|
|||
|
|||
![]() На думку відомого українського економіста Олександра Гончарова, пора чесно визнати, ми ґрунтовно в'їхали в економічну кризу. А інститутів розвитку немає, зокрема, Кабмін так до сих пір і не створив Українську корпорацію розвитку. Ну, і за даними Нацбанку за січень-вересень цього 2018 року чистий приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ) склав всього лише 1,5 млрд. дол. США, з яких 28% – це операції переоформлення боргу в статутний капітал, а для реального і стійкого підйому української економіки нам щорічно треба не менше 10 млрд. дол. ПІІ. Більш того, останні роки держбюджет затиснутий, капіталовкладення не ростуть. Правда, трохи росло особисте споживання (але воно в основному росло за рахунок ренти). Кошти бюджету не інвестуються в реальний сектор економіки як і довгі гроші фактично вбитого українського фондового ринку і внутрішнього ринку спільного інвестування. Та й на зовнішніх ринках зникають джерела інвестицій в економіку України. Але найгірше тут те, що політика Уряду і НБУ не вирішує, а, навпаки, загострює величезну проблему, коли гривня не є інвестиційною валютою. По-моєму, міністри і законодавці щиро переконані, що інвестиції можуть бути тільки в доларах США і євро. Тому п'ятий рік поспіль народні депутати за мовчазної згоди Кабміну категорично відмовляються приймати у Верховній Раді законопроект «Про ринки капіталу». Через що не можна створити в Києві Міжнародний інвестиційний хаб. Зазначимо, що парламенту нинішньої каденції залишилось менше року і забезпечити проривні зміни в частині покращення інвестиційного клімату він не зможе, що не зробить 2019 рік роком інвестиційного буму. Тому рівень спрацьованості основного капіталу буде збільшуватися і відповідно буде знижуватися конкурентоспроможність української продукції. Український журнал «Економіст»
|
Найбільш популярні матеріали