За последние десятилетия в сознание наших сограждан прочно вошли понятия процента, прибыли, налогов, курса и всего прочего, что связано с деньгами. Нашу жизнь стало невозможно себе представить без постоянной связи с банками. Стало очевидным, что с помощью таких атрибутов денежного обращения как процент и налоги можно управлять экономикой. И во всей этой ситуации можно обнаружить, что сущность категории денег нами осознана не до конца. Она настолько неуловима, что многие экономисты не рискуют дать ей однозначное определение. Между тем, всё чаще встречаются публикации, посвящённые проблеме внешнего управления Украиной, инструментом осуществления которого является отечественная денежная система. Эта статья является очередной попыткой обретения ясности в этом вопросе.

Глобальна безпека як глобальний «температурний режим» впливає на всі держави, і методи оцінки конкретною державою своєї національної безпеки на сьогодні є абсурдними в умовах глобалізації та зміцнення тенденцій циклічного руху. Термін «національна безпека» можна використовувати лише як політику захисту національної економіки від економічних та інших шоків під час глобальних коливань.

Последнее время появилось достаточно много публикаций о том, что доля государственных расходов по отношению к размеру валового внутреннего продукта (ВВП) Украины чрезмерно велика, и что это ведёт к торможению экономического роста (Например). Однако с этим трудно согласиться.

Практика останніх років свідчить про те, що все більше і більше українців виїжджає за межі країни для пошуку роботи. Окремі представники владного істеблішменту навіть бачать в цьому позитив, оскільки гастарбайтери стали одними з основних інвесторів української економіки.

Президентська кампанія набирає обертів. Необхідною умовою реєстрації кандидатом в Президенти України є внесення застави у розмірі 2,5 млн. грн. Колишній міністр фінансів України Віктор Пинзеник висловив думку щодо доцільності збільшення розміру такої застави, ув’язавши свою позицію з позитивним ефектом, який може отримати державна скарбниця.

Пишу «поворот», навіть «переворот», а не «прорив», бо останній надто вже набив оскому. Можу гарантувати, що дефолту не буде, оскільки вже майже 30 років Захід надає Україні рівно стільки, скільки потрібно для утримування на плаву.

Сегодня самым часто используемым словом в разговорах о достижении экономического роста является слово «инновации». Инновации в общественном производстве, безусловно, являются первейшим условием для достижения успеха в деле достижения роста. И об этом уже давно знает каждый. Но, тем не менее, вот уже 28 лет руководство страны, сменяя друг друга, не может это условие реализовать. Что мешает? Бездарность? Алчность? Некомпетентность? Или нежелание привести страну к успеху? А может быть – порочные традиции?

МВФ все ж таки надає Україні черговий транш, що поглиблює боргу залежність нашої країни. Різні думки лунають з цього приводу. Одна група експертів та політиків переконана в неможливості національної економіки втриматися на плаву за теперішніх умов без допомоги МВФ, інша – виступає проти затягування боргового зашморгу.

За багато років реформ український уряд так і не приступив до демонополізації газового ринку, що й надалі зберігає за НАК «Нафтогаз України» абсолютну монополію, яка не дозволяє забезпечити прозорі умови постачання різним категоріям споживачів блакитного палива.

Свершилось. Кабмин и МВФ ударили по рукам – цены на газ подняли, деньги на проценты по долгам Фонду получили, разрешение на заимствование двух миллиардов долларов на рынке ценных бумаг для покрытия дефицита государственного бюджета под 9% – тоже получили. До выборов можно не печалиться. После нас – хоть потоп.

Есть эксперты, мнение которых для большинства украинцев априори является истинным. К их числу, безусловно, относится Виталий Портников.

Для лісової галузі настали непрості часи. Вже третій рік поспіль ми всі змушені боротись за збереження галузі та трудових колективів. З того часу, коли нас віддали «під опіку» Міністерству аграрної політики та продовольства України, ми залишені сам на сам зі своїми проблемами. Батьки завжди турбуються та дбають як за своїх, так і за прийомних дітей. А ми – непотрібні. Найбільше від такого «піклування» потерпають лісівники Півдня та Сходу України.