Дотримання збалансованості в основних секторах економіки для забезпечення макроекономічної стабільності в Україні в рамках макроекономічного співробітництва між Україною та ЄС
Україна та ЄС сприяють процесу економічних реформ шляхом співробітництва в напрямку покращення розуміння основоположних принципів функціонування їхніх економік, а також формулювання і реалізації ринкової економічної політики (згідно положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за розділом «Макроекономічне співробітництво».). Україна докладає максимальних зусиль для побудови функціонуючої ринкової економіки та поступового наближення своєї політики до політики ЄС відповідно до основоположних принципів макроекономічної стабільності, збалансованості державних фінансів і платіжного балансу.

З метою досягнення цілей, визначених у статті 343 (Питання макроекономічної стабільності, збалансованості державних фінансів) цієї Угоди, Сторони співробітничають, щоб: обмінюватися інформацією щодо макроекономічних показників та перспектив, а також щодо стратегій розвитку; разом аналізувати економічні питання, що становлять спільний інтерес, зокрема заходи економічної політики та інструменти для її імплементації, наприклад методи економічного прогнозування і опрацювання документів стратегічної політики, з метою посилення можливостей України у формуванні політики, яка відповідатиме принципам і практиці ЄС; обмінюватися досвідом у сфері макроекономіки; співробітництво також включає обмін інформацією щодо принципів і функціонування Європейського економічного та валютного союзу.

На сучасному етапі, особливо протягом останніх років, в Україні досить гостро стоїть проблема аналізу чинників і складових забезпечення економічного зростання для нівелювання основних макроекономічних диспропорцій та стабілізації подальшого економічного розвитку. Тому макроекономічні дисбаланси, які можуть призводити до негативних соціальних та економічних явищ, необхідно вчасно ідентифікувати, щоб пом’якшити можливі кризові явища та їх наслідки.

У світовій практиці використовуються різні підходи до ідентифікації економічних дисбалансів, проте можна виокремити показники, які найчастіше зустрічаються в усіх моделях, а саме: співвідношення державного боргу і ВВП, дефіциту бюджету і ВВП, сальдо платіжного балансу і ВВП. Для кількісного аналізу рівнів розривів дисбалансів доцільно також оцінювати такі показники: у реальному секторі – індекс споживчих цін, індекс цін виробників, темп зростання і дефлятор ВВП; у бюджетному секторі – бюджетні надходження та видатки, дефіцит (профіцит) зведеного і державного бюджетів; у грошово-кредитному секторі – середньозважені процентні ставки за кредитами і депозитами, інфляцію, обмінний курс, міжнародні валютні резерви, державний борг; у зовнішньому секторі – сальдо поточного рахунку платіжного балансу, валютний курс, зовнішній державний борг тощо. При цьому зовнішніми чинниками впливу виступають: активізація кризових явищ у світі, шокові зміни цін на енергоресурси, стан фінансової стабільності та доступу до фінансових ресурсів, геополітична ситуація, міжнародні політичні відносини, світовий попит і пропозиція, міжкраїнні торговельні бар’єри, природні явища, екологія та ін. Розраховані індекси перелічених показників порівнюють з їх «пороговими» значеннями і одержують характеристики критичності економічних дисбалансів. Результати оцінювання економічних дисбалансів стають основою виваженої макроекономічної політики в умовах нестабільної економічної ситуації як для розвинутих країн, так і для країн з ринками, що розвиваються.

У нижченаведеній таблиці представлені результати реалізованого автором комплексу моделей щодо ідентифікації макроекономічних дисбалансів для реального, бюджетного, грошово-кредитного та зовнішньоекономічного секторів економіки України . Вибір показників та критеріїв оцінки здійснювався переважно за методологією Процедури оцінки макроекономічного дисбалансу ЄС, Маастрихтського критерію європейської інтеграції, дослідження іноземних вчених, а також виходячи з аналізу тенденцій в економіці України. Індикатори дисбалансів у 2013–2015 рр. сигналізують про наявність загальної макроекономічної незбалансованості в Україні1.
Таблиця

Динаміка макроекономічних показників для ідентифікації секторних дисбалансів в економіці Україні

Дотримання збалансованості в основних секторах економіки для забезпечення макроекономічної стабільності в Україні в рамках макроекономічного співробітництва між Україною та ЄС
Джерело: розраховано за даними: Державної служби статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України.

