Сміттєва криза, яка виникла у Львові, та сморід промислових стоків у Луцьку, – це сигнали для центральної української влади стосовно того, що відсутність довгий час державної політики в частині залучення значних обсягів інвестицій в систему поводження з відходами може мати незворотні наслідки. Влада була зайнята перерозподілом найбільш ліквідних державних активів, а проблеми складування та утилізації відходів знаходились в спектрі другорядних пріоритетів.

За роки незалежності в Україні сформувалася модель національної економіки, яка генерувала максимально можливий перерозподіл найбільш ліквідних активів між владним істеблішментом і їм же «вигодуваним» олігархічним капіталом.

В результаті ми маємо структурно розбалансовану економіку, де продовжують домінувати ресурсомісткі виробництва, матеріально-технічна база яких сформувалася ще в далекі хрущовські і брежнєвські часи. Тому не дивно, що виготовлення готової продукції в галузях матеріального виробництва супроводжується утворенням значних обсягів твердих промислових відходів.

В останні десятиліття з’явилася велика кількість стихійних звалищ побутових відходів, які стали невід'ємною складовою урбанізованих територій пореформеної України. І не дивно, що рішення проблеми поводження з відходами сьогодні стало маркером професійної придатності вищої ланки управлінської природоохоронної вертикалі і органів місцевого самоврядування щодо формування сприятливого навколишнього середовища для життя українських громадян.

Сміттєва криза, який має місце в багатьох регіонах України, значною мірою пов'язана з недостатнім обсягом фінансування проектів будівництва нових полігонів для складування твердих побутових і промислових підходів, а також недостатньо ефективною утилізацією відходів виробництва і домогосподарств.

Мляве фінансування проектів модернізації індустрії поводження з відходами як на рівні держави, регіонів, територіальних громад, так і на рівні підприємств пов'язане з відсутністю необхідних стимулів щодо залучення інвестицій в систему складування, утилізації, спалювання та захоронення відходів.

Українська влада, особливо її виконавча вертикаль, при мовчазній згоді парламенту тривалий час перерозподіляла найбільш ліквідні складові національного багатства, і їй було не до реалізації «низькодохідних» і «малозначущих» проектів модернізації та реконструкції індустрії складування, утилізації та захоронення відходів.

Капітальні інвестиції у поводження з відходами в період з 1996 по 2016 рік відображали висхідний тренд із незначним просіданням у 2000 році та більш значним просіданням у 2012-2015 роках. Так у 1996 році цей показник становив 77 млн. грн., у 2000 – 17 млн. грн., у 2011 – 1187 млн. грн., у 2012 – 731 млн. грн., у 2015 – 737 млн. грн., а у 2016 році зріс до 2209 млн. грн. Таким чином капітальні інвестиції у поводження з відходами у 2016 році порівняно з 1996 роком збільшилися в 28,7 разу, а порівняно з 2011 майже у 2 рази (рис. 1). Але це зростання стосується номінальної величини капітальних інвестицій у поводження з відходами, динаміка реальної величини обсягів інвестування поводження з відходами демонструє зовсім інший тренд.



Якщо розглянути капітальні інвестиції в поводження з відходами в цінах 1995 року (реальну величину інвестицій), то загальний тренд буде мати декілька висхідних точок з відповідними значеннями: 1996 – 66 млн. грн., 2006 – 87 млн. грн., 2011 – 118 млн. грн., 2016 – 96 млн. грн. (в інші роки відбувався спад даного показника). Капітальні інвестиції у поводження з відходами в цінах 1995 року у 2016 році порівняно з 1996 роком зросли майже в 1,5 разу, а порівняно з 2000 роком зросли у 13,7 разу. Порівняно з 2011 роком у 2016 році даний показник знизився приблизно на 20%. Тобто реального збільшення капіталовкладень в індустрію поводження з відходами не відбувається.

Питома вага капітальних інвестицій у поводження з відходами в загальній величині капітальних інвестицій на охорону навколишнього природного середовища протягом аналізованого періоду коливалася в межах 2,8-18,4 %. Тренд даного показника частково збігається з трендом капітальних інвестицій у поводження з відходами, лише в 2006 році питома вага капітальних інвестицій у поводження з відходами в загальній величині капітальних інвестицій на охорону навколишнього природного середовища склала 16,9 %, що було досить високим значенням протягом даного періоду.

Номінальні поточні витрати на поводження з відходами в період з 1996 по 2016 рік зростали з незначним просіданням у 2000, 2009, 2016 роках. Таким чином даний показник становив: у 1996 році – 464 млн. грн., у 2000 – 278 млн. грн., у 2008 – 2314 млн. грн., у 2009 – 1928 млн. грн., у 2013 – 4847 млн. грн., у 2015 – 6802 млн. грн., у 2016 – 6720 млн. грн. У 2016 році порівняно з 1996 роком поточні витрати на поводження з відходами зросли у 14,5 разу, порівняно з 2008 роком – у 2,9 разу, порівняно з 2013 – в 1,4 разу (рис. 2).

Питома вага поточних витрат на поводження з відходами в загальній величині поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища протягом 1996-2016 років коливалася в межах 10,6-40,2 %. При цьому у 1996 році даний показник становив 21,3 %, а в 2016 році він склав 35,2 % (найбільше значення було зафіксоване у 2015 році – 40,2 %).

