Українські фармвиробники на гачку, але високотехнологічному
Україна, не маючи сьогодні власного потужного національного науково-технологічного та інноваційного потенціалу, об'єктивно змушена залучати технології з інших країн у вигляді високотехнологічних проміжних продуктів – ресурсів для власного промислового виробництва.

Для значної частини фармацевтичних компаній нарощування імпорту таких товарів є способом долучитися до технологічного базису ТНК розвинених країн, прискорити інноваційні процеси та отримати конкурентні переваги. Але для тих, хто продукує аналогічні фармпрепарати в Україні, зростання імпорту означає поступове витіснення з ринку з усіма наслідками. Ситуація вимагає належної оцінки із застосуванням відповідного інструментарію, який дозволить: 1) визначити реальні потреби в імпортних високотехнологічних товарах, що є вихідними продуктами для українського промислового виробництва, 2) встановити фактори, що обумовлюють обсяги їхніх поставок із-за кордону; 3) забезпечити державу і бізнес балансами за ключовими високотехнологічними товарами.

Розв’язання проблеми створення такого інструментарію, в першу чергу, полягає у визначенні кола товарів (спираючись на позицію міжнародних організацій), що є ресурсами для промислового виробництва, причому високотехнологічними. Щоб визначити це коло зроблено наступне. (Докладніше авторський підхід викладено у роботі «Імпорт в Україну високотехнологічних товарів виробничого призначення: проблеми дослідження, шляхи вирішення»).

Аналіз Класифікатора за широкими економічними категоріями ООН, дозволив визначити коло товарів за основними класами СНС: капітальні, проміжні та споживчі, по яких здійснюється моніторинг зовнішньої торгівлі за Стандартним міжнародним торговим класифікатором (сьогодні SITC Rev.4). В свою чергу, у Переліку високотехнологічних товарів Євростату за SITC Rev.4 товари номенклатурні позиції згруповані у 9 категорій: хімічні продукти; електричні машини i устаткування та їх частини; наукові прилади; неелектрична техніка, фармацевтичні продукти; аерокосмічна техніка; комп’ютерна та офісна техніка; електроніка та техніка зв'язку; озброєння.

Поєднання цих агрегацій та перехідні ключі до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД 2014) дали нам можливість сформувати Перелік високотехнологічних товарів, диференційованих за кінцевим споживанням. Таким чином, у 9 категоріях високотехнологічних товарів виокремлено ті номенклатурні позиції, що призначенні для промисловості (засоби виробництва і проміжні продути), та особистого споживання (споживчі товари).

На базі запропонованого інструментарію проаналізовано зовнішню торгівлю високотехнологічними товарами категорії «Фармацевтика».

До високотехнологічних фармацевтичних товарів (ВТфарм) належить 38 номенклатурних позицій за УКТЗЕД 2014, з яких 33 є проміжними; 5 – споживчими. Очевидно засоби виробництва фармацевтика не продукує.

Зовнішньоторговельні потоки ВТфарм до 2014 р. мали висхідний тренд, але експортні поставки у вартісному вимірі на порядок нижчі за імпортні. За розрахунками, Україна є нетто-імпортером ВТфарм.
Українські фармвиробники на гачку, але високотехнологічному
Це загрозлива тенденція для вітчизняних виробників, яка неминуче веде до втрати ними позицій на ринку і, відповідно, доходів, позбавляючи ресурсів для технологічного та інноваційного розвитку. Коефіцієнт покриття імпорту експортом протягом 1996-2015 р. був на рівні 3-5%. Доходів українських високотехнологічних фармкомпаній, отриманих від експорту ВТфарм, лише на 15% вистачає на покриття витрат на імпорт ресурсних ВТфарм для їхнього виробництва.
Українські фармвиробники на гачку, але високотехнологічному
У 2013 р. Україна сплатила за імпорт ВТфарм максимальну з 1996 р. ціну – більше 900 млн.дол. (сальдо досягло свого максимуму – 845 млн. дол.). Але, не нарощування власного виробництва, а скорочення платоспроможного попиту в Україні обумовило зменшення цих поставок у 2015 р. до 583 млн.дол (- 35% проти 2013 р.). Макроекономічна нестабільність та «реформаторська» тактика «само розсмокчиться» вплинули на масштаби імпорту, спричинивши автоматично й падіння експорту ВТфарм у 2015 р. на 58% (проти 2013 р.). Адже значна частина експорторієнтованих ВТфарм містить «інгредієнти» іноземного виробництва.

