Науковцями Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» під керівництвом академіка НАН України Сергія Івановича Пирожкова та академіка НААН України Михайла Артемовича Хвесика розроблено методологію покомпонентної та комплексної вартісної оцінки природного багатства й обґрунтовано шляхи його ефективного використання.

З часу введення в Україні інституту платності природокористування нормативи плати за спеціальне використання природних ресурсів не відображали реальної вартості природної сировини, яка залучалася в господарський обіг. Більше того, величина цих нормативів була значно меншою, ніж у високорозвинених країнах, а стосовно окремих видів природних ресурсів – навіть нижчою порівняно з державами пострадянського табору. Значною мірою така «девальвація» природного капіталу зумовлена відсутністю адекватної методологічної бази його оцінки, що не давало і не дає можливості застосовувати результативний інструментарій фіскального регулювання природокористування та забезпечувати справедливий перерозподіл природно-ресурсної ренти, яка сьогодні перетікає в корпоративний сектор, а не в державні та регіональні фінансові фонди.

Виходячи з цих міркувань і враховуючи певну звуженість досліджень, проведених протягом 90-х–поч. 2000-х років, сформовано концепт економічної оцінки природного багатства, який спирається на основні тренди світового та вітчизняного ринків природної сировини і включає низку теоретико-методологічних підходів та практичних інструментальних основ оцінювання природного капіталу: комплексну вартісну оцінку природного багатства як природного капіталу, диференційований підхід до оцінки кожного з агрегатів природного капіталу (води, землі, лісу, корисних копалин та ін.), екосистемний відтворювальний підхід, капіталізацію ресурсів у системі сучасної ринкової економіки, забезпечення сталого розвитку природно-ресурсної екосистемної бази господарювання, територіально-галузеву оцінку природного капіталу.

Визначено агреговану вартісну оцінку природного багатства як суму вартостей компонентів сукупного природного капіталу за його основними видами, а саме земельного, водного, лісового та мінерально-сировинного капіталу. В запропонованій методиці застосовано комплексний підхід до вартісної оцінки природного капіталу, за яким оцінюються головні фактори формування ціни природного капіталу в умовах розвитку ринкових відносин, його продуктивні властивості, роль в антропогенно-природних відтворювальних екосистемах у просторовому розрізі в локальному, регіональному та загальнодержавному вимірі.

Інноваційна характеристика агрегованої економічної оцінки компонентів природного капіталу базується на врахуванні трьох основних параметрів – фізичної наявності ресурсу, його ринкової (проявленої) актуальної вартості і прихованої економічної вигоди (вартості) соціально-економічного, еколого-економічного та іншого характеру. Ігнорування цих складових у сучасній практиці природокористування й призвело до перетікання природно-ресурсної ренти у корпоративний сектор та стримує формування фінансових фондів для повноцінного відтворення природно-ресурсного потенціалу.

Вченими запропоновано принципово новий підхід до вартісної оцінки водних ресурсів, який передбачає врахування фізичних, ринкових і додаткових ознак. Загальна вартість водних ресурсів як елементу природного багатства України визначається як сума вартостей усіх складових. За внутрішніми цінами показник вартості становить близько 67,9 млрд грн, світовими – 77 млрд дол. США. Враховуючи значний рівень водомісткості промислового виробництва в Україні та величину рентної плати, котра стягується за спеціальне використання води, у 2014 році обсяг таких платежів, що надійшли до Зведеного бюджету України, дорівнював 1 265 млн грн, або 1,8 % від вартості водних ресурсів (за внутрішніми цінами), визначеної за запропонованою методологією. Ці дані свідчать, що величина нормативів плати за спеціальне використання як поверхневих, так і підземних водних ресурсів є заниженою і не відображає реальної вартості водної складової природного багатства, котра залучається в господарський обіг. Прослідковується невідповідність між величиною нормативів плати за спеціальне використання води та реальною вартістю водних ресурсів.

Удосконалено методологію економічної оцінки земельної складової природного багатства через врахування як актуальної, так і прихованої недооціненої вартості, котра може бути включена до експертної оцінки разом з ціннісними соціо-еколого-економічними ознаками земельних ресурсів. У якості базових щодо природного земельного багатства України було взято нормативну та експертну оцінку земель. Запропоновано систему показників економічної оцінки останніх як частини природного багатства України. Визначено, що при оцінюванні доцільним є групування класів земель за їх переважаючими функціями, а саме як засобу виробництва, просторового базису та екологічного природного ресурсу.

