За последние несколько десятков лет в Украине периодически возникали разного рода проблемы, которые в последующем стали хроническими и точка возврата к нормальному состоянию была пройдена. К таким проблемам относится проблема обеспеченности хозяйственного комплекса и населения водными ресурсами. Для одних регионов наиболее важной составляющей решения водной проблемы является предупреждение техногенных подтоплений, для других – наводнений и паводков, для третьих – реинжиниринг систем орошения и осушения. Наиболее депрессивным сегментом водохозяйственного комплекса является, безусловно, водопроводно-канализационное хозяйство, где уровень физического износа водопроводных и канализационных сетей является уже угрожающим и представляет потенциальную опасность для коммунального хозяйства в целом.

К сожалению, политика государства в области решения наиболее острых водных проблем никогда не была системной и последовательной: эксплуатация водохозяйственных и водных объектов финансировалась по остаточному принципу. Гидротехнические сооружения мелиоративных систем за последние двадцать лет в преобладающем большинстве так и не были реконструированы. Не отработан до сих пор механизм стимулирования хозяйственных субъектов к более эффективному использованию шахтных, карьерных и дренажных вод. Очень медленно внедряются маловодные и безводные технологии на промышленных предприятиях отраслей, являющихся основными потребителями водных ресурсов.

Банківські системи країн СНД розпочали своє становлення майже одночасно – після отримання незалежності внаслідок розпаду Радянського Союзу. Саме на початку 90-х років ХХ ст. в країнах співдружності були засновані інститути національних банків, в основу яких, в переважній більшості, лягли структура та методи діяльності державних банків відповідних республік колишнього СРСР. Оскільки в радянський час другого рівня банківської системи не існувало, то падіння адміністративно-командного ладу економіки призвело до активного розвитку комерційної банківської діяльності. Через відсутність досвіду та напрацювань в цій сфері банківські системи країн СНД розвивалися по-різному й сьогодні характеризуються різним ступенем стабільності та ефективності.

Досить важко визначити спільні характеристики притаманні банківським системам країн СНД, оскільки вони досить сильно різняться між собою, однак використовуючи показник співвідношення активів до ВВП і такий показник економічного добробуту як ВВП на особу, їх можна згрупувати в три групи.

Віктор САБАДАШ,
кандидат економічних наук,
голова Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки вчених-економістів



Екологозбалансований розвиток як пріоритетний напрям державної політики має враховувати соціо-еколого-економічні інтереси як можна більшого кола економічних суб’єктів, оскільки ступінь взаємопов’язаності рішень, які приймаються у різних сферах людської діяльності, є досить високим. Беззаперечним і очевидним є той факт, що досягнутий рівень соціально-економічного розвитку, який базувався на практично безконтрольному залученні і використанні природних ресурсів, досяг меж свого зростання. Обмеженість природних ресурсів і витратні тенденції у ресурсній політиці загрожують екологічними конфліктами (ЕК), наслідки яких досить складно спрогнозувати. Без своєчасного врегулювання ЕК трансформуються у міждержавні та міжрегіональні конфлікти, насильницькі протистояння і сутички. Реальність сьогодення така, що суспільство змушене жити в умовах існуючих ЕК, бути готовим до їх виникнення і запобігання, чітко усвідомлювати необхідність їх подолання, бути у змозі їх ефективно розв’язувати.

Олександр ЛАЙКО,
кандидат економічних наук,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України

Нові вектори соціальної та економічної політики вимагають все більше фінансових ресурсів для своєї ефективної реалізації, а джерелом бюджетних надходжень має бути розвинений реальний сектор економіки. Вважається, що в нашій країні з її насиченістю природними багатствами та з надзвичайно сприятливою для економічного розвитку концентрацією ресурсних та деяких інфраструктурних факторів мав би спостерігатись бурхливий і стрімкий розвиток. Однак за результатами останніх двадцяти років ми ледь сягаємо значень економічних показників 1990 року, а за такими важливими показниками як ВВП, обсяг залучених інвестицій, ступінь придатності основних виробничих засобів, обсяг виробництва промислової та аграрної продукції і т.д. сучасна Україна навіть відстає. Незважаючи на очікування бурхливого розвитку та припливу інвестицій, суттєвого економічного зростання не відбувається. На нашу думку, проблема полягає у наявності в нашій країні лише ресурсної складової інвестиційного потенціалу при майже повній нерозвиненості інфраструктурного сектора та відсутності інституціональних умов для реалізації людської гуманітарно-інтелектуальної складової.

Володимир ПАРСЯК,
доктор економічних наук,
Національний університет
кораблебудування
імені адмірала Макарова, Миколаїв

«Політика – це концентрований прояв економіки». Були часи, коли цей вислів мав надзвичайну популярність. Напевно і в наші дні знайдеться чимала кількість людей, які знайдуть безліч аргументів на його користь. Ми лише скористаємося прийнятною формою, аби завершити логічний ланцюжок: «Економіка – концентрований прояв екології». Коло замкнене.

Людство перетворило економічне зростання у нав’язливу ідею. Навіть сповільнення його темпів сприймається як трагедія, про яку сповіщають падіння фондових індексів, втрати мільярдів грошових одиниць найбагатшими людьми планети та останніх заощаджень міноритаріями, масові звільнення найманих працівників, зниження рейтингів інвестиційної привабливості країн, позиції яких у світі споконвіку здавалися непохитними тощо.

1. Введение. В настоящее время много уделяется внимания разным зонам – Зоне свободной торговли (ЗСТ), Единому экономическому пространству (ЕЭП) и Таможенному союзу (ТС). Но этот вопрос не так прост, как кажется, так как есть аргументы как за, так и против свободных зон.

Главный аргумент «за»: минимальные пошлины – обе ЗСТ будут способствовать международному разделению труда, учитывающему возможности отдельных объединяющихся стран, что позволит поднять экономический рост в странах «зоны».

Главный аргумент «против»: ЗСТ приведут к сворачиванию отдельных неконкурентных производств и соответственно к росту безработицы. В этом случае говорится, что необходима защита отечественного производителя, протекционизм, т.е. отход от свободы торговли.

Думается, что более обоснованный вывод можно сделать, если рассмотреть эти аргументы вместе. И найти оптимальное соотношение между ними.

1. Введение. Пока «гром не грянет – мужик не перекрестится». Сейчас инфляционное «небо» относительно чистое: в январе – феврале этого года инфляция была небольшая, менее 0,5%. Но не исключено, что вскоре гром грянет. Поэтому имеет смысл ещё раз проанализировать причины инфляции и меры её предупреждения.

2. К основным причинам инфляции обычно относят следующие:
- слабая конкуренция в Украине из-за высокого монополизма рынка [1];
- высокое налоговое давление;
- рост мировых цен на энергоресурсы и продовольственные товары;
- монетарный характер инфляции [2].

3. Конкуренция. Влияет ли конкуренция на инфляцию? Для этого предварительно зададимся вопросом: была ли конкуренция в 90-е годы выше, чем в 2000-е годы? Вряд ли? Особых доказательств этого в литературе я не встречал. Тем не менее, цены возросли за этот период более, чем в сотни тысяч раз.