В українському суспільстві значно підвищилась увага до запровадження Стратегічної екологічної оцінки (СЕО) як універсального інструментарію запобігання потенційним конфліктам, які генеруються в процесі реалізації планів, проектів та програм, що впливають або можуть впливати на стан навколишнього середовища, чи мають опосередковані наслідки, пов’язані зі змінами стану довкілля й небажаними впливами та життєдіяльність населення.

Ця увага викликана декількома причинами. По-перше, угода про асоціацію України та ЄС містить відповідні положення, а саме, впровадження Директиви 2001/42/ЄС щодо оцінки планів та програм на довкілля, яка безпосередньо стосується СЕО. По-друге, впровадження СЕО є частиною національного плану дій щодо державної екологічної політики України. Та частиною проекту Національного плану дій (НПД) з охорони навколишнього природного середовища на 2016 – 2020 роки, який підготовлено на виконання пункту 184 плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна—2020» у 2015 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 213-р. По-третє, Україна має певний досвід пілотних проектів щодо СЕО (наприклад, СЕО Бахчисарайського району Криму, СЕО стратегії регіонального розвитку Дніпропетровської області тощо). По-четверте, СЕО має унормуватись в Україні для того, щоб стати по справжньому дієвим інструментом, і тут будуть задіяні міжнародні консалтингові організації, що мають певний досвід, фах та формальні здобутки.

Зазначимо, що Стратегічна екологічна оцінка – це систематичний процес виявлення та врахування факторів і можливих наслідків стратегій, політик, програм, що розробляються та впроваджуються [1]. За іншим визначенням, згідно з «Протоколом про СЕО» (ст. 2, п. 6), СЕО – це «оцінка ймовірного впливу на довкілля, у тому числі здоров'я населення, яка складається з визначення сфери охоплення та підготовки екологічного звіту, забезпечення участі громадськості і проведення консультацій та врахування екологічного звіту та результатів участі громадськості і консультацій у плані або програмі». [16, С.5]. Виходячи з цього, СЕО є невід’ємним елементом сучасного стратегічного планування. А також інструментом екологічної політики, що спрямований на збалансування та узгодження інтересів зацікавлених сторін в процесі розробки та реалізації планів, проектів та програм.

Автори неодноразово звертали увагу на проблематику імплементації СЕО до національної політики (див. наприклад, роботи [2-4] – регіональної чи екологічної (практично, після конференції Міністрів охорони довкілля в Києві 2003 року тематика реалізації СЕО в Україні тільки поглиблюється) однак, проблеми вдосконалення методичних підходів до запровадження СЕО залишаються на часі і потребують посиленої уваги. З урахуванням низки публікацій з цієї тематики, що біли оприлюднені минулими роками (наприклад, роботи А.В.Чернихівської [5-7, 14]), можна зазначити, що економічне обґрунтування переваг СЕО в Україні практично не проводилось і довести, що саме СЕО є не тільки актуальним механізмом політики сталого розвитку, а й дієвим конструктом мінімізації суспільних конфліктів, пов’язаних з якістю довкілля.

На зустрічі Міністрів охорони навколишнього природного середовища Європейських країн, яка проходила у травні 2003 року в Києві, Україна приєдналась до Міжнародного Протоколу зі Стратегічної екологічної оцінки (повна назва – Протокол зі Стратегічної екологічної оцінки до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у трансграничному контексті). Цей Протокол спирається на Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище у трансграничному контексті, яка прийнята в Еспо, Фінляндія, у лютому 1991 року (так звана – Еспо-Конвенція) та Рішення про підготовку юридично обов’язкового протоколу про Стратегічну екологічну оцінку, що затверджено у Софії, у лютому 2001 року. Ціль Протоколу – сприяння розгляду екологічних проблем при розробці проектів, планів та програм соціально-економічного розвитку, проектів нормативних та законодавчих документів, забезпечення участі громадськості у впровадженні Стратегічної екологічної оцінки, встановлення чітких, відкритих та ефективних процедур Стратегічної екологічної оцінки, сприяння сталому розвитку на рівні офіційних документів, планів та програм [19].

Сучасні системи імплементації міжнародних протоколів спираються на визначення місця і ролі новацій у чинному законодавстві. Для стратегічної екологічної оцінки (СЕО) це система державного прогнозування економічного і соціального розвитку. Соціально-економічний розвиток включає в себе узгодження економічних і екологічних пріоритетів, цілій, засобів зростання організаційного та нормативно-правового характеру. Саме для цього має слугуватиме Стратегічна екологічна оцінка (СЕО). Отже, СЕО може і повинна стати складовою державної політики економічного і соціального розвитку, відповідного прогнозування і програмування (рис. 1).

