди у вашої країни банально не буде грошей, тож вам критично необхідне фінансування. А без грошей не буде стабілізації. Все просто.


Ви часто говорите, що реформи повинні бути радикальними, їх треба впроваджувати дуже швидко. Але, як ми бачимо на прикладі Грузії, занадто швидке реформування призвело до народного невдоволення, і Президент Саакашвілі потрапив у немилість. Чи не чекає такий результат і на Україну?

Саакашвілі потрапив у немилість не через реформи. Навпаки, саме впровадження реформ і боротьба з корупцією сприяли його популярності. Його підвело дещо інше. Як мені розповідали самі грузини, він був занадто репресивним, тож у нього з'явилися серйозні опоненти. У вас ситуація зовсім інша. Коли після Майдану до влади в Україні прийшла нова команда, вона отримала у спадок надзвичайно складну економічну обстановку. Тому вкрай необхідно впроваджувати реформи дуже швидко, незважаючи на падіння популярності і рейтингів, що все одно неминуче. Тоді й ситуація покращиться набагато швидше, а у тих, хто проводив реформи, з'явиться шанс не втратити владу. Але якщо за тих самих обставин запізнитися з реформами чи вони будуть недостатніми, тоді й країні буде набагато гірше, і тим, хто при владі – теж.

У будь-якій справі, тим більше в реформуванні цілої країни, важлива згуртована команда. Як Ви вважаєте, в Україні вдалося створити таку команду?

Після зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, спікером Верховної Ради, міністром фінансів я зробив висновок, що вони дуже хороші люди і справжні професіонали, але вони й самі зараз не в змозі оцінити, чи створено таку ефективну команду, чи ні. Але я знаю, що є узгоджена програма. І дуже важливо, щоб вона була втілена в життя. Також вчора я мав зустріч із депутатами парламенту. Мене приємно вразило, що серед парламентарів багато молодих людей, які не поставили мені жодного популістського запитання. Вони дізнавалися, як проходили реформи у Польщі, наскільки швидко й успішно. Я їм відповів, що головне все робити комплексно і в найкоротший термін. Взагалі, мені здається, що з політичної точки зору у вас зараз найкраща ситуація для реформ за весь час існування України.

Ви бачите різницю між Помаранчевою революцією 2004-го і Революцією Гідності 2014-го?

Помаранчева революція стала великим розчаруванням. І не тільки для вас, але й у Польщі теж. І для мене особисто. Різниця, звичайно, відчувається. Зараз, по-перше, стало менше конфліктів усередині правлячої команди. По-друге, нині у політиків рівень усвідомлення того, що потрібно зробити, набагато вищий. Найголовніше для вас – дуже швидко реформувати країну. Але всі можновладці, навіть найкращі, потребують того, щоб за ними постійно наглядали, щоб суспільство і засоби масової інформації організовано моніторили все, що робить влада. Не треба критикувати глобально – тільки з конкретних питань. Наприклад, який план по "Нафтогазу"? Якщо такого плану немає – це погано. Уряд повинен розробити конкретну схему з кількома найголовнішими пунктами, які необхідно впровадити, а суспільство має стежити за її втіленням. Наприклад, можна зробити контрольний список – ліквідація монополій, стабілізація, скорочення бюджету – і систематично давати йому оцінку, але публічно, щоб суспільство знало про все, що відбувається. Саме так працює демократія.

А як боротися з популізмом? В Україні – це улюблена "фішка" політиків…
Скрізь є популісти. У Польщі вони теж є. Але серйозні політики впроваджують непопулярні рішення, бо вони знають, що без цього країна не рухатиметься вперед. Немає можливості чекати п'ять років, а потім ухвалювати складні рішення. За це п'ятиріччя обставини кардинально зміняться, і буде запізно щось робити. Політики мусять спромогтися на непопулярні, але вкрай необхідні кроки. Хоча, звичайно, треба аргументовано доносити до суспільства свою позицію, обґрунтовувати свої дії.

Війна на Сході України заважає реформам?

Війна – це завжди погано, але це хороший привід, щоб провести реформи. Щоб зміцнити Україну, ви повинні впроваджуватися реформи, тоді економіка почне працювати, а це необхідно для підвищення рівня життя людей і фінансування армії. Аби зупинити агресію, необхідно зробити так, щоб для них було ризиковано воювати. Крім того, дуже важлива реакція Заходу. Якщо Україна робитиме те, що потрібно, і не буде поводити себе як греки, тим більше буде до неї симпатій. Чим успішнішою буде Україна, тим більшу підтримку отримає від Заходу.

Прес-служба Національної телекомпанії України