Нині лісова галузь опинилася в епіцентрі політичного життя нашої країни. Ледь не щотижня український ліс і його доля згадується в парламенті, в Кабінеті Міністрів і на різних телевізійних шоу. На жаль, ці згадки здебільшого мають негативний контекст. За рахунок лісників багато хто з депутатів отримує політичні дивіденди і шукає зиску з цього процесу, а люди, які все своє життя присвятили розвитку нашої екосистеми, просто залишаються за бортом.

Це неправильно і несправедливо. Найперше, на чому я наголошую, це те, що держава має почути думку фахівців галузі та працівників лісового господарства. Саме ваша думка є першочерговою в питанні реформ. Моя позиція є незмінною: я підтримую збереження цілісності лісогосподарської галузі, яка гарантує збереження структурної вертикалі державного управління й належного фінансового забезпечення підприємств.

Наголошую, що ідея створення єдиного лісогосподарського підприємства несе в собі структурні загрози для всієї галузі так само, як і питання передачі лісогосподарських підприємств у концесію.

Я вимагаю від уряду дослухатися до позиції профспілки і виключити держпідприємства з переліку підприємств, які можна здавати в концесію. Що буде, коли в нас сьогодні така недовіра до влади і таке розбалансоване суспільство? Хто це робить? Кому це вигідно? Це роблять товстосуми, люди – вигодонабувачі, які, користуючись складною суспільною ситуацією в країні, хочуть саме в цей час створити цю концесію. А після дії цієї концесії хто буде відповідальний у цій країні за те, що ліси будуть роздані й розбазарені?

Відповідальні будуть лісники! Подивіться на виступи уряду, депутата чи представника експертного середовища або телешоу: сьогодні говорять «лісники – це контрабанда». Тобто митники – це не контрабанда, залізниця, яка везе цей ліс, – це не контрабанда, а люди, які роблять свою роботу (дерево дозріло – його треба спиляти і продати, кому це незрозуміло?), вся оця фейкова реальність робить із лісників контрабандистів. Завтра вони скажуть, що це ви зробили концесію заради того, щоб розбазарити всі українські ліси.

Нині ми говоримо про майбутнє лісового господарства, забуваючи про людей, які працюють у лісі. Діагноз невтішний: спеціалісти звільняються, ліси опиняються без захисту й належного догляду. А все тому, що упродовж останніх трьох років назріла соціальна катастрофа, яка стала результатом непродуманих дій у питаннях фінансування лісогосподарських заходів, втрати Держлісагентством статусу головного розпорядника бюджетних коштів. Я переконаний, що це помилка і нонсенс, яку потрібно негайно виправляти.

В Україні розпочався черговий бюджетний процес, і питання фінансування лісового господарства ми будемо ставити на порядок денний бюджетного комітету і всіх фракцій та парламенту в цілому. Ми не маємо часу зволікати в цьому питанні.

Лісова галузь найбільш зав’язана на зміні клімату, ліси починають всихати, є загрози хвороб від шкідників. Це свідчить про те, що лісове господарство вимагає нової якості уваги від влади. Головне – пам’ятати, що лісова галузь не терпить помилок чи сумнівних експериментів.