Перш за все, це засіб обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів. Коли ми говоримо про стабільне економічне зростання, то маємо на увазі досягнення зовнішніх і внутрішніх балансів і інтересів, очікувань та підходів до розв’язання розвиткових задач та вирішення суспільно-значущих проблем. Саме у цій площині вбачається нам доречним застосовувати принципи та механізми впровадження у практику державного прогнозування та програмування СЕО.



Всі прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку відповідають вимогам законодавства України й відображають вимоги, процедури та механізми впровадження та реалізації прогнозів та програми економічного і соціального розвитку. Учасниками державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України є уповноважені органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку. Чинне законодавство до таких органів відносить:
- Кабінет Міністрів України,
- уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади,
- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Для більш коректного і чіткого впровадження системи СЕО доцільно визначити принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. Основними принципами, на яких базується державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, є:
- принцип цілісності
- принцип об'єктивності,
- принцип науковості,
- принцип гласності,
- принцип самостійності,
- принцип рівності,
- принцип дотримання загальнодержавних інтересів.

Розглянемо, яким чином ці принципи відбиваються у вимогах до СЕО. По-перше, СЕО однозначно підпорядковується принципу цілісності, бо є цілісною, системною, завершеною та внутрішньо-структурованою процедурою. По-друге, до неї, беззаперечно, застосовується принцип об’єктивності – процедури СЕО спираються саме на об’єктивні дані та численні та різнохарактерні експертні дослідження, що виключають свідому чи випадкову необ’єктивність чи упередженість. По-третє, принцип науковості є органічною складовою одержання об’єктивних оцінок щодо СЕО. По-четверте, принцип гласності відбивається у процедурах реалізації СЕО, принцип самостійності визначається особливостями застосування СЕО, адже орган, що розробляє та впроваджує СЕО, є до значної міри не тільки незалежним від зовнішнього кон’юнктурного впливу, а й самостійним щодо вибору способу реалізації процедур та їх внутрішнього науково-аналітичного змісту. По-п’яте, принцип рівності кореспондується з принципами науковості та об’єктивності, адже саме ці принципи й забезпечують рівність у прийнятті рішень процедурного та тактичного характеру. І, на насамкінець, принцип дотримання загальнодержавних інтересів є наріжним і засадничим щодо впровадження СЕО у державні документи з програмування і прогнозування соціально-економічного розвитку.

Цілі розвитку системного потенціалу СЕО в Україні є наступні: принести законодавчі та регуляторні основи у відповідність з вимогами Протоколу СЕО; розробити механізми імплементації та посилення законодавчої та регуляторної бази в галузі СЕО; визначити та зробити ефективними діяльність органів, які будуть відповідальними за якість реалізації практики СЕО, розробити практичні рекомендації з розвитку, та розповсюдити приклади з найкращої практики. Одна з найбільш суттєвих проблем які визначаються в рамках розвитку системного потенціалу, є проблема того як розвинути взаємодію між учасниками процесу СЕО в „горизонтальному” (секторальне планування) та „вертикальному (локальний-регіональний- національний рівні) вимірювання.

Розвиток системного потенціалу в Україні перш за все повинен бути сконцентрований на запровадженні консультацій, діалогу, співробітництва між основними зацікавленими групами, що до теперішнього часу не мало місця в незалежній та ринково-орієнтованій економіки країни. Розвиток системного потенціалу для імплементації СЕО в Україні базується на наступних припущеннях:
• Демократія, закон та права людини є найвищою та основною цінністю
суспільства;
• Європейський вибір в якості основного напрямку розвитку;
• Цілі та принципи сталого розвитку поділяються владою, суспільством та
бізнесом;
• Дотримання міжнародних зобов’язань [20].

Методичні підходи до проведення СЕО поділяють на кілька груп: перша група – оцінка ініціатив, незалежно від сторони-ініціатора, які розглядаються як стратегічні. Фактично, стратегічним вважається будь-який проект, який в процесі реалізації характеризується масштабністю (відповідно до територіального рівня в межах країни або регіону) впливів і зачеплень. Друга група – проекти, що мають безпосереднє природо-ресурсне чи природоохоронне спрямування (зокрема, це енергетика та комунальна інфраструктура, водозабезпечення та водовідведення, захист атмосферного повітря та поводження з відходами тощо). Третя група – проекти, які прямо не пов’язані з природо-ресурсною чи природоохоронною проблематикою, однак потенційно можуть впливати на стан довкілля через опосередковані або прогнозовані наслідки чи зміни у системі виробництва та споживання (проекти змін в системі стандартизації, поводження з новітніми матеріалами, зі змінами повноважень окремих ланок управління, що пов’язано з змінами в системі контролю за станом довкілля чи пом’якшенням або ускладненням (набуття більш суворих форм відповідальності чи реалізації прав користування чи забруднення) «правил природокористування».

