Етап незворотних змін в українській політиці розпочався 8 квітня з гучного та принизливого для влади провалу конституційної реформи.
До моменту голосування за зміни до Конституції сателітні до центральної влади клани викохували проект внутрішньої ротації – відсторонення народу від процесу зміни владних команд у 2004 році. Зокрема, передбачалося: Януковичу – видати у спадок крісло Президента без повноважень, Кучмі – справжню владну булаву разом з прем’єрською посадою, Медведчуку – омріяну посаду голови Верховної Ради. Однак ці плани провалилися, а на їх руїнах народився абсолютно новий, мальовничий політичний ландшафт.

По-перше, Леонід Кучма психологічно зламався і нарешті зважився прийняти гарантії родинної безпеки та недоторканості капіталу від певних кіл Сполучених Штатів Америки. Зрозуміло, не просто так, а в обмін на відхід від влади з власної волі та відкриття шляху до перемоги Віктору Ющенку. Для прийняття такого рішення Леоніду Кучмі був наданий останній, обмежений конкретною датою термін. І він у цей термін вклався. Він прийняв ультиматум за порадою (а потім і під прямим тиском) свого зятя Віктора Пінчука.

Співвідношення між різними формами господарювання в кожній з країн Центральної і Східної Європи складаються по-різному. В більшості з них велику питому вагу становлять дрібні селянські господарства, землекористування яких не перевищує 5 га. В Албанії такі господарства використовують 95 відсотків усіх сільськогосподарських угідь країни, в Болгарії – 30, Румунії – 45, Словенії – 47, Угорщині – 22 відсотки [7]. Розміри інших господарських структур, що виникли в процесі реструктуризації аграрного сектора, за площею використовуваних земель є значно меншими порівняно з колишніми колективними і державними господарствами. Наприклад, у Чехії державні сільськогосподарські підприємства до реорганізації мали розмір за земельною площею 6 тис. га, а колективні господарства – 2,5 тис. га. Створені ж в процесі їх реструктуризації селянські господарства мають середній розмір 15 га, господарські товариства – 616 га, нові сільськогосподарські виробничі кооперативи – 1587 га. У використанні селянських господарств у 1995 році знаходилось 18,2 відсотка земель, господарських товариств – 17,1, кооперативів – 49,4 і держгоспів, які ще тоді зберігалися, – 15,3 відсотка [8].

Незважаючи на значне подрібнення господарських структур колишнього колективно-державного сектора в Албанії, Румунії та Словенії, наприклад, при фінансовій підтримці нових форм господарювання з боку держави ці країни серед усіх інших колишніх країн соціалістичного табору не лише першими подолали спад виробництва сільськогосподарської продукції, а й відновили його рівень, який вони мали до здійснення сучасних аграрних перетворень (таблиця 3). З цього аж ніяк не пропонується висновок про необхідність такого ж подрібнення сільськогосподарських підприємств суспільного сектора в Україні. З наведених прикладів випливає інший висновок: причиною глибокої кризи аграрного сектора в нашій країні є відсутність належної підтримки його з боку держави. Зміну форм господарювання незначної кількості підприємств суспільного сектору, яка в більшості випадків звелася лише до зміни вивіски, а також подрібнення окремих з них в процесі реорганізації (таких господарств налічується менше сотні з 15 тис. їх загальної кількості), аж ніяк не можна вважати причиною всіх негараздів у нашому сільському господарстві, як це дехто намагається стверджувати.

Олексій Онищенко (1928 - 2006), академік НАНУ, керівник відділення аграрних проблем Інституту економіки НАНУ

Olexij Onischenko (1928 - 2006), Memder of the National Academy of Sciences of Ukraine, Head of Agrarian Problems Department of the Institute of Economy at NASU

ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ АГРАРНОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ

FORMING OF NEW ORGANIZATION STRUCTURE OF AGRARIAN SECTOR OF UKRAINE

Розкриваються особливості притаманних ринковій економіці форм господарювання на селі, узагальнюється досвід формування організаційної структури сільськогосподарського виробництва в інших, зокрема постсоціалістичних країнах, висловлюється припущення щодо шляхів поступового створення такої структури в нашій країні.

Uncovering forms of ownership in the rural raions, inherent to the market economy; summarizing the experience of agricultural development in the former socialistic countries, suggesting the ways for creating similar structure in our country.

Опубліковано в №1, січень 1999 року.

Продовжуємо тему узагальнення і передбачення можливого розвитку економіки України, яка вже переступила межу тисячоліть. Що можна очікувати в майбутньому? Які обнадійливі чи, навпаки, безнадійні перспективи нашого подальшого розвитку?

