Українській владі треба читати буквар, який написали РузвельтиВ чому основа економічної могутності сучасних передових суспільств? У вмінні інститутів влади вибудовувати зрозумілі правила гри, які виробляють «перед початком гри і не міняють під час гри». Є звичайно різні модифікації економічної політики, яка передбачає надання преференцій певним категоріям економічних агентів.

У патерналістських суспільствах держава передбачає значний соціальний пакет для найменш заможних громадян. Це як правило країни з розвиненою економікою і для них фінансування такого пакету є підйомним, бо в бідних країнах «Болівар двох не винесе».

Є країни, де панує дирижистська модель побудови економічної політики, при якій держава виступає жорстким жандармом в перерозподілі національного продукту. При дотриманні класичних атрибутів ринкової економіки і дирижистська модель є ефективною.

Зовсім інша ситуація в Україні, де про правила гри в економіці в класичному розумінні і говорити не приходиться. Навіть партія «Слуга народу», яка отримала в парламенті абсолютну більшість і мала кращі стартові умови ніж славнозвісна «Група 239», яка домінувала в парламенті першого демократичного скликання, не спромоглася ліквідувати «закон джунглів» в українській економіці і приступити до побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки.

І як показує досвід роботи правлячої монобільшості в останні місяці, зокрема її маніакальне прагнення дорозпродати залишки державних активів і спустити за заниженими цінами українську землю, бажання в «лібертаріанців» щось принципово змінювати не має. «Слуга народу» пішла шляхом своїх попередників і почала проводити політику подвійних стандартів.

Прийняття окремих законопроектів в турборежимі продемонструвало, що «лібертаріанці» готові безсоромно приймати закони для обслуговування інтересів конкретного олігарха або ж ввести ввізне мито на імпортовану продукцію, щоб створити комфорт для отримання надприбутків іншим олігархом. І все більше громадян, дивлячись на це, приходять до висновку про те, що «такий футбол нам не потрібен».

Українській владі треба читати буквар, який написали Рузвельти

Про класичні лекала подолання кризових явищ, які необхідно брати на озброєння українським можновладцям, писано-переписано. Але чим далі українську економіку заганяють «під плінтус», тим актуальнішою є доцільність використання антикризових заходів, які дали можливість не просто підвищити ефективність економічної політики, а очистити економіку від «спруту хронічної стагнації та занепаду». В Україні таким «спрутом» виступає безмежна влада олігархів та так званих регіональних бізнес-еліт, які монополізували базові ринки і відкидають Україну на задвірки економічного та технологічного прогресу.

Безпорадна економічна політика «Слуги народу», яка проводилася останні півроку, в останній тиждень ще помножилась на ймовірні страшні втрати, які може отримати країна, якщо не вдасться приборкати пандемію коронавірусу. За таких умов умонтуванням базових положень Нового курсу Франкліна Рузвельта (контроль за банківською системою, за ввозом-вивозом золота, фінансування громадських робіт для будівництва інфраструктурних об’єктів), які дали можливість подолати Велику депресію 1929-1932 рр. в США, в державну економічну політику вже кардинально не зупинити сповзання економіки в «стагнаційне дно» чи ще страшніше – в лещата колапсу чи дефолту.

Окремі українські політики, посилаючись на Новий курс, забувають основне, що політика Нового курсу дала позитивний результат завдяки тому, що Франклін Рузвельт вольовими правовими методами виграв безкомпромісну битву в американських олігархів, які об’єдналися в «Лігу свободи» і постійно лили бруд на 32-го Президента США через підконтрольні ЗМІ, ексцентричного губернатора штату Луїзіана Г’юї Лонга, католицького священика Чарльза Когліна та через інших рупорів господарів Волл-стріту.

Перший крок в напрямку приборкання непомірних апетитів американських олігархів в перші роки двадцятого століття зробив далекий родич Франкліна Рузвельта, 25-ий Президент США Теодор Рузвельт, який викликав воротил американського фінансового та промислового бізнесу (Джон Пірпонт Морган, Джон Рокфеллер) в Білий дім і дав їм зрозуміти, що «закон джунглів» в американській економіці завершився.

Правовим підґрунтям стало прийняття Конгресом США Акту Шермана, який передбачав обмеження антиконкурентних дій картельних змов та інші обмеження влади монополій. Саме імплементація адміністрацією Теодора Рузвельта Акту Шермана призвела до розділення найпотужнішої бізнесової імперії США того часу Standard Oil, що належала мільярдеру Джону Рокфеллеру. В цілому було роздроблено 44 найбільші монополії. Теодор Рузвельт не був проти великого капіталу, а був проти влади монополій.

Враховуючи багаторічне вільне плавання українських монополій, які належать вітчизняним олігархам, просто визріла наобхідність прийняття законодавчого акту про деолігархізацію та розділення монополій.

Василь Голян, директор Європейського аналітичного центру





Друкувати
Найбільш популярні матеріали