Зазначимо, що майже всі країни Європейського Співтовариства, які запроваджують СЕО, не мають чіткої методики її проведення, а власне інструмент перебуває на стадії становлення. Утім, СЕО вважається ефективним і перспективним інструментом, який дає змогу підвищити ефективність планування, знизити антропогенний вплив на довкілля та є утіленням постулатів сталого розвитку в життя. Світова практика впровадження СЕО, що уникає чітко визначеної та затвердженої методики, рекомендує зобов’язати проводити таку оцінку на законодавчому рівні (у яких випадках вона повинна проводитись залежить від країни).

Предметом СЕО, згідно традиційного визначення є політики (стратегії), плани та програми, що у літературі позначаються ППП (PPP – policies, plans, programmes). Усталених визначень цих понять саме в контексті СЕО не існує, проте, виходячи з теорій управління, під політиками, планами, програмами розуміють всю сукупність ініціатив, які можуть виходити за рамки проектів конкретних об’єктів. Зауважимо, мова йде не про вже прийняті документи, а про їхні проекти, оскільки СЕО розрахована не тільки на оцінку, але й на врахування результатів при підготовці та прийняті остаточного рішення (варіанта документа).

Основною метою СЕО є подолання обмежень та недоліків екологічної оцінки проектного рівня, серед найбільш істотних є оцінка за умов вже прийнятих принципових рішень, які визначають основні характеристики діяльності, що запланована; та врахування кумулятивних впливів, таких як забруднення навколишнього середовища в результаті втілення декількох проектів у межах одного плану або програми. В цілому СЕО сприятиме сталому розвитку, адже дозволяє враховувати та коректувати екологічні наслідки політичної, проектної, практичної діяльності на ранніх стадіях, навіть при формулюванні цілей та завдань.

В попередніх дослідженнях авторами запропоновано показник оцінки ефективності проектів [13]:
а) методом розрахунку поточної вартості (NPV),

CIFt – вхідний грошовий потік; COFt –вихідний грошовий потік; R – ставка дисконтування; T – час розробки та узгодження проекту

б) обрахунком валового продукту на душу населення (до і після проекту)

ВРП – валовий регіональний продукт, N –кількість населення в регіоні

в) розрахунком зміни навантаження на навколишнє природне середовище

Взабр – сума екологічних зборів та штрафів за порушення природоохоронного законодавства; КНПС – витрати на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення; ПНПС – поточні витрати на охорону та раціональне використання природних ресурсів.

Запропоновані підходи ґрунтуються на: чинному законодавстві України; методології СЕО, що розроблена Європейською організацію економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) [8]; Протоколі Європейської Економічної комісії (ЄЕК) ООН з СЕО [9,10]; Конвенції про оцінку впливу на навколишнє природне середовище в транскордонному контексті (Еспо) [10, 11]; посібнику для експертів в галузі оцінки впливу на навколишнє природне середовище, розроблено Німецьким товариством з технічної співпраці (GTZ), адаптовано для країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії (СЕКЦА) [4]. Крім того обрані для розрахунку формули ґрунтувались на доступності інформації для підрахунку.

Зупинимось більш детально на розрахунку за варіантом (а), в рамках якого для економічної оцінки ефективності проекту за умов використання Стратегічної екологічної оцінки пропонуємо використовувати метод поточної вартості, заснований на визначенні чистого дисконтованого доходу, що виступає показником інтегрального економічного ефекту проекту. Позитивне значення NPV свідчить про доцільність ухвалення рішення про фінансування й реалізацію проекту, а при порівнянні альтернативних варіантів вкладень економічно вигідним вважається варіант з найбільшою величиною чистого дисконтованого потоку.

