Прикметною рисою соціально-економічного розвитку України в останні роки є подальше зубожіння широких верств населення. Особливо обвальним є падіння життєвого рівня сільських мешканців, оскільки вони позбавлені конституційного права розпоряджатися на свій розсуд належними їм земельними активами. Мова йде про продовження з року в рік мораторію на вільний оборот сільськогосподарських земель.

Продовження мораторію на вільний обіг сільськогосподарських земель позбавляє додаткового ресурсу розвитку сільські домогосподарства, що в умовах децентралізації влади і об'єднання територіальних громад ще інтенсивніше буде поглиблювати проблеми українського села та поставить під загрозу сільський уклад життя як такий.

Прихильники пролонгації мораторію часто наводять наступний аргумент: в зв'язку з відсутністю розвиненої ринкової інфраструктури, незадовільним розвитком інститутів громадянського суспільства, затяжною стагнацією національної економіки в цілому запуск ринку сільськогосподарських земель може призвести до відчуження селян від основного засобу сільськогосподарського виробництва і перерозподілу найбільшого природного багатства на користь вітчизняних латифундій, земельних рейдерів і спекулянтів, а також іноземних підприємницьких структур.

Але вони свідомо не беруть до уваги можливість застосування комплексу заходів щодо захисту сільських жителів як на земельному ринку, так і на іпотечному ринку; можливість проведення пілотного проекту зі зняття обмежень на продаж сільськогосподарських угідь з метою поширення (в разі отримання прийнятного результату) позитивного досвіду на інші території України.

Мораторій на вільний оборот сільськогосподарських земель зберігається у зв’язку з потужним лоббі великих агрохолдингових формувань, оскільки останнім не вигідно купувати землю за ринковими цінами, а важливо й надалі використовувати земельні паї селян на правах оренди, тому що вони тривалий період сплачують оренду плату за заниженими ставками. До тих пір, допоки селянам не дозволять вільно розпоряджатися належними їм земельними активами, село не підніметься з колін, не відбудеться повноцінне становлення сегмента малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників, які в більшості країн є основними постачальниками сільськогосподарської сировини та забезпечують господарську самодостатність сільських територій.

Василь Голян,
головний редактор українського журналу «Економіст»