Є безліч макро- і мікроекономічних проблем, у вирі яких потрібно ґрунтовно розібратися, весь час щось обчислюючи, аналізуючи, порівнюючи, прогнозуючи... Є й установа, яка ось уже четвертий рік займається даними проблемами, а саме: Інститут економічного прогнозування Національної академії наук України.
То ж кому, як не директору відомого інституту, академіку НАН України, академіку нового часу, нової хвилі Валерію ГЕЄЦЮ, найдоречніше поділитися думками з цього приводу.


Валерій ГЕЄЦЬ:
«Підсумки 2001 року будуть набагато скромнішими»

Valeriy Geets
«The results of 2001 will be much more modest»

ИННОВАЦИОННАЯ МОДЕЛЬ РАЗВИТИЯ ДОНЕЦКОГО РЕГИОНА

INNOVATION MODEL OF THE DONETSK REGION DEVELOPMENT

Виктор ЯНУКОВИЧ,
доктор экономических наук,
председатель Донецкой областной государственной администрации

Victor YANUKOVYCH,
Doctor of Economic Sciences,
Head of Donetsk Oblast State Administration

В условиях неустойчивой государственной региональной политики единственной и эффективной стала разработка Программы развития Донецкой области на период до 2020 года.

Такого рода программа разрабатывается на уровне области впервые, ее необходимость обусловлена рядом причин.

До настоящего времени область имела опыт разработки целевых и комплексных социально-экономических программ на среднесрочную перспективу.

Переход на программно-целевое управление дал возможность в целом преодолеть негативные тенденции в экономике и создать основу для решения социальных проблем и самой главной из них – проблемы занятости. Этому способствовало введение на значительной территории области специальных правовых режимов инвестиционной деятельности.

Программа научно-технического развития области при всем многообразии решаемых с ее помощью технических, экономических задач имеет социальную направленность в соответствии со стратегическим курсом государства на построение социально ориентированной рыночной экономики.

Лешек БАЛЬЦЕРОВИЧ
Віце-прем’єр-міністр, міністр фінансів Польщі
УРОКИ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Leszek BALCEROWICZ
Vice-Prime-Minister, Minister of finances, Poland
LESSONS FROM TRANSITION

Опубліковано в №3, березень 2000 року.

Дякую Вам за добрі слова привітання і надану мені можливість виступити з промовою про уроки перехідної економіки. Я пропоную такий порядок: мій виступ триватиме тридцять п’ять хвилин, а решта часу залишається для запитань та відповідей.

Я почну з порівняння (на основі емпіричних спостережень) різних рівнів життя в країнах Центральної та Східної Європи. Десять років тому різниця була значно меншою, ніж тепер. Упродовж останніх десяти років в економічних показниках цих країн спостерігалися вирішальні зміни. Отже, виникає логічне запитання – чому? Які саме прямі та непрямі причини призвели до виникнення різниці? Незважаючи на те, що в певному сенсі становище багатших нині країн і десять років тому було кращим, я не вважаю, що різницю слід пов’язувати з різницею в початкових умовах. У даному випадку навряд чи можна говорити про пряму залежність. Початкові умови не можуть служити поясненням різниці в рівнях економічного розвитку, що так яскраво проявилася упродовж останніх десяти років перехідного періоду. Певною мірою початкові умови можна вважати опосередкованим, але не прямим фактором такої контрастної різниці. Таким чином, якщо початкові умови не можна вважати головними причинами поглиблення різниці в економічному розвитку, то виникає запитання про те, що стало головною причиною або причинами такого явища? На мою думку, відповідь полягає у величезній різниці в якості економічної політики.

Борис Євгенович Кваснюк (1938 – 2008) – відомий український вчений, зробив вагомий внесок у становлення і популяризацію наукового та громадсько-політичного журналу «Економіст», формування стратегії його розвитку. Науковий та життєвий досвід вченого допоміг журналу посісти чільне місце на вітчизняному ринку наукової періодики і сформувати широке коло постійних авторів та читачів. Ми завжди будемо пам’ятати Бориса Євгеновича як Людину з великої літери, непересічну особистість і талановитого науковця.


УКРАЇНСЬКІ РЕФОРМИ: ТЕОРЕТИЧНІ ДЖЕРЕЛА ТА ПРАКТИКА

UKRAINIAN REFORMS: THEORETICAL SOURCES AND THE PRACTICE

Стаття опублікована в №4, вересень – жовтень 1997 року

БОРИС КВАСНЮК,
Науковий консультант Президента
України з питань економіки,
доктор економічних наук

BORYS KVASNUK,
Scientific consultant of the President of Ukraine on the issues of economy,
Doctor of Economical Sciences

Автор аналізує, що зроблено
реформаторами. Він критично
оцінює дії урядів та пропонує
девальвацію гривні.

The author analyzes what have been
done by the reformers. His attitude to
the actions of the governments is critical.
Devaluation of the Hryvna is proposed,
as a way out of the crisis.