У 1996-1999 рр. в структурі імпорту домінували споживчі ВТфарм. Ринок України поповнювався фармпрепаратами для особистого споживання, що втілювали передові технології. З 2000 р. вітчизняні компанії почали активніше купувати за кордоном проміжні товари для власного виробництва ВТфарм. В результаті відбулися зрушення у структурі у бік нарощування позицій цих товарів. У 2015 р. обсяги імпорту проміжних ВТфарм у 15 разів перевищували показник 1996 р. Вітчизняні фармкомпанії фактично інвестували в інноваційний розвиток інших країн, придбавши ці товари на суму близько 355 млн.дол. Адже потоки проміжних товарів поряд із засобами виробництва розглядаються світовими вченими як канал трансферу передових технологій. Тенденція, що склалася в Україні, за умов відсутності власних наукових розробок та виробництва проміжних товарів для високотехнологічного фармацевтичного виробництва, гальмує модернізаційні процеси у галузі, загрожуючи подальшим відставанням від провідних країн світу.

Протягом тривалого періоду різниця між проміжними та споживчими товарами в структурі поставок становила 3-5%. У 2015 р. закупівлі іноземних ВТфарм для особистого вжитку впали на 40%, а проміжних – майже не змінилися. Отже, якщо у 1996 р. співвідношення проміжних до споживчих ВТфарм становило 40:60, то за підсумками 2015 р. виявилося «з точністю до навпаки».
Українські фармвиробники на гачку, але високотехнологічному
Цей результат є доказом того, що соціально-економічні проблеми, що посилилися у 2015 р. вплинули, в першу чергу, на обсяги імпорту ВТфарм для особистого споживання. Українські фармкомпанії, незважаючи ані на високі темпи інфляції, ані на зміни валютного курсу, для забезпечення виконання контрактів на поставки власної продукції, вимушені купувати за кордоном проміжні товари у запланованих обсягах.

Серед 6 категорій проміжних ВТфарм, в імпорті України можна виділити дві ключові категорії, поставки яких забезпечують потреби виробників високотехнологічних фармацевтичних препаратів в Україні.

По-перше, це – глікозиди; залози та інші органи і їх екстракти; сироватки, вакцини. Їхня частка в імпорті проміжних ВТфарм становить 86%. Коло беззаперечних лідерів поставок – європейські країни та США. За підсумками 2015 р. Німеччина, Швейцарія, Велика Британія, Нідерланди і США забезпечили імпорту товарів за кодом 3002000000 УКТ ЗЕД «Кров людей; кров тварин, приготовлена для терапевтичного, профілактичного або діагностичного застосування; сироватки імунні, інші фракції крові та імунологічні продукти, модифіковані або немодифіковані, у тому числі одержані із застосування» на суму більше 120 млн.дол.

По-друге, це – антибіотики (код 2941000000 УКТЗЕД). Їхня частка в імпорті проміжних ВТфарм становить 10%. Забезпечує попит українських виробників моно-постачальник – Китай, частка якого у 2015 р. сягала майже 60%. Вітчизняні фармкомпанії сплатили за це 20,5 млн.дол. Купували також в Індії, Республіці Корея та Іспанії.

За номенклатурними позиціями, що належать до зазначених вище товарних груп необхідно будувати баланси і здійснювати прогнозні розрахунки динамічних зрушень його складових (імпорту, внутрішнього споживання, експорту). Це дозволить ухвалювати науково-обґрунтовані рішення щодо лібералізації або обмежень (будь-якого типу) ввезення з-за кордону певних категорій товарів для забезпечення потреб промислових виробників, а також вживати заходи для попередження дефіциту у товарах, які забезпечують безперебійну роботу вітчизняної фармацевтики та сприяють нарощуванню в Україні випуску та експорту високотехнологічних товарів.

В цілому, ситуація, що склалася у зовнішній торгівлі України високотехнологічними фармацевтичними товарами, є наслідком відсутності чіткої стратегії розвитку високих технологій загалом і фармацевтичного сегменту, зокрема. Розбудова високотехнологічного фармацевтичного виробництв в Україні сьогодні відбувається під впливом глобальних тенденцій та кон’юнктури світового ринку і не є результатом реалізації національних науково-технологічних та інноваційних пріоритетів. Від зміни позиції уряду щодо необхідності запровадження механізмів стимулювання розвитку цієї галузі залежить її майбутнє у жорсткій конкурентній боротьбі глобального масштабу.

Олена Саліхова,
доктор економічних наук
Дарья Дуюн,
аспірантка
Державна установа «Інститут економіки
та прогнозування НАН України»






Друкувати
Найбільш популярні матеріали