Існує декілька методичних підходів до використання СЕО для політик, планів, програм: 1) оцінка проводиться окремо або після розробки ППП; 2) часткова інтеграція оцінки в процес розробки; 3) оцінка повністю інтегрована в процес планування. Тому у дослідженні пропонуємо розглядати три сценарії: (І) за якого СЕО не здійснюватиметься; (ІІ) коли СЕО буде проводитись, але вимагатиме додаткового навчання персоналу; (ІІІ) СЕО проводитиметься та повністю інтегрована в процес планування. Вихідні данні для розрахунку можуть бути зведені у рис. 2.


Джерело: узагальнено авторами на основі роботи [14, С.158, 160].

Час, що витрачається на розробку, затвердження та погодження стратегічного документа буде найкоротший у ІІІ-му сценарії, де СЕО інтегрована в процес планування дозволила відразу вимовляти «вузькі» місця, спірні моменти, знаходити протиріччя у використанні ресурсів або обмеження реалізації проекту, конфлікти та протиріччя з іншими проектами та програмами, що реалізується на ранніх стадіях.

Вище зазначене дозволяє значно скоротити час на погодження та прийняття проекту та в процесі реалізації, якщо враховувати втрати майбутніх періодів, дозволить уникнути збитків витрат часу на проведення додаткових досліджень, розробок, погоджень, проведення попереджувальних екологічних та/або соціальних заходів.

У ІІ-му сценарії загальний час збільшується на час потрібний на навчання персоналу. Зазвичай (практика ООН, що пройшла апробацію в проекті інвестиційного розвитку Криму) тренінг з СЕО становить 5–7 днів. Слід зауважити, що у подальшому сценарій ІІ природно перейде до сценарію ІІІ з можливістю залучення кваліфікованого персоналу. У ІІІ-му сценарії зростає час на узгодження та впровадження стратегічного документу. Адже на момент його презентації з проектом мало знайомі зацікавлені сторони (громадськість, підприємницькі кола, комітети тощо) та він не достатньо враховує інші проекти та програми, що вже реалізуються або може не врахувати нюансів невидимих без спілкування на місцях (наприклад, виявлення ділянок, що не мають особливого господарського або екологічного значення, але мають важливе значення в соціальному або економічному житті місцевого населення).

Вхідний потік визначається фінансуванням, передбаченим на розробку, узгодження та підготовку до впровадження документа. У ІІ та ІІІ сценаріях він збільшується на витрати у випадку проведення СЕО. У ІІ-му сценарії вхідний потік може бути збільшений на витрати за навчання, проте такі витрати можуть бути непередбачені умовами договору та не відіб’ються на загальній сумі, а лише змінять загальну структуру розподілу коштів.

Вихідний потік для ІІ та ІІІ сценаріїв не буде відрізнятись, адже проведення СЕО в процесі розробки програми значно скоротить часові та інші витрати на затвердження та впровадження документа. У випадку І-го сценарію, саме ці витрати можуть значно зрости.

Порівняння чистого дисконтованого доходу за сценаріями дозволить обґрунтувати необхідність та доцільність проведення СЕО, а також оцінити вигоди від упровадження Стратегічної екологічної оцінки в систему планування. Тобто, йдеться про визначення доцільності проведення СЕО, про очікуваний результат від проведення СЕО у вартісному вигляді та про оцінювання ефективності проведення цієї процедури.

Для оцінки суспільної ефективності проекту пропонуємо використовувати показник зміни валового продукту на душу населення (до і після проекту). Зауважимо, що залежно від масштабу проекту слід використовувати валовий національний продукт, або розглядати валовий регіональний продукт декількох регіонів. Слід також розуміти, що суспільну та екологічну ефективність можна розрахувати до реалізації проекту лише на основі екстраполяції даних за аналогічними проектами.

У сучасних умовах, можливо повністю розкрити показники ефективності, лише за рахунок вже реалізованих проектів із використанням СЕО.

Оцінка екологічної ефективності є найбільш дискутованою, адже зменшення (зниження) навантаження на навколишнє природне середовище можливо оцінювати за впровадженням конкретних цілей, за економією ресурсів за рахунок скорочення обсягів сировини, що використовується, вторинного використання тощо, за кількістю штрафів і зборів за витратами підприємств, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища.

У підсумку зазначимо, що проведення Стратегічної екологічної оцінки має не тільки економічний ефект (у тому числі за рахунок економії часу та засобів на погодження та отримання дозволів), але і суспільний, екологічний, соціальний, кумулятивні ефекти. Зокрема, передбачена оцінкою процедура залучення зацікавлених сторін до обговорення проблем та перспектив матиме довгостроковий позитивний ефект, через створення суспільної обізнаності, підвищення небайдужості, кращого висвітлення проблем території та інше. Нині на розгляд Верховною радою чекаю національний закон про СЕО. Відповідний законопроект проходив численні громадські і фахові обговорення, в нього у 2014-2015 роках вносились доповнення та зміни.

