Україна входить до десятки найбільших світових виробників та експортерів сталі.

За даними Державної служби статистики України у 2014 р. металургійними підприємствами було вироблено 27,4 млн т сталі та експортовано 20,4 млн т напівфабрикатів та готового прокату (рис. 1).

Проте виробництво сталі завдає значної шкоди навколишньому середовищу, зокрема, як потужне джерело викидів парникових газів. Так, за даними Міністерства екології та природних ресурсів України у 2013 р. обсяги викидів СО2 металургійними підприємствами становили 49,9 млн т1 (для порівняння, ця величина у 1990 р. була у півтори рази вищою) (рис. 2).

Рис. 1. Обсяги виробництва сталі та експорту напівфабрикатів і готового прокату у 2003–2014 рр., млн т

Серед 29 директив і регламентів, які охоплюють широкий спектр проблем природоохоронного характеру та мають бути імплементовані в Україні протягом 2–10 років з моменту набрання чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (надалі – УА), важливе місце займає Директива № 2010/75 ЄС про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль забруднень). Цією директивою встановлюються правила щодо інтегрованого запобігання та контролю забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності, також встановлюються правила, розроблені для запобігання, або, де це нездійсненне, зменшення викидів у повітря, воду та ґрунт, та запобігання накопиченню відходів із тим, щоб досягти високого рівня захисту навколишнього природного середовища.

Рис. 2. Обсяги викидів СО2 в Україні у 1990–2013 рр., млн т

Водночас положення УА не містять вимог щодо негайної модернізації металургійних підприємств або закриття заводів. Навпаки,в УА передбачено, що Україна сама визначатиме час та тривалість проведення реформ для покращення екологічної ситуації. При цьому вітчизняні підприємства самі аналізуватимуть ризики своєї діяльності та обиратимуть оптимальний спосіб зменшення шкідливого впливу на довкілля, розроблятимуть і презентуватимуть план відповідним контролюючим органам, а держава лише відстежуватиме процес виконання робіт. Більше того, на модернізацію українських заводів у частині реалізації екологічних програм та проведення наукових досліджень ЄС може надати фінансову допомогу. Тому, за умов раціональної та прозорої політики Україна може претендувати на дешеві цільові кредити від ЄБРР чи ЄІБ та отримувати донорську допомогу від різних європейських установ.

Варто зазначити, що основними причинами значних викидів СО2вітчизняними металургійними підприємствами є:
– висока енергомісткість основних технологічних процесів у чорній металургії (рис. 3);
– високий ступінь зносу виробничих потужностей (понад 65% основних засобів повністю вичерпали строк експлуатації);
– низька ефективність допоміжних виробництв, насамперед енергетичного господарства;
– низький рівень використання вторинних джерел енергії;
– низький ступінь утилізації вторинних енергоресурсів, зокрема вторинних горючих газів (доменного, коксівного, конвертерного, феросплавного), тепла металу, пари, води, газів, відходів металургійного виробництва (залізовмісних шламів, шлаків, пилу тощо);
– низький рівень автоматизації та комп’ютеризації виробничих і організаційно-управлінських процесів.

Рис. 3. Обсяги виробництва сталі в Україні за способами її виробництва у 2003–2013 рр., млн т
Джерело: побудовано автором за даними SteelStatisticalYearbook 2003–2013 [Електронний ресурс] / WorldSteelAssociation. – Доступний з : http://www.worldsteel.org

Так, енергомісткість виробництва чавуну на вітчизняних металургійних підприємствах на 30% вища, ніж на провідних підприємствах світу. Це зумовлено недостатнім використанням нових технологій, наприклад, використанням пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах.

Середня енергомісткість виробництва сталі в Україні майже в 4 рази вища порівняно з провідними країнами світу. Це пояснюється тим, що сьогодні в Україні продовжується експлуатування застарілих металургійних потужностей (мартенівські печі), які в умовах ринкової економіки можуть існувати лише за екстремально високих цін на металопродукцію або за рахунок значних преференцій –здешевлених за рахунок державних дотацій газу, вугілля, електроенергії, пільг на залізничні вантажні перевезення тощо.

Це свідчить про те, що на сьогодні існує об’єктивна необхідність у модернізації виробничих потужностей металургійних підприємств, які у найближчі п’ять-шість років, за нашими розрахунками, потребуватимуть близько 11,5 млрд дол. США. Так, лише повна заміна мартенівських потужностей (за результатами виробництва 2013 р. – 6,4 млн т) на електроплавильні потребуватиме 3,5 млрд дол. США.

Результатом такої модернізації стане:
– зменшення шкідливих викидів в атмосферу у 2,5 рази;
– скорочення обсягів споживання природного газу в межах близько 300 млн куб. м;
– збільшення обсягів щорічного споживання металобрухту з 3,4 млн т. до 6,7 млн т2.

1. Национальный кадастр антропогенных выбросов из источников и абсорбции поглотителями парниковых газов в Украине за 1990-2013 гг. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :.
2. За оцінками експертів сьогодні близько 390 млн тонн існуючого в країні металофонду потребує негайної заміни.

Осипов В.М., д.е.н., проф.,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
Венгер В.В., к.е.н.,
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
Олександренко Ю.А.,
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»