Останні тенденції в національній економіці демонструють посилення впливу олігархічного капіталу. Це підтверджується значним збільшенням в останні періоди питомої ваги сільськогосподарської продукції в структурі загального експорту, оскільки левова частка цієї продукції виробляється на підприємствах, які належать «олігархам від соняшника і пшениці». Домінування великого капіталу стало наслідком економічної політики українських урядів, починаючи з 1994 року. Винятком є період з 2007 по 2010 рік, коли уряд, очолюваний Юлією Тимошенко, максимальною мірою сприяв зміцненню малого та середнього підприємництва.

Основні моменти проолігархічної економічної політики українських урядів аналізуються директором громадської організації «Європейський аналітичний центр» Василем Голяном на сайті «Новое время». Зокрема він зазначає, що починаючи із жовтня 1994 року ринкові реформи мали спорадичний, безсистемний та завідомо вибірковий характер, що й сформувало міцні підмурки кланово-олігархічної економіки.

Автор також переконаний, що у 1999 році був реальний шанс через волевиявлення на президентських виборах забезпечити суттєву корекцію ринкових перетворень в Україні і пригальмувати посилення гегемонії великого капіталу в переважній більшості сегментів національного господарства і упередити продаж національного багатства за демпінговими цінами. Але на жаль вже тоді младоолігархи дуже швидко зорієнтувалися і продемонстрували небачену до цих пір єдність стосовно підтримки того курсу ринкових перетворень, який був взятий на озброєння в 1994 році.

На переконання Василя Голяна, український уряд цілеспрямовано ігнорував досвід Польщі, де в 1995 році відбулася ротація вищого політичного істеблішменту Польщі, коли більшість поляків замість політики класичного монетаризму Леха Валенси обрала соціал-реформізм Александра Кваснєвського. Тобто в поляків відбулося вчасне переформатування портфелю реформ в сторону посилення соціальної спрямованості економічної політики, що закріпило успіхи попередніх років і сформувало потужний середній клас. Це хрестоматійний приклад для країн Центральної Європи. Польща сьогодні економічний гегемон в своєму регіоні, тому й має значний вплив на формування політичного ландшафту у Європейському Союзі в цілому.

Голян також відзначає, що прикладом надання преференцій українським олігархам є перманентне зростання тарифів за послуги, які надають природні монополії (системи газо-, водо-, тепло- та електропостачання). Переважна більшість природних монополій належать українським олігархам. Кожна наступна хвиля зростання комунальних тарифів – це вимивання платоспроможного попиту українських громадян та зростання прибутковості підприємницьких структур, підконтрольних олігархічному капіталу.

Український журнал «Економіст»