• 0
Сторінками журналу «Економіст»: рік 2000, №7-8
2000 рік – це перший рік економічного зростання в Україні, яке, в першу чергу, було забезпечене наведенням порядку в енергетичному секторі національного господарства. Державницька позиція енергетичного віце-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко дала змогу звести до мінімуму бартерні угоди та взаємозаліки в паливно-енергетичному комплексі і тим самим усунути багаторічні рецидиви зловживань. Безкомпромісна позиція віце-прем’єр-міністра отримала спротив зі сторони вітчизняних олігархів, підтримуваних президентом Кучмою та парламентською більшістю.
Детальніше
  • 0
Сторінками журналу «Економіст»: рік 1998, №5
Другого квітня 1998 року відбулася перша науково-практична конференція, присвячена проблемам прогнозування економіки України: «Економіка України у 1998-2000 роках». Конференція мала за мету узагальнити досвід, методи, моделі та прогнози перспектив розвитку економіки України в аспекті переходу від кризи до економічного зростання і запропонувати висновки щодо їх використання у практичній діяльності НБУ, Міністерства економіки та Міністерства фінансів, а також визначити перспективи розвитку наукових досліджень у даному напрямку. У зв’язку з важливістю даної конференції 5-й номер журналу «Економіст» присвячений висвітленню її результатів.
Детальніше
  • 0
Сторінками журналу «Економіст»: рік 1997, №2
У другому номері відновленого Українського журналу «Економіст» розміщено статтю одного з фундаторів сучасної української державності, одного з патріархів вітчизняної фінансово-банківської системи Вадима Гетьмана, де сформульовано імперативи розбудови валютного та фондового ринків; розкрито напрями та тіньові схеми використання «золота КПРС», а Володимир Рябошлик запропонував відмовитись від піраміди облігацій, яка переобтяжила дистрофічний ринок капіталів.
Детальніше
  • 0
Сторінками журналу «Економіст»: рік 1997, №1
За період з 1997 по 2017 рік вийшло близько 370 номерів Українського журналу «Економіст» в сучасній оновленій версії. Редакційна політика видання була зорієнтована на миттєве реагування через неупереджений аналіз на найбільш резонансні процеси соціально-економічного розвитку України в названий період. Прикметною рисою більшості публікацій, з огляду на пройдений час, було критичне переосмислення найбільш больових точок зміцнення української державності. Тому й не дивно, що ще у 1997 році в першому номері оновленого журналу «Економіст» оглядач Микола Росошенко розглядав імовірність загострення протистояння між Україною та Російською Федерацією.
Детальніше
Валерій Геєць: "Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України" (1999)ДОВГОСТРОКОВІ УМОВИ ТА ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

LONG-RUN CONDITIONS AND FACTORS OF THE DEVELOPMENT OF UKRAINIAN ECONOMY

Валерій ГЕЄЦЬ
,
директор Інституту економічного прогнозування НАН України,
академік НАН України

Valery HEYETS,
Director of the Institute of Economic Forecasting of the NAS of Ukraine,
Academician of the NAS of Ukraine

Зміни, що відбулися в економіці України протягом останніх 7 років, дозволяють і одночасно зумовлюють розробку стратегічних прогнозів та програм, в яких мають знайти відображення напрями вирішення проблем, що нагромадилися, з чітким відображенням перспектив розвитку. Для розв’язання кола проблем, які мають місце в даний час і які не можуть бути вирішені найближчим часом, але рішення щодо яких можуть і повинні бути прийнятими, вже зараз необхідно враховувати саме умови та фактори, від яких залежить той чи інший результат. Виходячи з таких міркувань, автором підготовлена стаття, в якій подається аналіз та прогноз змін у найважливіших складових, що визначатимуть перспективи розвитку економіки України на найближчі 10-15 років у частині обороту основного капіталу, динаміки і структури зайнятості населення, перспектив науково-технологічного прогресу, а також глобальних змін у світовій економічній системі та змін на світових ринках окремих видів продукції, які є важливою складовою українського експорту та імпорту. Крім того, наводяться матеріали аналізу та окремі пропозиції щодо подолання бар’єрів, які стоять на шляху прискорення економічного зростання в Україні.

