Індекс інфляції – один з ключових макроекономічних показників, що підкреслює результативність діяльності уряду і його фінансово-економічного блоку. Так, після дефляції 2012 року на рівні 0,2% і мінімальної інфляції 2013 року в 0,5%, з 2014 року країну захлеснула галопуюча інфляція.

В останні 3 роки влада зробила все для того, щоб максимально «поліпшити» життя переважної більшості громадян України. За цей період українці стали реально біднішими в 3–5 разів. Девальвація національної валюти в 3,3 рази привела до того, що мінімальна заробітна плата скоротилася з 152,4 дол. (у 2013 році) до 120 дол. (на сьогоднішній день), середньомісячна заробітна плата також скоротилася з 408,6 до 238,6 дол., мінімальна пенсія обвалилася зі 111,9 до 46,2 дол.

В свою чергу галопуюча інфляція в 24,9% (у 2014 році), 43,3% (у 2015 році), 12,4% (в 2016 році), 4,9% (у 2017 році) вдарила по купівельній спроможності українців. Значно знизило платоспроможність українців зростання тарифів: на газ – на 948,9%, на опалення – на 1132,9%, на електроенергію – на 321,4%, на гаряче водопостачання – на 559,2%. На тлі збільшення вартості енергоресурсів в 2014–2016 роках населення України значно скоротило обсяги споживаної енергії: природного газу, гарячої води, електроенергії. Зростання тарифів на тлі зубожіння населення призвело до зростання заборгованості за ЖКП і відмови від подальшого їх споживання.

Навіть в ООН відзначили, що в Україні від 60% до 80% українців перебуває за межею бідності. За версією американського ділового видання Bloomberg, Україна в 2017 році залишається в десятці найбідніших країн світу (7-е місце). Падіння в міжнародних рейтингах відбувається на тлі явно занижених показників індексу інфляції в Україні, а також інших макроекономічних показників країни. Наприклад, поки Держстат в 2017 році фіксував зростання індексу споживчих цін в Україні на 4,9%, за це період реально ціни зросли на прилавках супермаркетів і магазинів від 20% і вище.

Намагаючись посварити Україну зі східними партнерами, нашу країну довели до того, що 10 мільйонів працездатного населення в Україні не мають роботи, а 20% з тих, хто працює, живуть в бідності. З 26 мільйонів українців працездатного віку у віці від 15 до 70 років в Україні зайнятими є близько 16 мільйонів чоловік. І це тільки офіційні дані, які часто значно нижче реальних показників по країні.

Беручи до уваги розрахункові показники методології ООН по визначенню рівня бідності населення в різних країнах світу, можемо дійти висновку, що близько 80% українців є бідними. Згідно з методологією ООН, в світі встановлена межа бідності на рівні 5 доларів в день. В Україні, відповідно до законодавства, прожитковий мінімум становить у 2017 році 1,63 долара в день, тобто більш ніж в 3 рази менше встановлених норм.

Зокрема, за міжнародними нормами бідність настає, коли людина має у своєму розпорядженні в місяць суму менше 150 доларів (враховуючи не тільки харчування, але і витрати на комунальні платежі, проїзд та ін.). В Україні офіційний прожитковий мінімум – 1624 грн. Відповідно до офіційного курсу НБУ, це близько 60 доларів. Багато експертів вже прогнозують, що до кінця 2017 року кількість бідних (згідно з методологією ООН) в Україні підскочить до 90%.

З огляду на методологію ООН, 150 дол. за курсом 26,5 грн. за долар дорівнює 3975 грн. Кожен, хто має доходи нижче цієї межі, автоматично потрапляє за межу бідності. Втім, на моє глибоке переконання, аналізувати виключно структуру доходів – цього мало. Важливо також комплексно підходити до оцінки рівня купівельної і платіжної спроможності населення країни, особливо аналізуючи ці параметри в динаміці за конкретний часовий період. Тоді всім відразу стане зрозуміло, що курс уряду на європеїзацію обернувся для пересічних громадян країни масовим зубожінням і рівнем життя найбідніших країн Африки і Латинської Америки. А громадяни України краще красномовних обіцянок на власній кишені і в холодильнику можуть відчути, в достатку або бідності вони живуть.

За такої ситуації в першу чергу необхідно вивести країну з кризи і створити умови для зростання економіки. Головна мета соціально-економічного піднесення України – подолання бідності, підняття реальних доходів і підвищення рівня життя населення. Зростання купівельної і платіжної спроможності громадян України забезпечить зростання внутрішнього споживання товарів і послуг, а отже, і зростання виробництва.

Олександр КОЛТУНОВИЧ,
Радник з питань стратегічного планування Проекту Програми розвитку ООН в Україні «Відновлення врядування та примирення в охоплених конфліктом громадах України» в 2016–2017 роках