Поточні витрати на поводження з відходами у цінах 1995 року (реальна величина поточних витрат) відображали неоднорідну динаміку: в період 1996-2000 років відбулося зниження; з 2000 по 2008 рік відбулося зростання, яке з наслідками світової фінансової кризи перейшло у низхідний тренд до 2010 року; на зміну висхідному тренду у 2011-2013 роках прийшло зниження, що пов’язане з загостренням воєнно-політичної кризи в Україні.



Таким чином даний показник становив відповідно у 1996 році 395 млн. грн., у 2000 – 119 млн. грн., у 2008 – 357 млн. грн., у 2009 – 260 млн. грн., у 2011 – 385 млн. грн., у 2013 – 473 млн. грн., у 2015 – 401 млн. грн., у 2016 – 292 млн. грн. Поточні витрати на поводження з відходами у 2016 році порівняно з 1996 роком зменшилися на 103 млн. грн., а порівняно з 2000 зросли у 2,5 разу або на 173 млн. грн. Порівняно з 2015 роком у 2016 році даний показник зменшився на 109 млн. грн. або на 27 %.

Ситуація, яка сьогодні склалася в сфері поводження з відходами, обумовлена значною мірою політикою українських урядів ще починаючи з середини 90-х років минулого століття, коли населення намагалися переконати в тому, що залучення значних фінансових ресурсів для вирішення екологічних проблем, зокрема наведення порядку з відходами – це прерогатива багатих країн.

Тому й не дивно, що не були закладені в політику регулювання розміщення відходів перевірені світовою практикою податкові та кредитні преференції, які стимулюють суб'єктів підприємницької діяльності максимальною мірою забезпечувати рециклинг відходів виробництва і зводити до мінімуму потрапляння в навколишнє середовище шкідливих речовин.

З підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС перед нашою країною стоять зобов'язання по апроксимації (наближенню) вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу, зокрема шляхом імплементації директив, які стосуються сфери поводження з відходами. Вдале рішення такого завдання відкриє перед Україною нові можливості із залучення іноземного капіталу в розвиток індустрії поводження з відходами.

Прискорення процесів нарощування обсягів інвестування проектів в сфері поводження з відходами на рівні регіонів і територіальних громад пов'язується з удосконаленням законодавства про державно-приватне партнерство. У нинішній редакції Закону України «Про державно-приватне партнерство» обробка відходів відноситься до сфери поширення угод між державними (комунальними) і приватними партнерами, що створює певне інституційне підгрунтя для застосування такого роду угод в практиці поводження з відходами.

При цьому в законодавчому акті відсутня конкретизація можливих форм державно-приватного партнерства щодо розміщення, утилізації, видалення і спалювання відходів, тобто не визначено різноманітні моделі співпраці територіальних громад з приватними партнерами (резидентами або нерезидентами), які володіють необхідною матеріально-технічною базою та мають значний досвід щодо ведення підприємницької діяльності в сфері поводження з відходами.

Нарощення фінансових можливостей територіальних громад щодо реалізації проектів утилізації відходів в теперішніх умовах економічної рецесії є надто проблематичним при збереженні існуючого інституціонального середовища функціонування місцевого самоврядування. Потрібна трансформація системи відносин територіальних громад із суб’єктами підприємницької діяльності, зокрема й в частині утилізації відходів.

Трагедія на Грибовицькому звалищі побутових відходів стала свого роду маркером відсутності державної політики в сфері поводження з відходами. Роками завуальована проблема «у всій красі» постала перед українським народом. Гіпотетично прецедент львівської трагедії міг би статися і в інших регіонах, але сталося те, що сталося.

Реакція центральної влади на львівську сміттєву кризу для експертного середовища не стала несподіванкою, оскільки виникла можливість «повісити» багаторічну бездіяльність у сфері поводження з відходами на конкретну персону. І посипалися звинувачення з Печерських пагорбів на керівництво львівського муніципалітету. Тут ще й з'явилася можливість підкосити рейтингового політика загальнонаціонального масштабу, який до сміттєвої кризи був фаворитом президентських перегонів 2019 року.

Ретроспектива дій центральної влади щодо усунення наслідків львівської сміттєвої катастрофи показує, що представники виконавчої вертикалі свідомо намагалися поглибити кризу, штучно створивши проблему вивозу сміття на полігони інших міст або інших регіонів.

Львівська трагедія стала наслідком відсутності зваженої державної політики щодо регулювання відносин, пов'язаних з поводженням з відходами. Переважна більшість муніципалітетів сьогодні не здатна без відповідного державного патронату забезпечити швидку модернізацію системи розміщення і утилізації відходів.

Причиною цього є низька інвестиційна привабливість переробки відходів, як для українських, так і іноземних інвесторів. Така ситуація склалася у зв'язку з тим, що протягом багатьох років свідомо блокувалося створення сміттєпереробних заводів за участю іноземного капіталу.

Центральні органи виконавчої влади не змогли забезпечити через відповідні стимули активну діяльність муніципалітетів по залученню банківських і небанківських кредитних ресурсів у розвиток індустрії поводження з відходами.

З огляду на мізерні обсяги фінансування модернізації індустрії поводження з відходами в більшості територіальних громад базового рівня, у короткостроковій перспективі львівський рецидив сміттєвої кризи пошириться на інші міста.

Потрібні кардинальні зміни умов інвестування проектів модернізації індустрії складування та утилізації побутових та промислових відходів. Рецидиви сміттєвої кризи у Львові та сморід, викликаний промисловими стоками у Луцьку, мають стати передумовою перегляду пріоритетів державної політики в частині поводження з відходами, інакше ланцюгова реакція неконтрольованого сміттєвого колапсу пошириться на решту урбанізованих територій.

Василь Голян,
директор Європейського аналітичного центру