The changes that have taken place in Ukrainian economy during recent 7 years allow and at the same time urge to construct strategical forecasts and programs which should reflect the ways to solve the present problems and clearly determine the prospects for development. In order to solve the circle of existing problems that can not be solved in next future, but decisions on which may and must be taken, now it is necessary to take into account the most meaningful conditions and factors. On that basis, the author has prepared an article published in this issue that provides analysis and forecast of the changes in the most important parameters that will determine this country’s economic development for he next 10-15 years in the spheres of fixed capital turnover, changes in the dynamics and structure of employment, prospects for scientific and technological progress global changes in the world economic system and corresponding changes on the world markets of individual items that are important components of Ukrainian exports or imports. The article also provides analysis and individual proposals individual obstacles on the way of this country’s economic growth.
Детальніше
Валерій Геєць: "Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України" (1999) - закінченняЧитати початок статті

На довгострокову перспективу – до 2010 року зовнішні чинники розвитку економіки матимуть також серйозний вплив, насамперед за рахунок глобалізації економіки, хоча заперечення щодо перспектив її формування останнім часом активізувалися. Це відбувається внаслідок світової фінансової кризи, що може мати подальше загострення, і події в Латинській Америці в січні 1999 року підтверджують це. Однак є більш глибоко аргументовані заперечення. Згідно з дослідженням, проведеним В. Павленко, встановлено, що у подальшому доля Росії пов’язана з тим, які процеси (інтеграційні чи реінтеграційні) переможуть серед країн СНД. Це залежить значною мірою від політичного майбутнього України. Якщо Україна буде втягнута в орбіту Росії, то остання має шанс відновити східноєвропейсько-євразійську субцивілізаційну систему. В іншому разі цей простір очікує стан, близький до латиноамериканського – конгломерату політично слабких, безпосередньо залежних від Заходу держав. Для України обидві перспективи маловтішні. Долі обох цих субцивілізаційних світів (латиноамериканського та східно-євразійського) такі, що можуть трансформуватися в кожній з них в систему іншого типу, але не в західну соціально-ринкову систему [6]. Все це може серйозно стримувати формування єдиної глобальної економічної системи з відтворенням відповідних економічних механізмів, хоча розвиток економіки здійснюватиметься насамперед під впливом новітніх технологічних змін у тих країнах, що мають для цього відповідний потенціал, а потім розповсюджуватимуться згідно з механізмами, які вже існують і навряд чи зміняться за вказаний період на протилежні. Це може в свою чергу поглибити нерівності між народами та окремими країнами, оскільки такі технологічні зміни здійснюються, як відомо, під егідою ТНК, які не несуть соціальної відповідальності перед окремими народами та країнами, бо виявляються сильнішими, передусім у фінансовому відношенні, порівняно з можливостями урядів окремих країн щодо захисту своїх національних економічних, екологічних та соціальних інтересів. На жаль, така ситуація відповідає природі сучасної економічної моделі як такої, і зміна характеру вищевказаної діяльності є проблемою глобального масштабу.
Детальніше
  • 51
Минеральные ресурсы Украины в рыночных трансформациях (2012)Владимир МИЩЕНКО,
доктор экономических наук,
ГУ «Институт экономики природопользования и устойчивого развития Национальной академии наук Украины», Киев

Volodymyr MISHCHENKO,
PhD Economics,
SE “Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of the National Academy of Sciences of Ukraine”, Kyiv


Начиная с 90 х годов прошлого столетия, минеральные ресурсы в Украине стали объектом едва ли не наибольшего мифотворчества. Богатства недр, высокий уровень обеспеченности запасами, наличие якобы уникальных месторождений подавались как наиболее очевидная гарантия будущего экономического благополучия страны. Такие представления были свойственны не только отечественным политикам, но и ученым. Они подогревались также зарубежными публикациями, в частности, оценками ресурсного потенциала стран СНГ Дойче Банка (1991 год).

Это порождало настроения пассивного ожидания результатов, которые, однако, не спешили приходить. Инвестиционная отдача недр оказалась недопустимо низкой, во многом разочаровывающей. Причины же произошедшего неоднозначны, и об этом здесь пойдет речь.
Детальніше