Проведена агрегована оцінка земельних ресурсів виявила, що за основними видами їх вартість становить у цілому близько 473,2 млрд грн (у 2014 році розмір плати за землю, яка надійшла до Зведеного бюджету України, дорівнював 12 083 млн грн, або 2,5 % від вартості земельної складової природного багатства України). З огляду на наведені дані, доцільним є перегляд ставок земельного податку та орендної плати в бік збільшення, а також обмеження практики пільгового оподаткування землекористування, що дасть можливість підвищити рівень фіскальної віддачі залучення земельних ресурсів у відтворювальний процес та призупинити виснаження ґрунтового покриву.

Здійснено агреговану оцінку лісової складової природного багатства України як вартісну оцінку лісових ресурсів відповідно до запропонованих методик за чинними таксами. Ця вартість сягає близько 84,5 млрд грн (у 2014 році розмір рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що надійшла до Зведеного бюджету України, становив 624 млн грн, тобто 0,7 % вартості лісової складової природного багатства). Лісові ресурси відзначаються у цілому зниженими кількісно та якісно ознаками порівняно з наявними можливостями, у першу чергу за рахунок зменшення лісистості. Визріла необхідність кардинальної модернізації системи фіскального регулювання лісокористування, яка сприятиме встановленню адекватних реальній вартості лісової складової природного багатства ставок плати за спеціальне лісокористування і закладатиме необхідні стимули для нарощення лісоресурсного потенціалу.

Розрахунки вартості балансових запасів корисних копалин родовищ України здійснено методом дисконтування грошових потоків. У якості критерію вартісної оцінки взято чистий дисконтований дохід за період здачі в оренду природних ресурсів (розробки родовищ). Згідно з першим варіантом обчислень (й надалі використовується в аналітичних розрахунках), за станом на 01.01.2013 р. агрегована вартість запасів мінерально-сировинних ресурсів України становить 262,97 млрд грн, або 32,87 млрд дол. США; за другим – 117,05 млрд грн, або 14,63 млрд дол. США (прийнято довідково як аналітичну основу для подальшого вдосконалення методики оцінки мінерально-сировинних ресурсів). Величина рентної плати за користування надрами у 2014 році, котра надійшла до Зведеного бюджету України, становила 19 620 млн грн, або 7,4 % від вартості мінеральної складової природного багатства.

У цілому, як показують дослідження вчених Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», вартість природного багатства України з урахуванням екосистемного капіталу становить 1,06 трлн грн. При цьому поресурсна структура природного багатства (в тому числі й екосистемного капіталу) у підсумку за часткою ресурсу в загальній вартості є такою: водний капітал – 6,43 % (67 979,9 млн грн); земельний – 44,68 (473 181,3) відповідно; лісовий – 7,98 (84 457,1); мінеральний – 24,83 (262 970,0); екосистемна складова природного капіталу (багатства) – 16,08 % (170 342,4 млн грн); сумарна вартість природного багатства включно з екосистемним капіталом для України в цілому розрахунково укрупнено оцінена у 1 058 930,7 млн грн. У 2014 році надходження зборів за спеціальне використання природних ресурсів до Зведеного бюджету України становило 33 596,2 млн грн, або 3,1 % від вартості природного багатства України.

Результати досліджень учених Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» й реальна практика використання природного багатства свідчать про те, що природна складова національного багатства є недооціненою. Зазначене спричиняє перетікання природно-ресурсної ренти в корпоративний сектор, а не в Державний та місцеві бюджети з метою її подальшого перерозподілу на користь власника більшості природних благ – українського народу. Результати покомпонентної оцінки природного багатства мають стати передумовою для перегляду нормативів рентної плати за спеціальне використання води та лісових ресурсів і надрокористування для видобутку корисних копалин, а також ставок земельного податку, щоб попередити подальше виснажливе й розбалансоване використання природної складової національного багатства і забезпечити справедливий перерозподіл природно-ресурсної ренти.

Особливо актуалізувалася проблема більш ефективного використання природного багатства у зв’язку з децентралізацією влади й реформою місцевого самоврядування, оскільки для багатьох територіальних громад природні ресурси – базова детермінанта господарської та фінансової самодостатності, а також фактор підвищення рівня доходів місцевого населення й збільшення кількості робочих місць.

Практична реалізація інноваційного підходу, розробленого вченими Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», дасть можливість попередити марнотратне та виснажливе використання природного багатства, що спостерігається в діяльності великих природокористувачів та не стимулює до економії природних ресурсів і використання вторинної сировини.

Підготував Владислав Рошкевич