У рейтингу, що характеризує системи сплати податків Paying Taxes 2018, Україна посіла 43-е місце з 190 країн, піднявшись відразу на 41 пункт (в минулому займала лише 84-е місце поряд з такими економічними «тиграми», як Тонга, Сирія, Маршаллові острови, Болгарія, Барбадос, Кабо Верде, Сьєрра-Леоне і Вірменія).

Зазначений вище прорив був цілком прогнозований, адже в рейтингу-2018 повинно було позначитися зниження ставки ЄСВ в два рази, до 22%. Минулі рухи України були викликані спрощенням методів ведення бухгалтерського обліку та зменшенням кількості податкових та обов'язкових платежів (за рахунок того ж єдиного внеску, який замінив численні транзакції в соціальні фонди), пише у своєму блозі відомий економіст Олексій Кущ.

«Ми не конкуруємо за інвестиції ні з ЄС, ні з США, ні з Японією. Наші конкуренти за європейські і внутрішні інвестиції – це РФ, Білорусь, Молдова, Польща, Словаччина, Чехія, Польща, Угорщина.

Якщо розглядати глобальні світові інвестиції, то тут ми конкуруємо з такими регіонами і країнами, як держави Центральної Азії, Китай та іншими азіатськими економіками, які активно розвиваються. Інвестор з США буде вирішувати, де йому відкрити виробництво айфонів: в Китаї, де вже є готові промислові полігони, або в Україні, де нічого цього немає, але є низький показник ЄСВ.

Країни Східної Європи і Центральної Азії активно покращують свої позиції відразу за трьома базовими напрямами податкового рейтингу: ставками оподаткування, часу на підготовку звітності, кількості податкових платіжок. Країни Близького Сходу б'ють всі рекорди по мінімальному рівню податків і простоті моделей оподаткування. Азія, як завжди, пасе задніх за якістю роботи податкових органів.

Уже в цій короткій характеристиці закладено рецепт нашого податкового успіху: інвесторів зі Східної Європи та Близького Сходу можна спокусити низькими процентними ставками, а азіатський капітал – приманити якісною та ефективною роботою фіскальних органів. Завдання, яке простіше сформулювати, ніж досягти.

У порівнянні з минулим роком наша рейтингова позиція щодо кількості обов'язкових платежів не змінилася: третє місце і п'ять платіжок на місяць.

У розділі, що характеризує час на складання і подачу податкової звітності, Україна піднялася з 163-го місця на 159-е: нашим бухгалтерам доведеться витрачати 327,5 годин на рік замість 355,5 годин роком раніше. Свою роль в цьому поліпшенні зіграло більш активне запровадження електронної звітності та цифрових підписів. У наступному році певний позитивний вплив матиме скасування обов'язкового застосування печаток і подальший розвиток електронних сервісів в системі «Мій електронний документ» (М.Е.Doc), а також електронних кабінетів платника податків.

Середньозважений рівень ставок оподаткування скоротився з 51,9 до 37,8%, що поліпшило нашу рейтингову позицію зі 156-го місця до 98-го. Крім того, істотно покращився наш агрегований індекс ефективності роботи фіскальних органів після подачі звітності (так званий індекс пост-подачі). Даний показник формується на базі таких факторів, як час на отримання відшкодування податків, наприклад, податку на додану вартість, час, необхідний для виправлення помилок у звітності, ймовірність податкової перевірки у зв'язку з поданням заяви на відшкодування податку або виправленнями в обов'язкової податкової звітності. У цьому році індекс пост-подачі в Україні зріс з 79,26 до 85,95, що забезпечило нам 42-е місце в рейтингу в порівнянні з торішнім 67-м.

Якщо порівнювати рейтингову позицію країн – наших регіональних конкурентів, то ми на даний момент знаходимося приблизно в середині списку, випереджаючи Польщу, РФ і Білорусь, але поступаючись Румунії, Молдові та Грузії», – відзначає експерт.

Щоб випередити конкурентів необхідні позитивні зміни інвестиційного клімату. В першу чергу, агрегований показник податкового навантаження в Україні не повинен перевищувати 20-25%. Для чого необхідно знизити податок на прибуток до 5-10%, податок на додану вартість до рівня 10-15%.

Таким чином, щоб залучити іноземних інвесторів потрібно вирішити непросту дилему: або зберігати податкові ставки на високому рівні і чекати поки ризики знизяться, або, не чекаючи зниження рівня ризиків, і далі зменшувати рівень фіскального тиску.

Український журнал «Економіст»