Державний бюджет України на 2019 рік прийнято 240 голосами народних обранців. Як і в попередні роки одним з найбільш резонансних моментів бюджетного процесу була сума державної підтримки АПК, оскільки аграрний сектор став фактично основною структуроутворюючою ланкою національного господарства і розширене відтворення його потенціалу водночас є запорукою соціально-економічного піднесення сільських територій.

На думку народного депутата України Олега Кулініча, «всупереч тому, що вимоги Бюджетного кодексу встановлюють розмір державної підтримки АПК на рівні 1 % від загального розміру бюджету, з аграрної підтримки все ж таки був «знятий» 1 млрд грн. Тож в фінальному варіанті бюджету ця цифра становила 5,9 млрд грн, а не 6,9 млрд грн, як очікувалося.

Але в цьогорічному бюджетному процесі є і певні позитиви, яких не було раніше! По-перше, в тому числі і завдяки моїм наполяганням, було усунуто суперечливу норму, яка блокувала ефективне управління коштами державної підтримки. В Бюджетному кодексі раніше вимагалося, щоб рівно 20 % держпідтримки виділялося із загального річного бюджету АПК на компенсацію вартості закупівлі у вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки та обладнання.

Така жорстка цифра взагалі не давала змоги робити жодних «перекидок» і ефективно використовувати кошти, які просто «згорали» і не йшли на жодні інші програми. Все це вдалося вирішити дуже просто – змінивши формулювання наступним чином «до 20 відсотків». Це дає більш гнучкий механізм для ефективного використання коштів. Крім того до цього напряму було включено підтримку на закупівлю спеціальних вагонів для перевезення зерна, обладнання для виробництва біоетанолу та електроенергії з біомаси».

Зазначимо, що державна підтримка вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників потрібна для того, щоб усунути певні структурні дисбаланси в аграрному секторі, які виникли у зв’язку з гіпертрофованим розвитком експортоорієнтованих галузей та подальшим згортанням чисельності поголів’я ВРХ. Також надання державної підтримки дозволяє частково вирівняти умови господарювання з іноземними конкурентами, щоб зміцнювати позиції українських виробників на зовнішніх ринках сільськогосподарської сировини та готових харчових продуктів.