Так, згідно пояснювальної записки, щодо доопрацьованого проекту Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» № 3259, метою законопроекту є встановлення сфери застосування та порядку здійснення стратегічної екологічної оцінки, механізму проведення транскордонних консультацій, інформування про прийняте рішення та моніторингу впливу виконання документа державного планування на довкілля. І, звертаємо особливу увагу, «законопроектом передбачено встановлення механізму стратегічної екологічної оцінки».

Тобто, механізм СЕО має бути створений практично паралельно з прийняттям та остаточним узгодженням Законопроекту. Цей механізм не слід очікувати в межах законодавства, а доцільно розробити як частину підзаконних нормативно-правих документів, що забезпечать реально впровадження Закону в практику господарювання. Вважаємо, що механізм впровадження СЕО має спиратися на інструментарій забезпечення застосування СЕО для будь-якої проектної діяльності незалежно від статусу замовника, фінансування СЕО має бути принципово прописано в Законі (тобто, фінансування СЕО має були забезпечено зацікавленою стороною, і тальки у випадку, коли ініціатор СЕО та зацікавлена сторона є органами (чи органом) державної влади, то тоді це має бути бюджетні джерела), а деталізовано процес фінансування в межах регулятивних актів, план Звіту щодо СЕО має бути уніфікованим та включати набір обов’язкових положень та елементів, СЕО має торкатися не тільки екологічних наслідків діяльності, а й соціальних і економічних, які генеруються (викликаються) екологічними проблемами, що створюються в результатів реалізації запланованих заходів.

Таку стратегію впровадження СЕО в проекту та програмну діяльність в Україні може розробити фахові академічні установи, і, зокрема, ДУ «ІЕПСР НАНУ», який з перших днів свого створення опікувався цієї проблематикою, має не тільки численні публікації та впровадження з СЕО, а й успішно захищені дисертаційні роботи з цієї тематики. Таким чином, СЕО має нарешті стати дієвим інструментом екологічної політики, що визначить ефективність планування, проектування та програмування на різних рівнях, забезпечить уникнення суспільних конфліктів та дасть можливість продемонструвати покращення інвестиційного клімату в нашій державі. Бо зараз, близькою до СЕО, є стратегічний екологічний аналіз, який використовується при прийнятті рішень в банківській сфері.

Стратегічний екологічний аналіз має передувати прийнятті рішення щодо кредитування та інвестицій в господарську діяльність, які прямо чи опосередковано має вплив на довкілля. Поєднати позитивний досвід стратегічного екологічного аналізу для розробки ефективних методичних підходів до проведення СЕО – нагальна задача сьогодення, вирішення якої дозволить уможливити безконфліктний розвиток регіонів та балових територіальних громад.