На фоні політичної нестабільності з кінця 2013 р. та глибокої соціально-економічної кризи в економіці України відбулось падіння ВВП у 2014 р. на рівні мінус 6,8%, а у першому і другому кварталах 2015 р., відповідно, мінус 17,2% та мінус 14,7%, як результат, насамперед, глибокого скорочення динаміки промислового виробництва – з минус 10,7% у 2014 р. до минус 21% у першому кварталі 2015 р. та минус 18% у другому кварталі 2015 р. Ця тенденція спаду промислового виробництва, як очікується, з деяким уповільненням продовжуватиметься, принаймні, до кінця 2015 р.

Основними факторами спаду економічної динаміки у 2014 р. та першій половини 2015 р. є:

- розгортання військових дій на Сході України;

- стрімка девальвація обмінного курсу гривні до долара США ( з 8,0 гривні за 1 долара США у 2013 р. до 22 гривні за 1 долара США станом на початок вересня 2015 р.);

- продовження довготривалого «перекосу» в структурі секторних доходів, та, відповідно, валових заощаджень, які є руйнівними для інвестиційних процесів і динаміки ВВП в економіці України, причому не тільки в короткостроковій, але й в довгостроковій перспективі;

- скорочення зовнішнього і внутрішнього сукупного попиту в Україні, насамперед, валового нагромадження капіталу у складі ВВП (мінус 23% за підсумками 2014 р. та мінус 25,1% у першому кварталі 2015 р.);

- «рекордне» зниження динаміки капітальних інвестицій (мінус 21% за підсумками 2014 р. та мінус 14,8% (у промисловості – мінус 37,4%) у першому кварталі 2015 р.);

- спад виробництва майже за усіма видами економічної діяльності, передусім, у переробній промисловості (мінус 12% за підсумками 2014 р. та мінус 25,6% у першому кварталі 2015 р.) через обмежений внутрішній попит;

- скорочення капітальних видатків бюджету як фінансового ресурсу започаткування потужних інфраструктурних проектів (питома вага капітальних видатків у сукупних видатках Державного бюджету України склала мінус 62,2% у 2014 р. і 31,7% у першій половині 2015 до відповідного періоду попереднього року);

- стрімке прискорення інфляційних процесів в економіці (ІСЦ становив 99,7% у 2012 р., 112,1% у 2014 р., 148% за перше півріччя у річному вимірі до попереднього періоду);

- зростання кредитної ставки (середньозваженої по року) – з 14,6–15% у 2010–2011 рр. до 17,6% у 2014 р. та 18,1% у 2015 р.);

- значне уповільнення кредитної активності (обсяг наданих кредитів в економіку України у 2014 році збільшився на 12% порівняно з 2013 р., а у першому кварталі 2015 р. – на 6% порівняно з відповідним періодом 2014 р.);

- скорочення динаміки пропозиції грошей (у 2014 р. темпи зміни грошової бази зменшились до 8,5%, а упродовж першого півріччя 2015 р. до мінус 0,3% річних (після 20,3% у 2013 р.), а грошовий мультиплікатор знизився із 2,96 (у 2013 р.) до 2,91 у середині 2015 р. Темпи зростання грошового агрегату М3 у 2013 р. склали 17,6%, у 2014 р. – 5,3%, за перше півріччя 2015 р. – 2,8%, а за сім місяців 2015 р. – 2,4% річних);

- зниження світового попиту та втрата зовнішніх ринків щодо традиційної продукції українського експорту;

- спад динаміки експорту товарів і послуг у складі ВВП (мінус 14,5% у 2014 р. та мінус 26,2% у першому кварталі 2015 р.);

- неефективна регуляторна економічна політика держави тощо.

