Економіка Волинської області за роки незалежності зазнала значних деформацій, проявом чого є втрата традиційної сільськогосподарської спеціалізації адміністративними районами поліської зони, значні перекоси в структурі промислового виробництва, поглиблення диспропорцій в соціальній стратифікації регіону. Незважаючи на численні реляції керманичів області в попередні роки, Волинь є одним із найбільш депресивних регіонів України. Особливо скрутне становище має місце в зоні Полісся, де спостерігається високий рівень безробіття та низький рівень доходів на душу населення.

Така ситуація в економіці поліських районів має об’єктивні передумови. За винятком окремих випадків, коли завдяки Адаму Мартинюку здійснювалась розбудова соціальної інфраструктури села в окремих населених пунктах Любешівського району, у переважній більшості громад зони Полісся доексплуатовується ще інфраструктура радянських часів, панує масове безробіття, не використовується повною мірою або ж використовується нераціонально природно-ресурсний потенціал. Причин такої ситуації багато. Однією з них є відсутність потужного лобі у вищому політичному істеблішменті країни, яке сприяло б залученню значних обсягів інвестиційних ресурсів у базові ланки господарського комплексу Волинського Полісся.

Надзвичайно повільно проходять процеси формування на базі особистих селянських господарств обслуговуючих та збутових кооперативів, які дали б можливість розбудувати інфраструктуру зберігання і первинної переробки сільськогосподарської сировини, що сприяло б її продажу не в період збору врожаю, коли ціни у зв’язку із значною пропозицією є мінімальними, а в період, коли рівень цін відповідає реальній вартості продукції, яка продається. Інститут сільськогосподарського дорадництва фактично відсутній, що не сприяє обізнаності одноосібників відносно поведінки на ринку кредитних ресурсів та в земельних питаннях.

Криза волинської економіки поглиблюється також значними деформаціями у сфері сільськогосподарського виробництва, які призводять до виснаження природно-ресурсної бази, в першу чергу грунтів. Свідченням чого є скорочення протягом багатьох років посівних площ сільськогосподарських культур, які найбільшою мірою відповідають принципам раціонального землекористування, особливо в поліській зоні. Зокрема, значно скоротилися посівні площі жита: якщо у 1990 році під жито відводилось 58 тис. га, то у 2014 році ця сільськогосподарська культура сіялася на площі 31 тис. га (рис. 1). Більше того, у 1990 році посівна площа льону довгунця складала 25,3 тис. га, у 1995 – 12,6 тис. га, а у 2000 – 0,5 тис. га. На сьогодні посіви льону мають місце лише в декількох господарствах, в першу чергу науково-дослідного спрямування.

Рис. 1. Динаміка посівної площі жита та її частки в загальній посівній площі
(розраховано за даними Головного управління статистики у Волинській області)

При цьому інтенсивно зростає енергетична спрямованість сільськогосподарського виробництва. Свідченням чого є розширення посівних площ ріпаку. У 1990 році посіви ріпаку становили 6,8 тис. га, у 2010 – 15,9 тис. га, у 2014 – 24,9 тис. га (рис. 2). Хоча дана тенденція є притаманною не лише Волинській області, а більшості регіонів України.

Рис. 2. Динаміка посівної площі ріпаку та її частки в загальній посівній площі
(розраховано за даними Головного управління статистики у Волинській області)

Занепокоєння викликає зменшення обсягів органічних добрив під сільськогосподарські культури у сільськогосподарських підприємствах. Якщо у 1990 році частка удобреної площі становила 24,7%, у 2000 році – 5,7%, у 2014 році - 5,8% (рис. 3). При цьому частка удобреної площі мінеральними добривами за період з 1990 ро 2014 рік коливалася в межах від 38% до 93%. Причини різкого скорочення обсягів внесення органічних добрив зрозумілі: скорочення поголів’я худоби. При цьому обласна влада за тривалий період так і не спромоглася сформувати дієвий механізм стимулювання розвитку тваринництва, щоб розширити потенціал органічного землеробства. Волинський одноосібник залишився сам на сам із численними проблемами.

Рис. 3. Динаміка внесення органічних добрив та частки удобреної органічними добривами посівної площі
(розраховано за даними Головного управління статистики у Волинській області)

Найбільшим промахом регіональної соціально-економічної політики у Волинській області є відсутність спеціальних інструментів, які враховували б специфіку Поліської зони, можливості підвищення рівня капіталізації використання природно-ресурсного та транскордонного потенціалу. Після підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом економіка Волині отримала черговий шанс піднятися з колін, звичайно ж за умови відповідної інституціональної та фінансової підтримки.

Необхідною умовою при цьому виступає значне оновлення складу обласної ради: мають прийти представники територіальних громад, які відстоювали б інтереси місцевого населення, а не ставленики корпоративних структур. Новий склад обласної ради має ліквідувати існуючий формат волинської економіки, за якого всі ланки господарського комплексу підпорядковані інтересам однієї бізнес-групи. Саме ця бізнес-група законсервувала розвиток поліських районів, що не дає можливості врешті-решт розпочати реальні структурні перетворення у господарському комплексі. Більше того, нова обласна рада має забезпечити прихід інших бізнес-груп, що сприятиме формуванню конкурентного середовища на ринку інвестицій і призведе до запуску маховика соціально-економічного піднесення.

Прийняття законодавства про заборону вивозу необробленої деревини розширює пропозицію даного виду сировини на місцевому ринку, що створює передумови нарощення потужностей деревообробного виробництва, а також підвищення рівня комплексності використання відходів лісосічного виробництва та неліквідної деревини. Привабливими для інвестування також виступають рекреаційний комплекс та аграрний сектор, особливо в частині відновлення посівів льону та збільшення виробництва продовольчого жита.

Волинське Полісся має колосальні резерви для соціально-економічного піднесення, в тому числі й у зв’язку з близькістю Польщі та Білорусії. Сьогодні Луцьк є флагманом волинської економіки не через те, що тут відбулись інноваційні зрушення, технологічна модернізація промислового виробництва, а через те, що поліські райони не отримали належної підтримки щодо ефективного використання їх людського та природно-ресурсного потенціалу.

Переформатування волинського політикуму є необхідною умовою трансформації економіки даного регіону, що дозволить забезпечити реальну імплементацію базових положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Лише за таких умов економічний застій у Волинській області буде подолано.

Василь Голян, директор громадської організації
«Європейський аналітичний центр»