Література:
1.Sadler B. Environmental Assessment In A Changing World: Evaluating Practice to Improve Performance. International Study of the Effectiveness of Environmental Assessment. Final Report. - Minister of Supply and Services Canada, 1996. – 263 p.
2.Данилишин Б.М. Стратегічна екологічна оцінка управлінських рішень щодо формування та реалізації регіональної політики / Б.М. Данилишин, Є.В.Хлобистов // Збалансований розвиток України – шлях до здоров’я та добробуту нації: матер. Укр. еколог. конгр., 21 верес. 2007 р. К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2007. – С. 24–25.
3.Хлобистов Є.В. Інституційні передумови імплементації стратегічної екологічної оцінки: аналіз стану державного планування та прогнозування соціально-економічного розвитку / Є.В. Хлобистов // Вісник Сумського державного університету. – 2005. – №10. – С. 48–53.
4.Стратегическая экологическая оценка. Ориентированный на практику курс обучения для управленцев, сотрудников министерств и ведомств, консультантов и представителей НПО / [разраб. Е. Борисова, Л. Жарова]. – ПРИК ООН, 2008. – 60 с
5.Чернихівська А.В. Стратегічна екологічна оцінка як сучасний інструмент екологічної політики / А.В. Чернихівська // Економіка природокористування та охорони довкілля: зб.наук.пр. / За ред. Хвесика М.А. – К.: РВПС України НАН України, 2009. – С.234-240.
6.Чернихівська А.В. Теоретико-методологічні підходи до впровадження стратегічної екологічної оцінки в практику регіонального управління / А.В. Чернихівська // Економіка природокористування та охорони довкілля: зб.наук.пр. / За ред. Хвесика М.А. – К.: РВПС України НАН України, 2010. – С.69-77
7.Чернихівська А.В. Особливості запровадження Стратегічної екологічної оцінки до практики регіонального управління / А.В. Чернихівська // Механізми регулювання економіки. – 2010. – №3. – Т. 1. – С.238-243.
8. Applying Strategic Environmental Assessment. Good Practice Guidance for Development Co-operation / DAC Guidelines and Reference Series. – France: OECD publishing, 2006. – 164 p.
9.Protocol on Strategic Environmental Assessment (Kyiv, 2003) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unece.org/env/eia/documents/legaltexts/protocolrussian.pdf
10.Convention on Environmental Impact Assessment in a Transboundary Context (Espoo, 1991) - the Espoo (EIA) Convention [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unece.org/env/eia/documents/legaltexts/conventiontextrussian.pdf
11. Про ратифікацію Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. // Відомості Верховної Ради України: Офіц. видання. – 1999. – 07 травня. – № 18. – стаття 153.
12. Хлобистов Є.В., Чернихівська А.В. Класифікація методичних підходів до проведення стратегічної екологічної оцінки програм соціально-економічного розвитку [Є.В.Хлобистов, А.В.Чернихівська] // Актуальні проблеми розвитку регіональних АПК: матеріали Міжнар.наук.-практ. конф. (26-27 травня 2011р.) / Відп. ред. Т.В. Божидарнік.– Луцьк: РВВ Луцького національного технічного університету, 2011.– С.69-70.
13. Zharova L. Integrated Management as a Background of Modern Environmental Policy // Global Business and Management Research: An International Journal (2012)/ - Vol. 4 - No. 2. – Р. 123-131.
14. Чернихівська А.В. Стратегічна екологічна оцінка регіонального розвитку продуктивних сил: дис. ... кандидата економ. наук: 08.00.06. / Чернихівська Анна Володимирівна. – Київ, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», 2011. –190 с.
15. Марушевський Г. Стратегічна екологічна оцінка стратегії регіонального розвитку (на прикладі Дніпропетровської області) / Г.Марушевський // Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. - 2014. -- Вип.4 (23). -- Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2014. - C. 51-61.
16. Марушевський Г. Стратегічна екологічна оцінка [Текст] : [методичний посібник] / Проект міжнар. техн. допомоги "Розбудова спроможності до економічно обгрунтованого планування розвитку областей і міст України" ; [авт. Г. Марушевський; ред.: І. Вернослова, С. Лутчин, А. Музика]. - [Київ] : [б. и.], 2015. - 95 с.
17. Жарова Л.В. Хлобистов Є.В. Сталий просторовий розвиток: передумови та особливості впровадження стратегічної екологічної оцінки (на прикладі лісоресурсної сфери) // Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку: матер. наук.-практ.конф. / Під ред. Данилишина Б.М. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С.68-72.
18. Жарова Л.В. Методологічне забезпечення стратегічної екологічної оцінки регіонального розвитку // Екологічний менеджмент у загальній системі управління: тези доповідей Х щорічной Всеукраїнської наук. конференції, м. Суми, 20-21 квітня 2010. р. – Ч. 1. – С. 91-92
19. Протокол про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Протокол ратифіковано Законом № 562-VIII від 01.07.2015). Офіційний переклад. // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_b99
20. Національна Стратегія для впровадження СЕО та реалізації вимог СЕО Протоколу ЄЕК ООН: Україна. Травень 2006 (Офіційна версія 1) / EIA, UNDP / упор. Борисова О., Варивода Є. – К., 2006. – 31 с.


Євген Хлобистов,
доктор економічних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
завідувач відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку
Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»,
професор The University of Economics and Humanities (Poland)
Адреса: 01032, Київ-32, бульв. Т.Шевченка 60, ДУ «ІЕПСР НАНУ».
Тел. (044) 484-65-90 (відділ), (044) 486-02-54 (прямий), факс (044) 486-06-79
Ел.пошта: [email protected]
моб.телефон (066) 221-01-99.

Любов Жарова,
доктор економічних наук, старший науковий співробітник,
провідний науковий співробітник відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку
Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»,
професор The University of Economics and Humanities (Poland)
Адреса: 01032, Київ-32, бульв. Т.Шевченка 60, ДУ «ІЕПСР НАНУ».
Тел. (044) 484-65-90, 486-90-70, факс (044) 486-06-79
Ел.пошта: [email protected]
моб.телефон (050) 550-93-02.