2015 року Україна приєдналася до європейської програми Горизонт 2020 для співпраці у сфері наукових досліджень. Відтак дослідники, наукові й навчальні заклади та інноваційні підприємства з України нині можуть повноцінно брати участь у цій програмі на рівні із іншими країнами-членами ЄС та країнами – кандидатами на вступ до Євросоюзу.

Зазначимо, що Горизонт 2020 є першою програмою ЄС, до якої долучилася Україна в період застосування Угоди про асоціацію. Участь у ній засвідчує, що Євроспільнота та Україна вважають наукові дослідження та інновації вирішальними для економічного зростання та створення нових робочих місць. Водночас це відкриває широкий спектр нових можливостей для українських науково-дослідних інститутів, університетів та бізнесу: від фундаментальних досліджень до прикладної діяльності. Наприклад, Україна тепер зможе отримувати гранти від Європейської дослідницької ради, звертатися за фінансовою підтримкою для інноваційних малих і середніх підприємств, отримувати підтримку наукових розробок і науково-дослідних проектів, а також брати участь в керівництві та координуванні проектів.

Нещодавно проект Львівської політехніки під назвою «Innovative Optical/Quasioptical Technologies and Nano Engineering of Anisotropic Materials for Creating Active Cells with Substantially Improved Energy Efficiency» («Інноваційні оптичні/квазіоптичні технології та наноінженерія анізотропних матеріалів для створення активних комірок із суттєво підвищенною енергоефективністю») отримав позитивне рішення щодо фінансування за цією програмою. Вартість проекту, термін виконання котрого – чотири роки, становить 1 692 000 євро. До нього, окрім Політехніки як координатора, будуть долучені ще вісім партнерів – університетів та інноваційних фірм з Німеччини, Франції, Польщі та України. А керівником проекту призначений його ініціатор та натхненник – професор кафедри телекомунікацій Національного університету «Львівська політехніка», доктор технічних наук, знаний в Україні та за кордоном науковець у галузі оптики і лазерної фізики та фізики твердого тіла Анатолій Андрущак. І успіх цей неабиякий. Адже названий проект в межах конкурсу MSCA-RISE програми Горизонт 2020 є першим в Україні, де координуючою організацією є українська інституція , тобто Львівська політехніка.

Як зазначає сам Анатолій Андрущак, отримати фінансову підтримку від Горизонту 2020, хоч і не просто, але реально. Звісно, за двох умов: по-перше, проект має бути дійсно інноваційним, а, по-друге, його ініціатори повинні мати наукові досягнення, визнані у світі, достатню міжнародну співпрацю і виявити наполегливість – адже підготовка такого проекту передбачає 3–4 місяці натхненної командної роботи.

- Під наш проект, – зазначає Анатолій Степанович, – ми об’єднали фахівців з різних країн і галузей – оптики, матеріалознавства, інформаційних та нано-технологій. А його координацією та втіленням у життя нині займатиметься нещодавно створений наказом ректора Львівської політехніки Юрія Бобала Науково-навчальний центр Інноваційних Технологій і Наноінженерії (Center of excellence for Innovative Technologies and Nanoengineering). Суть же самого проекту – вивчити та запропонувати нові шляхи використання анізотропних матеріалів під уже напрацьовані нами технології з метою створення новітніх оптоелектронних пристроїв і нового класу кристалічних нанокомпозитів із заданою анізотропією, котрі, на нашу думку, знайдуть широке використання в найрізноматнішніх наукоємних виробництвах і в Україні, і за кордоном. Хочу відзначити й той відрадний факт, що до нашого міжнародного консорціуму доєднались вітчизняні фірми, зокрема НВО «Карат», що входить до складу «Концерну «Електрон», і ПП «SoftPartners».

Що ж до того, як домогтись такого вартісного фінансування проекту, то пан Анатолій радить нашим науковцям-дослідникам, котрим є що запропонувати на сучасний ринок інноваційних технологій, бути в здоровому сенсі настирливими й не втрачати надії після перших же відмов.

- Скажімо, я подавався на фінансування під цю програму три роки поспіль, – ділиться досвідом професор Андрущак. – Після першої відмови ми врахували негативні зауваження та внесли до пропонованого проекту відповідні корективи. Відтак покроково набирали ще вищі «прохідні» бали, аж допоки не домоглись свого. Що ж до коштів, виділених нам Брюсселем, то ми їх будемо витрачати в основному на зарубіжні відрядження співробітників нашого Центру, котрих набиратимемо не лише з політехніків, але й з інших дослідницьких інституцій Львова, які мають стосунок до матеріалознавства та нанотехнологій. Там вони матимуть можливість працювати у провідних фірмах на найновішому обладнанні та реалізовувати наші напрацювання. Паралельно коштом проекту до нас у Львівську політехніку, як і до інших партнерів з України, будуть приїжджати у відрядження на один, два чи три місяці науковці із-за кордону від партнерів нашого Консорціуму з Німеччини, Франції та Польщі, які будуть проводити наукові дослідження на існуючих та створених експериментальних установках в лабораторіях Центру. Це сприятиме більш тісній координації робіт по проекту з нашими зарубіжними партнерами. Відзначу й всебічне сприяння в становленні новоствореного Центру з боку ректорату нашого університету. Зокрема, при дієвій допомозі проректора з наукової роботи Наталії Чухрай та проректора з навчально-виробничої роботи Володимира Крайовського ми отримали просторі приміщення, де вже завершено ремонт. Отож, нині маємо всі умови для створення сучасних дослідницьких лабораторій за кошти Європейського Союзу, прийому закордонних науковців і плідних наукових досліджень.

Ігор Галущак
Львів