Домогосподарства є одними з основних землевласників і землекористувачів, а в 90-ті роки минулого століття завдяки цим суб’єктам аграрного підприємництва вдалося уникнути голоду в країні. На жаль неналежна підтримка держави не дає змоги цій категорії господарств переходити на стандарти господарювання, які вимагаються директивами Європейського Союзу. Особливо ускладненим, на наш погляд, для домогосподарств буде вирішення проблеми дотримання вимог Директиви 91/676/ЄЕС стосовно охорони вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел.

Домогосподарства відзначаються значним варіаційним розмахом рівнів використання органічних та мінеральних добрив. Відсоток господарств, які використовують органічні добрива, є значно вищим, оскільки домогосподарства утримують велику рогату худобу, свині та птицю, що дає можливість формувати власну органічну складову підживлення посівних площ. За період з 2005 по 2013 рік відсоток господарств, які використовують органічні добрива, коливався в інтервалі 83–89 %. У 2013 році порівняно з 2005 роком частка господарств, які використовують органічні добрива, знизилася на 5,7 % і склала 83,3 %. Причиною таких змін є те, що поголів’я великої рогатої худоби в особистих селянських господарствах у 2013 році порівняно з 2005 роком зменшилося на 789,8 тис. голів, свиней – на 460,4 тис. голів.

Значно меншою є частка господарств, які використовують мінеральні добрива (за період з 2005 по 2013 рік вона коливалась в межах 54,5–56,7 %). Це пояснюється тим, що не всі домогосподарства мають фінансові можливості для придбання мінеральних добрив, тим більше після економічної кризи 2008 року, коли значно зменшилося виробництво вітчизняної продукції і збільшився імпорт.

Ускладнює процеси моніторингу забруднення водних об’єктів із сільськогосподарських джерел також те, що в майже половини домогосподарств земельні ділянки знаходяться не в єдиному масиві, тобто має місце фрагментарність землекористувань. Хоча у 2013 році порівняно з 2005 роком в динаміці частки домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, відбулися зміни в сторону зменшення даного показника. Якщо у 2005 році він становив 44,5%, то у 2013 році – 43,1 %. Незважаючи на деяке зменшення частки домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, у 2013 році порівняно з 2005 роком фактично не змінилася середня віддаленість земельних ділянок, незважаючи на те, що у 2012 році спостерігалося її збільшення.

Приведені вище характеристики внесення домогосподарствами органічних та мінеральних добрив, а також фрагментарність належних їм масивів свідчать про те, що на сьогодні надзвичайно ускладненим є налагодження моніторингу забруднення водних об’єктів нітратами із сільськогосподарських джерел саме цією категорією господарств. При цьому у Європейському Союзі забруднення вод нітратами контролюється дуже жорстко.

Основним індикатором ефективності захисту водних об’єктів від забруднення нітратами із сільськогосподарських джерел є концентрація нітратів у підземних та поверхневих джерелах. Багаторічна динаміка концентрації нітратів у підземних водах країн ЄС (рис. 1) свідчить про те, що за період 1992–2012 рр. максимальна величина забруднення 20,40 мг NO3/л спостерігалася у 2006–2007 рр. З 2009 року спостерігається коливання концентрації нітратів на рівні 19,00–19,30 мг NO3/л.

Рис. 1. Динаміка концентрації нітратів у підземних водах країн ЄС
(за даними Європейського агентства з навколишнього середовища)

Європейське агентство з навколишнього середовища (European Environment Agency) відмічає, що загального європейського тренду середньорічних концентрацій нітратів у підземних водах в цілому не спостерігається.

Щодо поверхневих вод ЄС, насамперед річок, концентрація нітратів неухильно знижується протягом періоду 1992–2012 рр. Так, з 2009 року встановилася межа концентрації 1,82 мг NO3/л (рис. 2).

Європейське агентство з навколишнього середовища вказує, що сільське господарство є найбільшим донором забруднення азотом і, у зв’язку із запровадженням директиви ЄС щодо нітратів і вжиття відповідних заходів, в окремих регіонах за останні 10–15 років забруднення нітратами внаслідок сільськогосподарського виробництва значно скоротилося. Це й обумовило тенденцію скорочення концентрації нітратів у річках ЄС.

Рис. 2. Динаміка концентрації азоту у річках країн ЄС
(за даними Європейського агентства з навколишнього середовища)

Рівень концентрації нітратів у підземних водах також обумовлено часткою та інтенсивністю сільськогосподарської діяльності в країні. У 2012 році у 23 з 32 країн ЄС за даними станцій моніторингу підземних вод спостерігалася середня концентрація нітратів вище граничного рівня (згідно із Директивою 2006/118/EC – 50 мг NO3/л).

Бельгія та Іспанія характеризувалися найвищою часткою (понад 20 %) підземних вод з середньою концентрацією вище граничного рівня, висока частка (10–20 %) підземних вод з середньою концентрацією вище граничного рівня мала місце в Австрії, Кіпрі, Чехії, Данії, Німеччині, Італії, Чорногорії, Нідерландах і Португалії. Частка підземних вод з середньою концентрацією вище граничного рівня, як правило, низька (більшість або всі підземні станції характеризуються концентрацією меншою, ніж 10 мг NO3/л) в Албанії, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Фінляндії, Ісландії, Литві, Норвегії, Сербії, Швеції та Великобританії. Тобто переважна більшість країн, де низькою є частка підземних вод з концентрацією нітратів вище граничного рівня, – це країни-колишні югославські республіки та постсоціалістичні країни (Албанія, Литва), а також скандинавські країни.

Результати спостережень Європейського агентства з навколишнього середовища показують, що в Північній Європі концентрація нітратів у підземних водах є низькою, тоді як у Західній Європі рівень цього показника був стабільним з плином часу. У Східній Європі середня концентрація нітратів у підземних водах почала знижуватися після 1996 року, але знову збільшилась після 2003 року, починаючи з 2008 року концентрація знизилася і відносно стабілізувалася з 2010 року, сягнувши рівня 1992 р. – нижче 10 мг NO3/л.

З приведеного вище випливає висновок про те, що Європейський Союз сформував розгалужену мережу моніторингу забруднення нітратами водних об’єктів із сільськогосподарських джерел, що дало можливість ідентифіковувати джерела попадання азотистих сполук і підбирати методи їх локалізації. В Україні необхідно використати цей досвід, особливо щодо скидів азотистих сполук у водні об’єкти домогосподарствами, які не мають змоги утримувати відповідні служби агрохімічного забезпечення.

Відділ проблем економіки земельних і лісових ресурсів
Державної установи «Інститут економіки природокористування
та сталого розвитку Національної академії наук України»