При цьому у 2015 р. та найближчій перспективі середньорічні ціни на сталь (які продемонстрували динаміку зниження на: 10,7% у 2013 р., 1,9% у 2014 р., 19,9% у першому кварталі та 29,9% у другому кварталі 2015 р.) очевидно не зростуть через уповільнення світового попиту.На фоні політичної нестабільності з кінця 2013 р. та глибокої соціально-економічної кризи в економіці України відбулось падіння ВВП у 2014 р. на рівні мінус 6,8%, а у першому і другому кварталах 2015 р., відповідно, мінус 17,2% та мінус 14,7%, як результат, насамперед, глибокого скорочення динаміки промислового виробництва – з минус 10,7% у 2014 р. до минус 21% у першому кварталі 2015 р. та минус 18% у другому кварталі 2015 р. Ця тенденція спаду промислового виробництва, як очікується, з деяким уповільненням продовжуватиметься, принаймні, до кінця 2015 р.

Основними факторами спаду економічної динаміки у 2014 р. та першій половини 2015 р. є:

- розгортання військових дій на Сході України;

- стрімка девальвація обмінного курсу гривні до долара США ( з 8,0 гривні за 1 долара США у 2013 р. до 22 гривні за 1 долара США станом на початок вересня 2015 р.);

- продовження довготривалого «перекосу» в структурі секторних доходів, та, відповідно, валових заощаджень, які є руйнівними для інвестиційних процесів і динаміки ВВП в економіці України, причому не тільки в короткостроковій, але й в довгостроковій перспективі;

- скорочення зовнішнього і внутрішнього сукупного попиту в Україні, насамперед, валового нагромадження капіталу у складі ВВП (мінус 23% за підсумками 2014 р. та мінус 25,1% у першому кварталі 2015 р.);

- «рекордне» зниження динаміки капітальних інвестицій (мінус 21% за підсумками 2014 р. та мінус 14,8% (у промисловості – мінус 37,4%) у першому кварталі 2015 р.);

- спад виробництва майже за усіма видами економічної діяльності, передусім, у переробній промисловості (мінус 12% за підсумками 2014 р. та мінус 25,6% у першому кварталі 2015 р.) через обмежений внутрішній попит;

- скорочення капітальних видатків бюджету як фінансового ресурсу започаткування потужних інфраструктурних проектів (питома вага капітальних видатків у сукупних видатках Державного бюджету України склала мінус 62,2% у 2014 р. і 31,7% у першій половині 2015 до відповідного періоду попереднього року);

- стрімке прискорення інфляційних процесів в економіці (ІСЦ становив 99,7% у 2012 р., 112,1% у 2014 р., 148% за перше півріччя у річному вимірі до попереднього періоду);
- зростання кредитної ставки (середньозваженої по року) – з 14,6–15% у 2010–2011 рр. до 17,6% у 2014 р. та 18,1% у 2015 р.);

- значне уповільнення кредитної активності (обсяг наданих кредитів в економіку України у 2014 році збільшився на 12% порівняно з 2013 р., а у першому кварталі 2015 р. – на 6% порівняно з відповідним періодом 2014 р.);

- скорочення динаміки пропозиції грошей (у 2014 р. темпи зміни грошової бази зменшились до 8,5%, а упродовж першого півріччя 2015 р. до мінус 0,3% річних (після 20,3% у 2013 р.), а грошовий мультиплікатор знизився із 2,96 (у 2013 р.) до 2,91 у середині 2015 р. Темпи зростання грошового агрегату М3 у 2013 р. склали 17,6%, у 2014 р. – 5,3%, за перше півріччя 2015 р. – 2,8%, а за сім місяців 2015 р. – 2,4% річних);

- зниження світового попиту та втрата зовнішніх ринків щодо традиційної продукції українського експорту;

- спад динаміки експорту товарів і послуг у складі ВВП (мінус 14,5% у 2014 р. та мінус 26,2% у першому кварталі 2015 р.);

- неефективна регуляторна економічна політика держави тощо.

При цьому у 2015 р. та найближчій перспективі середньорічні ціни на сталь (які продемонстрували динаміку зниження на: 10,7% у 2013 р., 1,9% у 2014 р., 19,9% у першому кварталі та 29,9% у другому кварталі 2015 р.) очевидно не зростуть через уповільнення світового попиту.

