«Час, як відомо, здатний розтягуватися та стискатися, зазнавати будь-яких змін. З ним може відбуватися все що завгодно, крім одного: він не повторюється, не йде назад».
(Урсула Ле Гуїн)
Стан фінансово-економічних ресурсів не тільки України, а й усієї світової господарської системи, як і раніше, залишається вкрай серйозним. При цьому, з одного боку, множаться ознаки загрозливих процесів, з другого, – вдосконалюються технології та практики «переливу» кризових явищ. У складній ситуації посилюються підстави для ідеології шансу, яка апелює до необхідності діяльно готуватися до нього і не втрачати його, а отже, вона протилежна філософії простого очікування, що орієнтоване на очікування хоч неухильної зміни формацій, хоч дару (дива, подарунка долі тощо).
У цьому сенсі кардинальне поглиблення участі в інтеграційних процесах – це саме шанс, а не гарантія. І оголошення території «частиною Європи» саме по собі зовсім не несе благоденства автоматично, а потребує виваженої та конкретної стратегії дій.