Баланси в системі державного регулювання еколого-економічного розвитку України та критерії їх формування
БАЛАНСИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА КРИТЕРІЇ ЇХ ФОРМУВАННЯ

BALANCES IN THE SYSTEM OF STATE MANAGEMENT OF ECOLOGICAL AND ECONOMIC DEVELOPMENT OF UKRAINE AND CRITERIA FOR THEIR FORMATION

Степан ГОЛУБКА,

доктор економічних наук,
ДВНЗ «Університет банківської справи», Київ

Stepan HOLUBKA,
Doctor of Economics,
Public higher education institution “Banking University”, Kyiv

Руслан БІЛОСКУРСЬКИЙ,
кандидат економічних наук,
Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Ruslan BILOSKURSKY,
Ph.D. in Economics,
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

У статті визначено сутність балансу, можливі форми його представлення. З’ясовано, що поняття балансу має відмінне смислове навантаження та практичне значення на різних інституційно-територіальних рівнях і сферах застосування. Водночас зберігається його концептуальна мета – рівновага, яка проявляється у забезпеченні оптимальних пропорцій. Баланс дозволяє визначати масштаби, структуру (співвідношення) та характер певних явищ і процесів (дій, операцій) за обраними критеріями. Баланс може бути представлено як офіційний документ (звітний, плановий, відображення стану), як теоретичну або економіко-математичну чи статистичну модель. Розкрито цільове призначення еколого-економічного балансування на різних інституційно-територіальних рівнях. На рівні підприємств, організацій поширеною є практика складання еко-балансів щодо продукції, виробничого процесу, підприємства в цілому і впливу його на довкілля, споживачів та решту населення. На рівні поселень актуальним є складання балансів щодо просторової організації зі збереженням рекреаційної та захисної функцій територій, а також складання стратегічних галузевих балансів (енергетика, переробка відходів тощо). На рівні регіонів і держави балансування повинно стосуватись просторової організації (розташування екологічно небезпечних виробництв і територій особливого рекреаційного, природоохоронного призначення), міжгалузевих пропорцій, запасів корисних копалин. Міжнародний рівень вимагає складання платіжних, зовнішньоторговельних балансів з обґрунтуванням рівня залежності національної економіки від експорту/імпорту природних ресурсів, продукції видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку. З’ясовано актуальність використання міжгалузевих балансів у контексті державного регулювання еколого-економічного розвитку країни. Систематизовано критерії формування еколого-економічних балансів країни за галузевим підходом, а саме: секторальний (виробнича і невиробнича сфери), вибірковий (ознаки екологічності, експортоорієнтованості, інноваційності та ін.), ефективності (ефективність галузей відносно макроекономічних показників), об’єктний (ресурсомісткість продукції), споживчий (обсяги споживання (збуту)), людських ресурсів (зайнятість, зокрема з урахуванням умов праці), обліковий (оцінка галузей за вартісним чи натуральним методами), наслідковий (вплив галузей на населення і довкілля).

The essence of the concept of balance and possible forms of its presentation has been clarified. The purpose of ecological and economic balancing in various institutional and territorial levels has been uncovered. The actuality of using inter-industry balances in the context of state regulation of ecological and economic development has been found. The criteria for the formation of ecological and economic balance sheets of the country’s sectoral approach have been systematized.

Повний текст статті





Друкувати
Найбільш популярні матеріали