Головною умовою відновлення економічного зростання у коротко- та середнєстроковій перспективі є досягнення мирного урегулювання конфлікту на Сході України, забезпечення політичної стабільності, прозорості та виразності державної політики.

Протягом періоду 2015–2017 рр. зовнішній попит, який визначається перш за все розвитком світової економіки та курсовою політикою НБУ, буде продовжувати відігравати вирішальну роль у динаміці економічного зростання України.

Очікується, що в 2016–2017 рр. динаміка світової торгівлі буде випереджати динаміку світової економіки. Цінова конкурентоспроможність вітчизняної продукції на зовнішніх ринках залишається вищою ніж в 2010–2013рр.

Темпи зростання імпорту товарів, а відтак і сальдо поточного рахунку платіжного балансу буде залежати від динаміки світових цін на нафту, та, відповідно, ціни на імпортований природний газ. Темпи зростання експорту залежатимуть від динаміки світових цін на зерно, соняшникову олію та продукцію чорної металургії та товари хімічної промисловості.

Продовження співпраці з МВФ та реструктуризація (часткова) боргових зобов’язань дасть можливість для стабілізації валютного ринку та стримування волатильності курсу гривні.

За нашими підрахунками, темпи спаду реального ВВП у 2015 р. оцінюються (за СНР 1993 р.) на рівні мінус 10–11%, а темпи зростання індексу споживчих цін – близько 151,5% (при обчисленні грудень до грудня попереднього року). Прогнозується також висока динаміка індексу цін виробників – на рівні 140,% (грудень до грудня попереднього року), що зумовлено очікуванням зростання витрат виробництва (передусім, збереженням високих цін на енергоносії та витрат на заробітну плату) і розгортанням відповідного мультиплікативного ефекту при пролонгації «цінових» хвиль.

У наших прогнозних оцінках рівня інфляції у 2015 р. враховано вплив факторів, що прискорюють її розвиток, зокрема: збереження високого рівня цін на імпортний природний газ і нафтопродукти на внутрішньому ринку; очікуване подорожчання транспортних послуг і послуг ЖКГ; необхідне пом’якшення (виходячи із зарубіжного досвіду) грошово-кредитної політики з боку НБУ, помірна девальвація гривні та відповідне подорожчання імпорту при посиленні девальваційних тенденцій; збереження високої вартості кредитів, а отже – поглиблення витратного характеру виробництва; посилення тиску продовольчої складової на інфляційні процеси, що зумовлено як світовими тенденціями зростання цін на продовольчі товари (у 2015 р. очікуване погіршення клімату підвищить імовірність зростання світових цін на продовольчі товари), так і внутрішніми процесами – формуванням тимчасових дисбалансів попиту та пропозиції по окремих групах продуктів харчування, пов’язаних, зокрема, з можливим спадом аграрного виробництва в Україні в тому числі й через прогнозовані несприятливі погодні умови; зменшення пропозиції продовольчих товарів через скорочення їх виробництва в Україні (передусім продукції тваринництва, а також рослинництва, у цілому близько 10–15%) у 2015 році та, можливо, у 2016 р. тощо.

Суттєве підвищення комунальних тарифів до кінця 2015 р. (до 40–60% у цілому, особливо тарифів на теплопостачання і постачання гарячої води – на 60–80% ) та у наступні роки буде пов’язано як з відносно високою інфляцією та девальвацією курсу гривні, так й необхідністю модернізації зношених та застарілих комунальних систем. Дефіцитність місцевих бюджетів навряд чи дозволить виділяти достатні кошти для розвитку комунальних систем, а отже увесь тягар їх утримання скоріш за все припаде на споживачів. У разі залучення іноземних інвесторів у рамках концесії та інших форм державно-приватного партнерства динаміка комунальних тарифів буде залежати від вартості капіталу та рівня ефекту від інвестицій.

Можливе покращання інвестиційного клімату в країні в результаті проведення Урядом реформ в рамках програми МВФ очікується не раніше другої половини 2016 р.

