Українська економіка переживає дивні метаморфози. З одного боку, статистика показує зовнішньоторговельний дефіцит, дефіцит валюти, падіння промислового виробництва. З іншого - деякі політично чутливі показники поводяться напрочуд непогано, пише на Forbes.ua Дмитрий Боярчук. директор CASE-Украина

Одним з таких показників, що вибиваються із загального тренду, є, наприклад, інфляція. Уряд пишається скороченням споживчих цін у 2012 році (-0,2% грудень до грудня) і дуже радіє, що тенденція продовжується на початку 2013 року. До цього показника прив'язане і реальне зростання зарплат (+14,4%), і ослаблення реального ефективного обмінного курсу (-6,3%), яким Нацбанк, серед іншого, пояснює стабільність гривні (мовляв, номінальний курс залишився колишнім, але в реальному вираженні валюта «ослабла» через більш високу інфляцію в країнах, з якими торгує Україна).

Цінова ідилія в Україні дуже бентежить на тлі ситуації з динамікою цін в інших країнах. У Сполучених Штатах одна за одною йдуть програми кількісного пом'якшення, і при такому обсязі друку грошей не дивно, що інфляція в цій країні складає 1,7% (грудень до грудня). Ціни бадьоро ростуть у всіх без винятку сусідів України. У Росії інфляція в 2012 році склала 6,6% (грудень до грудня), в Туреччині - 6,2%, у Білорусії - 21,8%. Навіть у Польщі - 2,4%. І Росія, і Туреччина, і Білорусія повідомляють про прискорення інфляційного тренду на початку 2013 року. Україна ж залишається острівцем «благоденства»: у нас все навпаки.

Якби ми мали справу з маніпуляцією з боку Держстату, то прихована інфляція обов'язково б простежувалася в доходах бюджету - адже якщо ціни ростуть досить швидко, то і доходи бюджету «не в образі». Але з наповненням скарбниці - проблеми.

Успіхи сільського господарства теж ні при чому. Урожай минулого року, хоча і був дещо менше, ніж у 2011 році, дозволив експортувати рекордні обсяги зерна. У Росії ситуація була схожою, але, на відміну від України, ціни на продовольство підскочили за минулий рік на 7,5%.

Нарешті, не має відношення до офіційно низької інфляції і монетарна політика НБУ. Вона, дійсно, була жорсткою, але дефляція визначалася падінням цін на продукти харчування, а ця категорія товарів не купується в кредит і не залежить від ліквідності і процентних ставок. Це просто базова потреба, яка визначається купівельною спроможністю та, згідно Держстату, стабільно показує зростання (внутрішнє споживання в минулому році зросло на 11,6%).

Висновок: секрет низької інфляції - у регулюванні «соціальних» цін, проста заборона підвищувати ціни на ряд товарів. Безкоштовних сніданків не буває - рано чи пізно українцям доведеться заплатити за цим рахунком або дефіцитом продовольства, або стрибком цін на прилавках. Втім, це тема окремої розмови.

Інший вид косметики, яким користується України, це попередня оцінка дефіциту рахунку поточних операцій (робить НБУ). До прикладу, за попередніми оцінками Нацбанку, в 2011 році цей показник становив $ 9,0 млрд, або 5,4% ВВП. Але через півроку економісти з подивом дізналися, що за уточненою оцінкою, дефіцит рахунку поточних операцій в 2011-му був істотно вище - $ 10,25 млрд, або 6,3% ВВП. А це - вже зовсім інший рівень ризиків.

Формально, ніяких претензій до таких, передчасних даних, пред'явити не можна - на те вони і попередні, тобто неточні. Але ЗМІ оперують в основному саме цими «свіжими» оцінками. У результаті про дооцінку, яка часто публікується через кілька місяців, масовий споживач ділової інформації нічого не знає.

Хтось може виправдати розбіжності між фінальними та попередніми оцінками оптимістичним настроєм НБУ - мовляв, він припускав, що ситуація набагато краща, але в результаті, наприклад, тіньовий імпорт виявився більше, ніж очікувалося. Але попередні оцінки за 2012-й також пофарбовані зайвим оптимізмом. Якщо порівняти їх і уточнений результат, виявиться, що в 2012 році НБУ попередньо оцінював дефіцит рахунку поточних операцій в середньому на $ 200 млн в місяць менше, ніж було насправді.

Можливо, ці та інші перекоси і неточності не настільки критичні, щоб кардинально поміняти уявлення про те, що відбувається в країні. Але на що такі «підштукатурені» дані однозначно вказують, так це на «збиті» показники приладів, за якими ми намагаємося рухатися вперед.