Грошово-кредитна політика НБУ буде орієнтована на зниження темпів індексу споживчих цін (ІСЦ) з метою переходу у середньостроковому періоді до таргетування інфляції. Зростання вартості кредитних ресурсів на фоні погіршення фінансового стану підприємств та населення призведе до скорочення кредитної підтримки економіки у поточному році.

У 2016 р. (при локалізації військового конфлікту на сході України та політичної стабільності) очікується: призупинення спаду ВВП, певне сповільнення інфляційних процесів, зростання споживчого попиту населення, поступове нарощення динаміки валового нагромадження основного капіталу, збільшення надходження іноземних інвестицій, пожвавлення кредитування економіки.

У разі невиконання цих та інших умов при існуючих міжгалузевих зв’язках та пропорціях економічна ситуація в Україні характеризуватиметься значним загостренням макроекономічних дисбалансів. Це пов’язано з такими структурними вадами національної економіки: висока частка імпорту у структурі собівартості промислового виробництва, відсутність конкурентоспроможної пропозиції продукції інвестиційного призначення на внутрішньому ринку; висока еластичність імпорту за доходами, тобто при зростанні доходів населення структура витрат домогосподарств змінюється у напрямі зростання споживання товарів та послуг, пропозиція яких на внутрішньому ринку формується переважно за рахунок імпорту; масштабне використання схем виведення капіталів із країни через викривлення цін у зовнішньоекономічних операціях. Навіть якщо ціни або обсяги виробництва певної продукції досягають рівня, який забезпечує збільшення прибутковості, існує практика виведення цих коштів до контрольованих іноземних компаній у низько податкових юрисдикціях. При цьому навіть часткове повернення цих коштів через прямі або портфельні інвестиції не компенсує нагромаджені дисбаланси.

Попередні періоди економічного зростання, зокрема у 2003–2004 рр. не характеризувалися подібними загостреннями дисбалансів, проте умови розвитку економіки того часу істотно відрізнялися від умов, які очікуються на прогнозний період. Зокрема, серед умов, які сприяли прискореному зростанню у 2003–2004 рр.,слід виділити: нижчі ціни на природний газ; відсутність обмежень щодо здійснення заходів протекціонізму вітчизняних виробників, зокрема тих, що діють зараз відповідно до вимог СОТ; нижчий рівень боргового навантаження на економіку2 тощо.

У поточному році існують ризики недоотримання очікуваних бюджетних доходів як через подальший спад виробництва, так і через зростання збитковості економіки. У свою чергу, це зумовить падіння доходів населення і прибутків корпорацій, загострення на цьому фоні соціальної кризи і зниження рівня життя українців; обмеження ряду доходів населення як у державному, так і у приватному секторі; низьку інвестиційну активність приватного сектору, збереження нестабільності у банківській системі України; обмеження витрат бюджету на інвестиції у реальний сектор та зовнішніх запозичень; слабкість донорської допомоги; недостатній зовнішній попит тощо.

Для відновлення економічного зростання в Україні у 2016-2020 рр. необхідно у найближчий час стабілізувати політичну сферу, вирішити всі питання на сході країни без застосування сили, а також представити прийнятну програму економічних реформ. Протягом 2015-2016 рр. реалізувати механізми перезапуску економіки, змінити її структурну модель, стимулювати розвиток національного ринку за рахунок збільшення внутрішнього споживання і податкових стимулів, а також реалізувати великі інфраструктурні проекти у форматі державно-приватного партнерства.

1. Report from the Commission to the European Parliament, the Council, the European central bank and the European economic and social committee [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/europe2020/pdf/2015/amr2015_en.pdf.
2. Рівень зовнішнього боргу зріс з 47 % ВВП у 2003–2004 рр. до 77 % ВВП у 2011–2012 рр. та 91% ВВП у 2015 р.



Марія Скрипниченко,
член-кореспондент НАН України,
доктор економічних наук
Державна установа «Інститут економіки
та прогнозування НАН України»





Друкувати
Найбільш популярні матеріали